maxi_ta (maxi_ta) wrote,
maxi_ta
maxi_ta

Ретроспектива 2007. Остап Дроздов. захід-нет. Чи є Львів містом?

Тема

25.06.2007 09:17

Місто Львів – місто?

Місто просто так не постає. Хтось мусів прийти на цей пагорб і оселитися з цілком конкретною метою – жити тут, вижити тут. Міста з’являються не спонтанно. Міста – це обдумане насильство над простором.

Це штучні творіння людей ціною наруги над незайманими природою і площею. Місто - це нова якість, в якій людина мусить відмовитися від повної свободи та інстинктивних звичок. У цьому є засадничий, хоча й примітивний, поділ: місто - це не село.

Якщо село покликане вберегти максимальний контакт людини з природою, то місто покликане до цілком протилежного - природній людині нав'язати цивілізаційні, тобто неприродні, правила співіснування. Гладка ванна на восьмому поверху панельного будинку, суцільна бруківка навколо, трав'яні газони (якими заборонено тупцюватися), світлофор, промзона, тролейбус-трамвай, притишені розмови в кав'ярнях, робочий графік від 9-ї до 18-ї - усе це МІСТО. Усе це - добровільна угода людей, які захотіли організуватися в щось дуже умовне з метою самообмеження. Місто вимагає від свого мешканця пожертви. Чим природніша людина в місті, тим гіршим є місто. Це до теми про те, чи хорошим містом є Львів.

Можна цілком зрозуміти Богдана-Ігоря Антонича, який був сином священика, і, приїхавши до омріяного міста, натомість побачив тут борделі, казино, а ще «дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі». Якими б вічними зорі не здавалися з міського балкону, місто стає містом якраз завдяки своїй ненормальності і штучності. Ось чому древні люди, аби якось облагородити свої міста (свої дітища), придумували для них патронів із лику святих та великомучеників. Цей самообман допомагав бодай позірно виправдати факт існування міста - неприроднього місця, в якому люди погоджуються жити ключиця-в-ключицю і все природнє (вода, відходи, опалення) переводити в грошовий еквівалент. Сучасний Львів далеко не пішов - навіть зараз тотальним для Львова є міф про лева чи левів (які у цій місцині з'явилися хіба що з приїздом рухомих зоопарків), і цей міф у чарівний спосіб зафарбовує Львів, додає цьому місту певного шику. Але це - самообман. Чи, радше, самовиправдання, аби місто здобуло легендарні підстави вважатися онтологічно особливим. Львів, безумовно, місто. Тобто - не село. Невже?

Ключове питання сьогоднішнього Львова - чи є він містом-феноменом, а чи, може, Львів є лишень великим населеним пунктом із великою кількістю населення, яке лише споживає місто, але не формує його? Пропоную пильно поспостерігати за Львовом і сучасними львів'янами. „Іду на хату" - молодіжний сленг видає істинну природу левової частки молодих львів'ян: вони мислять як мешканці сіл, які направду живуть у хатах, а не забетонованих квартирах. „Я за півгодини буду в місті", - повсюдно чути в маршрутках, які з'єднують центр міста з його околицями. І ця фраза видає кожного, хто ментально не є міщанином. Та найкрасномовніша ілюстрація - Львів на вихідні. Він наполовину порожній. Львів'яни роз'їхалися „на село". На село - це додому. Кожен другий-третій львів'янин щодня прокидається, чистить зуби, нашвидкоруч запихає в себе харч, мчить на роботу, під вечір проїжджає повз Оперний театр, на ніч знову потрапляє в одекоровану чотирикутну клітку під назвою „рідний дім" - і вважається львів'янином. У робочі дні. Однак на вихідні він шукає нагоду відпочити від міста, втекти від нього. „Втекти від Львова" - це найкращий доказ того, що львів'яни - не міщани. Для них місто - це чужа і вимушена атмосфера на щодень, але не для душі. Такі львів'яни своїх дітей змалку вчать не приростати до Львова, не асоціювати себе з ним. Ці неміські львів'яни дуже точно вловлюють базову суть міста. Для них місто Львів - це направду машини, техніка, труби, комунікація, дроти, електрика і так далі. Якщо ти цього не сприймаєш як свій обраний світ, то ти не міщанин, а, отже, ти просто егоїстичний споживач міста. Тому питання „чи є львів'яни справжніми міщанами" має дуже скептичну відповідь.

Та, власне кажучи, що робить місто містом? Місто продукує певний дух та ідеологію. Усі критерії міста можна зреферувати в один дуже простий пункт - місто об'єднує в собі різних людей із різними світоглядами. В селі інакодумство - це шлях до публічної інквізиції. Натомість місто має унікальне покликання стати котлом із толерантності та здорового космополітизму. Для того, аби місто виконувало цю цивілізаційну асимілятивну функцію, воно повинно складатися з різних прошарків населення. Тобто, місто є чітко вираженим містом тоді, коли воно є розмаїте своїм населенням. Тепер стає зрозуміло, чому Львів був справжнім містом 100 років тому, чому цей титул деноміновується в сьогоднішні дні. Старий Львів мав єврейсько-німецько-польсько-українське обличчя, і цим він був цікавим та феноменальним. У старому і навіть радянському Львові стрімко розвивалися субкультури яксамраз завдяки неоднорідності міста.

Натомість сучасний Львів - сірий. Сучасний Львів не має не те що кілька впізнаваних облич - він навіть не має одного. Якщо образно, то Львів перетворився у населений пункт „ексів". Екс-селяни вперемішку з екс-радянськими людьми, яким важко живеться. Типовий львів'янин - це новоспечений львів'янин. Це гість із села у першому-другому коліні, який ніколи не зможе зрадити свого походження і природньої для нього сільської ментальності. Оскільки ядро „львівськості" розмите історичними катастрофами (виселення людей, насильницька заміна львів'ян на приїжджих), то, відповідно, Львів не може „перетравити" селян і переробити їх у міщан. Тому відбувається зворотнє: вихідці з села, користуючись панівною арифметичною перевагою, переробляють місто під себе.

У сучасному Львові фактично немає кластерної структури населення. Приміром, у Москві є чіткий поділ на москвичів і всіх інших. Всі інші змушені проходити принизливу процедуру реєстрації, а потім обслуговувати москвичів (чорноробочі, вантажники, торгаші, будівельники, повії). Московський приклад - дикий і фактично винятковий, але показовий у плані того, як місто себе ідентифікує з чужими. Щось схоже (у більш цивілізованому вигляді) відбувається в Києві. Місто випрацювало настільки свій упізнаваний стиль та ритм життя, що всі приїжджі з провінції за тиждень свого проживання у столиці намагаються „косити" під киян. Якщо це не вдається, то місто тебе виштовхує. Тому сила силенна львів'ян, які виїхали до Києва, миттю стали повноцінними киянами (за режимом життя і вимогами до нього). Львову залишається хіба заздрити, що він не здатен усіх приїжджих робити міщанами.

Різних людей із різними світоглядами у Львові - мізерно мало. Місто Львів має обмаль самоорганізованих замкнених груп, які є в кожному справжньому місті. Майже відсутній у Львові кластер так званої „золотої" молоді. У місті повнокровно не розвивається жодна масштабна меншина - ні етнічна, ні національна, ні релігійна, ні мистецько-музична, ні сексуальна. Однорідність Львова є основним поясненням того, чому Львів не здатен на ривок у розвитку, - в місті на фундаментальному рівні відсутня конкуренція середовищ. Даю руку на відсіч, що Львів би трохи зарухався, якби на ключових постах у місті з'явилися політичні вороги, якби сюди зайшов інородний капітал. З цього огляду, Львів із великою натяжкою можна назвати містом у цивілізаційному значенні цього слова. Сюди не переїжджають - сюди з'їжджаються з понеділка.

У чому Львів дотримується традиції - так це в тому, що місто є містом базарів. Неспроста головною площею міста є площа Ринок. Базар - це типово львівський феномен, який багато в чому пояснює оселянення Львова. Історично Львів жив із базарів, тобто із села. Базар поволі стирав межу між селом і містом. Завдяки базарам село проникає в місто і залишається в ньому. Ні Відень, ні Венеція, ні Севілья, ні інші ровесники Львова не втратили свого міського контенту головно через те, що в цих містах базар не відігравав аж такої ролі, як у Львові. Сучасний Львів - це місто базарів, зокрема стихійних. Завдяки цьому Львів пахне селом неймовірно. Це - сучасний і невідворотний Львів.

Кожне місто повинно чимось засадничо вирізнятися з-поміж інших. Так-от, сучасний Львів вигідно вирізняється своєю несучасністю. Основний капітал цього міста - це старовинний архітектурний спадок ліберальних імперій, які нічого спільного з Україною не мають. Для нельвів'ян Львів є Львовом передовсім завдяки архітектурі, створеній іноземцями дуже давно. Можливо, це й пояснює нинішню розірваність між Львовом і львів'янами. Львів'яни - досить випадкові люди в цьому місті, і це те, з чого й треба починати...

 

Фото з сайту svit.ukrinform.com

Остап Дроздов  для zaxid.net



Місто Львів – місто?Остап Дроздов для zaxid.net , 25.06.2007

Tags: Львів, Остап Дроздов, захід-нет, провокація
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments