maxi_ta (maxi_ta) wrote,
maxi_ta
maxi_ta

Ретроспектива. 16 черв-2005 письменник Винничук нагадує Павлишину про те з якої миски він годується

Фініш цієї трагікомедії ми бачимо зараз буквально онлайн.

https://www.youtube.com/watch?v=WrsBRT49avE

Головний Самопомічник, голова фракції ВР, Олег Березюк

БРЕШЕ на камеру так НАГЛО, так НАТХНЕННО, що навіть ведуча-журналістка (яка теж вміє брехати як дихати) дивиться на цю наглу брехню з ШИРОКО ВІДКРИТИМИ ОЧИМА.

але як це дійство починалося?

Як саме львівські лікарі-психіатри приводили Андрія Садового до влади у Львові?

ця репліка була подана у відповідь на цю статтю: 10 червня 2005р. Львіська газета. Андрій Павлишин. Гроховальський. Ґроховальський. Польська аґентура в оточенні Андрія Садового.

http://maxi-ta.livejournal.com/17177.html

Лицарські забави

Юзьо ОБСЕРВАТОР

Якщо хтось сперечається з ідіотом, то цілком можливо, що те саме робить і він, нє? Ну, і власне я намагаюся з ідіотами не сперечатися. Зате залюбки сперечаюся з мудрими людьми. Наприклад, з Андрієм Павлишином, який у „Львівські Газеті” так глибоко став бурити, що пробурив аж до Польщі і вивів ненависну для нього „Самопоміч” від... „Самооборони”, яку організував Лєппер, який зараз кандидує на президента Польщі.

Нє, ну, якщо бур стоїть, то чого ж не бурити? На те воно й бур. Головне тут – напрямок потрібний узяти. А напрямок чомусь виявився не туди. Бо якби Андрій розкрив енциклопедію, то переконався, що „Самопоміч” – не виплід Андрія Садового, бо існувала в Галичині ще до війни, а по війні – в діаспорі. Функції її, звичайно, змінилися, але суть одна – допомагати людям, а не боронитися. При чім тут Лєппер?

А Лєппер тут дуже навіть при чім. Я ж казав, що Павлишин – мудрий хлоп.
Лєппер – це такий пострах Польщі, польський Жириновський, яким цнотливі поляки страшать одне одного. То чому б і не приліпити його до когось, хто, можливо, забажає кандидувати на бургомістра? Команда „фас” уже поступила, і „Львівська Газета” в єдиному пориві з есдеківською газетою „За Вільну Україну” рвонули в атаку. Тут вам Лєппером не обійдеться. Бо якщо хтось є достатньо невиразний і сіренький, як кандидат у бургомістри, і не годен вигадати нічого рівноцінного, то вдається до української традиції: як не з'їм, то обкакаю. А какальників ніколи не бракувало. Навіть серед мудрих людей. Які встигли, щоправда, перед тим із рук Садового отримати відзнаку „Галицький Лицар”.

http://postup.brama.com/usual.php?what=41844


Стаття Обсиратора-Винничука є великою і деякі абзаци в ній цілком адекватні, наприклад:
Як не крути, а таки нашу помаранчеву опозицію чекає доля польської „Солідарності” – колишні союзники приречені пересваритися між собою не на життя, а на смерть. Дехто з них уже тепер поводить себе так, мовби одна команда, якою вони виступили на Майдані, нам тільки привиділася.

але адекватність у творчості Юрія Винничука це швидше виняток ніж правило.
А щодо народу то йому завжди щось привиджується. Іллюзії це його нормальний стан ))
Стаття-відповідь Юрія Винничука написана у класичному Геббельсовському стилі:
Побільше емоцій, побільше риторики і ЖОДНОГО аргументу, який би міг спростувати хоч би один Факт, наведений Андрієм Павлишиним!
Єдина важлива, конструктивна деталь, припускаю подана навмисне в самому кінці: Павлишин має відзнаку "галицького лицаря".
Яку видавало і видає львівське МАСОНСЬКЕ середовище на чолі з Володимиром Володимировичем Павлівим, Олегом Омеляновичем Кузаном та Тарасом Степановичем Возняком.
Отже не варто перебільшувати рівень серйозності цього „конфлікту”.
Тут швидше йдеться про ВЗАЄМНИЙ ПІАР представників одного і того ж середовища.
Як Садовий так і Павлишин є ЗАТЯТИМИ ПОЛОНОФІЛАМИ.
Тільки приєдані вони до Різних відділів польскої Дифензиви ))
Павлишин - до інтелектуально-ліберального,
а Садовий (як і личить публічній ляльці і кандидату в мери) - до хамсько-популістського.
Ото і вся різниця між ними.
Жодних шансів завадити Садовому прийти до влади у Львові у Павлишина не було, та й він очевидно і не мав цього на меті.
Після обрання Садового на посаду Мера Львова, Андрій Павлишин ніколи проти нього не сказав ані єдиного слова.
Війна між двома полонофілами виглядає для „пересічного спостерігача” цілком неймовірно. Але звідки пересічному спостерігачу знати про ТИПОВІ СТАНДАРТНІ масонські методи?
Серед яких „Публічна війна між Таємними союзниками задля Взаємного Піару” є чи не найголовнішим способом політичної діяльності.
Tags: Березюк, Винничук, Гроховальський, Павлишин, Польща, Поступ, Садовий, агентура
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments