maxi_ta (maxi_ta) wrote,
maxi_ta
maxi_ta

Епоха Відродження. Жінки і Розвідка. Руйнівна сила Матріархату.

Не буду приховувати що цей текст - намагання "обять необятне". Отже навіть теоретично він не буде легко-читабельним ))

Тут я Намагаюсь відповісти на дуже велику кількість дуже складних питань.

Або принаймні їх поставити перед читачами.

Наприклад:

Абсолютна Аморальність в ПОЛІТИЦІ - з яких часів вона почалася?

АРХАЇЗАЦІЯ епох Відродження та Реформації - чи пішла вона на користь Європі?

Як правильно виховувати Синів? для себе? для Невістки? чи для Людей?

Чи материнської любові буває забагато?

Чи потрібен нам міф про Роксолану?

Що буває якщо Рагуліха очолює Королівство?

Чи справді Попелюшка може стати Королевою?

і які наслідки це буде мати для Королівства?

Конрад Валенрод і його жіночі реінкарнації.


Перші згадки про Матріархат у мому ЖЖ датовані дуже давніми часами:

Ретроспектива-2007. ЛГ від 7 грудня. Амазонки. першоджерела сучу-укр-Матріархату

http://maxi-ta.livejournal.com/18039.html

Більшість цитат подальшого тексту будуть взяті ось з цього видання:

Е. Черняк. Пять столетий тайной войны, изд 3-е. М. «Международные отношения», 1977, С – 453

Печатается со второго переработанного издания – 1972г.

Хоч я і не буду на цьому наполягати, але вже виходячи з назви, зрозуміло що книжку писав КДБ-іст )) І це - добре, бо серед кагебістів дурнів не було. А якщо й були, то книжок вони точно не писали ))

У будь-якому випадку такі книжки не доживали до "третього видання".

Саме матеріали цієї книжки я і використаю в якості "червоної нитки", на яку я нанизую всі інші джерела.

стор.22 і далі. Розділ « Ренесанс разведки. »

Эпоха Возрождения – это и ренессанс разведки. То было время формирования сильных национальных государств, создания абсолютных монархий, которые обладали материальными ресурсами, позволявшими им вести крупную политическую игру в масштабах всей Европы. В эту эпоху рождается политика, свободная от религиозных, моральных или каких-либо других сдерживающих начал, принимающая в расчет только реальные интересы.

Дуже правильно підмічено про формування Національних держав, хоча НАЦІЇ почнуть формуватися аж два століття пізніше. Порядок ходів всюди і завжди був саме таким: спочатку Держава а вже потім НАЦІЯ.

"Тільки реальні ІНТЕРЕСИ"

якби так комусь було цікаво почати зясовувати КОЛИ саме ПОЛІТИКА ПЕРЕТВОРИЛАСЬ НА ЗАНЯТТЯ АБСОЛЮТНО БЕЗПРИНЦИПНЕ.

То такий дослідник рано-чи-пізно дійде до висновку, що це почалось саме з Епохи Відродження. Але коли саме почалась ця Епоха - питання спірне. Особисто я вважаю початком Відродження момент відкриття Болонського Університету.

Прошу звернути увагу і на Особу Автора. Маю на увазі Черняка, автора "Пять століть таємної війни". Даний Кагебіст до Епохи Відродження не мав би мати жодних претензій, оскільки Комунізм так чи інакше виводить свій родовід саме з Гуманізму, а Гуманізм своєю чергою - з Епохи Відродження.

Тобто різати гілку, на якій сидить сам Автор, йому аж ніяк не пасувало. Але з другого боку він, яко Кагебіст, не зміг обійти ОЧЕВИДНИЙ ФАКТ, який легко можна підтвердити в інших джерелах у інших авторів. Мішаель Лібіґ - німець, газета-українська, хостінг брама.ком - американський ))

Стратеґічний контекст сучасного іррегулярного ведення воєн

Що таке “британська система”?

Міхель Лібіґ

Протистояння „Схід-Захід” Потрібно усвідомлювати, що не існує Заходу. Росія, Західно-Центральна Европа і США стоять перед великим історичним завданням - подолати існуюче з доби Відродження протиставлення Схід - Захід. Видатні генії нового часу усвідомлювали це завдання і намагалися його вирішити.

http://postup.brama.com/usual.php?what=10112

Див нижче у додатках з вікіпедії про Швейцарську гвардію - рік 1527.

стор.23 в 1525 г, потерпев поражение при итальянском городе Павии, французский король Франциск І попал в руки своего главного соперника – испанского короля и одновременно германского императора Карла 5 Габсбурга и был отправлен в Мадрид. Мать Франциска, во время его отсутствия выполнявшая обязанности регентши, решилась на ловкий шаг – вступить в соглашение с могущественым турецким султаном Сулейманом, который уже не раз воевал против войск Карла 5 в Венгрии. Однако установить связь с Константинополем было не так-то просто: люди имератора получили указания любой ценой перехватить посланцев французской королевы. Агенты Габсбурга уничтожили нескольких курьеров, но одному из них, графу Франджипани, удалось достигнуть турецкой столицы и вручить Сулейману послание из Парижа. Так были сделаны первые шаги к франко-турецкому союзу, оставившему столь важный след в политической и военной истории Европы 16 века.

Цитата хоч і невелика але потребує декількох дуже різнопланових коментарів:

1) Отже Християнка-француженка звертається за допомогою до МУСУЛЬМАН.

Навіть для вільних звичаїв епохи Відродження це була річ НЕЧУВАНА.

І наслідки такого підходу не обмежуються 16 столітятм. Мусульманські впливи у Європі ми маємо і до сьогодні і надалі вони будуть тільки посилюватися.

2) Коли йдеться про війну в Угорщині, то фактично згадуються події, які закінчились знаменитою осадою Турками Відня, який був врятований польськими військами на чолі з угорцем Стефаном Баторієм.

Треба також зауважити, що ці осади у значній мірі були ЗАКАЗУХОЮ з боку Франції. для якої Австрійські та Іспанські ГАБСБУРГИ завжди стояли впоперек горла.

Саме при одній з осад Відня відзначився Юрій Кульчицький, який одержав винагороду за мужність у вигляді велетенської кількості мішків кавових зерн, і привчив пити каву спочатку Відень а потім і Львів.

3) очевидно йдеться про Сулеймана Пишного - чоловіка нашої співвітчизниці Роксолани-Насті Лісовської. Про яку нижче буде дуже докладно написано.

На початку 16 століття у світі відбувалось дуже багато дуже цікавих подій, які в кінцевому підсумку визначають обличчя Європи до сьогодні. Зокрема це був перехід від Іспанської і Німецької всемогутності імперії Габсбургів до аналогічної французької.

Нижче буде подано уривок про те як зміну ставок зробили Єзуїти. З Іспанії і Австрії на Францію (а отже опосередково і на союзну до неї Туреччину).

І ця французька всемогутність, відшліфована кардиналом Рішильє, буде тривати аж до 1940 року.

Приблизно в той же час (1506), за 20 років до початку Французько-Турецької "сердечної згоди", відбувається окупація Ватикану Швейцарською гвардією. Саме ОКУПАЦІЯ, я на цьому наполягаю.

В сучасній, очевидно фальсифікованій "переможцями", Історичній науці періоди Відродження і Реформації існують так ніби на різних планетах, хоча насправді це були періоди які дуже щільно накладалися.

Реформація і супутні до неї криваві селянські повстання, є ПРЯМИМ НАСЛІДКОМ епохи Відродження.

Ідеологічною основою обох і Відродження і Реформації є АРХАЇЗАЦІЯ - повернення до чогось такого, що існувало ДУЖЕ ДАВНО. Можливо існувало!

А оскільки ДОСТОВІРНИХ ПИСЬМОВИХ згадок про те що і ЯК існувало Давно, станом на початок 16 століття практично не збереглося, то єдиним реальним джерелом про СТАРІ ДОБРІ ЧАСИ була ФАЛЬСИФІКАЦІЯ.

Про це час-до-часу пишуть навіть самі ліберасти, не стидаючись:

Ретроспектива ЛГ-2005. за текстами Наталі Сняданко. Літературні Фальшивки - Головне джерело епохи Відродження?

http://maxi-ta.livejournal.com/17826.html

Незадовго після того як Франція домовилась зі Стамбулом, у 1534 - відбувся Церковний розрив Англії від католицизму.

Генрих VІІІ своїм Актом про верховенство 1534 року запровадив в Англії державну церкву.

Але не тільки запровадив але й ОЧОЛИВ її!

Це теж була річ абсолютно нечувана!

Бо це фактично повертало людство на ДВІ ТИСЯЧІ РОКІВ НАЗАД. До часів коли Цар і Верховний Жрець були однією особою. В древньому Єгипті від такого поєднання відмовились задовго до Христа!

Віддаленим наслідком цієї англійської ЄРЕСІ є і наполеонівські війни і перша світова і друга світова війна.

Про вище-згадані події - трохи докладніше з енциклопедії УКРОП. При тому треба враховувати що енциклопедії пишуть Науковці, а сучасні науковці-гуманітарії це практично тотально ЛІБЕРАСТИ. Ну і відповідно про роль Церкви (яку Науковці вважають головним своїм Конкурентом за вплив на уми людей) вони а-пріорі не можуть писати обєктивно.

ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА

Переплетення влади regnum і влади sacerdotіum у будь-якому конкретному європейському суспільстві для простих громадян залишилося незмінним. До цього ж існували й складнощі у відносинах між місцевими церковними властями та емісарами папи римського з «центру». Це добре ілюструє поступ інквізиції. У дванадцятому столітті відступи від канонізованих церквою вірувань зумовили виникнення думки про те, що питання потребувало вироблення певного однакового підходу. З цієї причини в 1233 році папа римський Григорій ІX відправляв ченців у тривалі мандри для виявлення тих, кого слід вважати відступниками або єретиками. Якщо їх визнавали винними, то карала їх місцева світська влада. Жах сучасних дослідників перед злодіяннями інквізиції, як здається, значною мірою викликаний не лише сутністю їхньої політики, але й тим міркуванням, що інквізитори не підкорялися місцевій владі. Дуже поволеньки християнські вірні позбавляються своєї подвійної залежності, а так само й світські правителі починають усвідомлювати, що вони можуть тримати владу в своїх руках, не рахуючись з авторитетом папи. Тому коли Генрих VІІІ своїм Актом про верховенство 1534 року запровадив в Англії державну церкву, він надав формального вираження вже наявній у житті зміні рівноваги між повноваженнями світської і церковної влади. Сенсаційний зміст деяких суперечок про regnum і sacerdotіum, а особливо тих, що наводили на думку про можливість скинення наймогутніших з їх високих постів, привернув більше уваги, ніж питання про точно встановлений баланс влад у рамках феодального християнського світу, що й дозволило їм розквітнути. З точки зору політичної теорії, у межах цієї складної системи противаг і стримувань, яка гарантувала, що зловживання владою, до яких завжди схильні правителі, підлягають ненасильственому громадському осуду в якомога ширшому міжнародному контексті, зродилася дивовижна енергія і життєздатність. Як ми побачимо далі, церква претендувала на володіння непогрішимою істиною, але якраз заперечувала свій обов’язок брати на себе моральне лідерство.

« Церква заперечувала свій обов’язок брати на себе моральне лідерство. »

Ось такі речі пишуть Переможці про переможених ))

І заперечувати цю очевидну брехню вже давно нема кому ))

При тому "сучасним дослідникам" навіть в голову не приходить що МІСЦЕВА ВЛАДА мала судову систему НА ПОРЯДОК ГІРШУ ніж та, яку використовувала Інквізиція.

А ще гірші ніж Місцеві Світські Суди (зокрема - Королівські), були САМОСУДИ самих селян над тими ж самими "відьмами". Перекладаючи на бандитську мову, Інквізиція судила "по понятіях" а всі решту ТОГОЧАСНІ суди - ПО БЄЗПРЄДЄЛУ.

Однак Науковцям-Ліберастам про такі речі писати заборонено.

РЕФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНА ДУМКА - Реформація – це період, що ретроспективно охоплює ті напрямки релігійного реформування, які виникли приблизно в 1590 році і швидко закостеніли у вигляді окремих церков. Реформісти вважали себе послідовниками «євангельської справи», справи «відновлення», «реформування» або відбудови істинної релігії, повернення ad fontes – до незабруднених джерел біблійного християнства, християнства без стремління до примноження багатства і морального розкладу. Принциповою метою реформістів 1520-х років (серед яких були Лютер, Меланхтон, Цвінглі, Еколампадіус, Букер і Фарел) було «внутрішнє» переродження індивідів і навернення їх від «хибної» до «істинної» релігії. З їхньої точки зору, те, що в той час видавалося за релігію, було сумішшю Аристотелевих (отже, язичницьких) уявлень про доброчесність та самодостатніх папських фальсифікацій.

Протестанти проблему вирішили простим способом: Церковну ієрархію зруйнували, залежність від Риму замінили залежністю від Місцевої СВІТСЬКОЇ Влади.

А фальсифікації Папи Римського замінили фальсифікаціями від Лютера, Меланхтона, Цвінглі. А скільки людей загинуло при цих всіх реформаційних війнах - одному тільки Богу відомо...

Багато в чому Лютер і Ко звісно мав рацію. Звісно і Аристотелізм і язичництво і інші прояви АРХАЇКИ були в Християнстві зайвими. Але Аристотелізм зявився саме ВНАСЛІДОК Епохи ВІДРОДЖЕННЯ. Аристотелізм привініс у Християнську теологію Хома Аквінський і вся решту братія Паризького Університету. Без Ідей Відродження ніхто б Аристотеля на латину не перекладав.

Та і МЕТОД, який був вибраний протестантами для виправлення даних проблем, був співмірний з "перевертанням автомобіля задля витрушування попільничок".

Це якщо припустити що первинні наміри згаданих вище реформаторів були абсолютно Чистими. А якраз у тому є дуже великі сумніви.

23стор.

В 16 ст вошло в систему содержание постоянных послов при иностранных дворах. Посольства стали центрами разведывательной работы и контршпионажа.

через 10 лет при другом министре короля Генриха 8, Томасе Кромвеле, пошли еще дальше: письма после их захвата копировали и потом посылали по назначению. А во второй половине 16 века научились так вскрывать конверты, что адресат и не догадывался, что оно успело побывать в чужих руках.

Генріх-8 - власне це і є той самий Англійський Король, який у 1534 році назавжди поділив Європу на Північну і Південну, Протестантську і Католицьку. Хоча терміну "протестантський" тоді ще не існувало.

25 і 26 сторінки - про швидке зростання піратства у Середземному морі приблизно від 1525 року.

29стор. страх перед турками – створення "Священної ліги"

1537-38роки. ослаблення престижу республіки св. Марка – Венеції.

Коротка історія створення "священної ліги" буде подана в додатках.

Але питання на засипку: щоб не боятися Турків у 1500-х, може краще було НЕ РУЙНУВАТИ Константинополь у Четвертому хрестовому поході у 1204? Адже загроза Західній Європі з боку Мусульман вже на той момент існувала!

Адже Візантія була не тільки альтернативним центром влади у Християнському світі, але й ЗАХИЩАЛА решту Європи від Турків!

Тут маємо дуже цікаві історичні переклички з руйнуванням князем Святославом Хозарського Каганату. Який, попри негативні впливи на Русь, теж був ЗАХИСНОЮ ПРОКЛАДКОЮ між Руссю та Степовими Кочівниками (половцями, печенігами).

Виявляється не тільки варяги-нормани вміли ставати на подібні геополітичні граблі?

А сучасні спроби зруйнувати Росію? Чи не будуть вони через сто років оцінюватися подібним чином, якщо "святе місце" москалів таки займуть Китайці?

стор.37-38 Венецианская дипломатия и разведка попытались возможно лучше использовать начавшийся во второй половине 16 века сначала малозаметный упадок Турецкой империи. Он имел глубокие внутренние социальные и внешнеполитические причины: постепенное разложение военно-феодальной системы, лежавшей в основе Оттоманского государства, усиление в этой связи центробежных тенденций, которые стимулировались ростом борьбы за независимость народов, покоренных турками, и, наконец, отставание Порты в экономическом развитии по сравнению с европейскими странами и возникший на этой почве упадок в военном деле.

Внешние признаки разложения первоначально казались следствием личных качеств султанских жен. Впервые особое положение заняла любимая жена Сулеймана Рокселана (Роксолана, Роксоляна) (так называли иностранные дипломаты эту русскую пленницу, имевшую большое влияние на своего супруга). При наследнике Сулеймана – “пянице” Селиме ІІ (1566-1574) такую же роль играла султанша Нур Бану. Еще большее значение приобрел этот режим, именовавшийся турками “правлением привелегированных женщин” (султанш), в следующее царствование. Сын Нур Бану Мурад ІІІ, казнивший при вступлении на престол шестерых своих братьев, был полнейшим ничтожеством. По преданию, первые слова султана, сказанные после того, как его опоясали саблей Османа, основателя Турецкой империи, должны были предсказывать характер нового царствования. Мурад сказал:

- Я голоден, принесите что-нибудь поесть!

После этого набожных мусульман уже не удивили ни последовавшие неурожаи, ни начавшиеся мятежи янычар. Которым платили жалованье обесцененной монетой. Но даже видавшие виды жители столицы были поражены воцарившейся вакханалией – раздачей государственных должностей за деньги невежественным придоврным, причем падишах побуждал их брать взятки и делиться с ним полученным золотом.

Не будемо сильно дивуватися з роздачі посад за гроші. Адже в той самий час у Римі навіть папський титул можна було Купити )) Тільки це хабарництво делікатно називали Симонією. див. у дотатках.

Не будемо також дивуватись з москаля-кагебіста, який у 1970х роках жительку прикарпаття назвав "русскою" ))

В атмосфере быстрого разложения правящей верхушки влияние гарема на государственные дела всё более возрастало. Недаром тайны гарема с этого времени стали предметом деловой переписки европейских дипломатов со своими правительствами и отнюдь не из-за романтической любознательности разведчиков, стремившихся завязать связи с поставщиками изысканных яства, тканей, драгоценностей и других предметов роскоши для многочисленных султанских жён. Командир черных евнухов гарема – “начальник девушек” стал могущественным сановником, от которого порой зависело решение важнейших государственных вопросов.

Українка Роксолана своєю поведінкою в мусульманському світі фактично Відкрила Скриньку Пандорри, запровадивши на найвищому щаблі влади звичний для неї Український Матріархат. Далі - по її стопах тут же пішли Венеціанці. Успішно руйнуючи конкуруючу державу.

Наибольшее влияние на туповатого падишаха приобрела венецианка Сафийе. Знатная девушка из семейства Баффо, захваченная в плен турецкими корсарами, когда она ехала к своему отцу, губернатору острова Корфу, Сафийе вскоре стала самым влиятельным лицом в султанском гареме, а потом целиком подчинила себе своего мужа. Она столь настойчиво защищала интересы Венеции, что у некоторых исследователей закрадывалось сомнение: не была ли история ее похищения заранее задумана многоопытной венецианской разведкой? Как бы там ни было, Сафийе оказывала большое влияние на решение самых важных государственных дел, на передвижение армии и флота. Через придворного поставщика Кьяреццу она поддерживала постоянный контакт с венецианским кварталом в Константинополе, который имел права самоуправления и служил центром козней дипломатии и разведки республики в самом центре Турецкой империи.

Интриги султанши помогли избежать разрыва между Портой и Республикой св.Марка в 1585 г, когда их отношения обострились из-за столкновений между венецианскими и турецкими кораблями в Адриатике. В последние годы Сафийе вела действовала совместно с венецианским ренегатом, назвавшимся в Турции Улудш-Гассаном-пашой и ставшим командующим турецкого флота. Под видом благодарственных писем (собственноручно написанных) за поднесенные подарки Сафийе вела деловую корреспонденцию с байло (старейшиной) венецианской колонии. Она использовала все методы секретной службы – от подрыва военных приготовлений путем, например, отзыва наиболее квалифицированных рабочих арсенала для различных построек в серале, до провоцирования новых конфликтов Порты с императором, которые приковывали к себе внимание и силы Турции и отвлекали от Венеции угрозу крайне опасной для нее войны.

Сафийе сумела обеспечить престол своему сыну Мехмеду ІІІ (1595-1603) который при вступлении на трон приказал по существующему обычаю удавить своих 19 братьев (сыновей Мурада от других жён). Венецианка, стремясь сохранить контроль над слабовольным сыном, всячески препятствовала тому, чтобы падишах покидал столицу. Враги султанши, напротив, старались побудить Мехмеда возглавить армию, направлявшуюся в Трансильванию.

При одном из поворотов запутанной придворной борьбы, кипевшей и в уединении гарема, и на заседаниях государственного совета – Дивана, хитрая венецианка, пытаясь привлечь на свою сторону мусульманских фанатиков, предложила истребить все христианское население столицы. Это предложение устрашило даже видавших виды пашей; ограничились изгнанием части греческого населения.

Влияние Сафийе не удавалось подорвать до смерти султана Мехмеда ІІІ. Двадцать восемь лет эта недюжинная женщина из-за стен гарема направляла кровавые мятежи янычар, борьбу визирей, пашей и верхов мусульманского духовенства за власть, играла важную роль в европейской политике и тайной войне.

Чи не нагадують вам ці історії біблійні історії про Естер і Мордехая?

А історію з російським царем МиколоюІІ, який був сином датчанки Дагмар і одночасно був одружений на датській принцесі? І який своєю "слабовольністю" розвалив Рос-Імперію.

Чи може ви думаєте що подібні фокуси були доступні тільки для Естер, Роксолани і Сафійо?

Жінки і політика.

…навіть історики не люблять говорити про княгиню Ольгу чи Роксолану як про жінок, які відграли важливу роль у тодішньому політичному житті. Але ж ці постаті історичні! То що вже казати про інших українок ?

…про найвидатніших українок в історії нашої держави ми вирішили порозмовляти з докторами історичних наук мартою Богачевською-Хомяк та Валентиною Борисенко, доктором філософських наук Мирославом Поповичем, професором, культурологом Вадимом Скуратівським.

- Чому ніхто з вас не згадує княгиню Ольгу, яка в ті часи була найуспішнішою правителькою князівства, значно вправнішою за її покійного чоловіка княза Ігоря, а згодом і її сина Святослава ? Вона прийняла християнство, була непоганим дипломатом. Не згадуєте Роксолану, завдяки якій 40 років Османська імперія не нападала на українські землі ? Хіба це не політика ?

Вадим Скуратівський:

- Я страшенно не люблю міфу про княгиню Ольгу. Це була бандитка, варязька кров, вона словян аж надто не любила. Так само, як Інгігерда, дружина Ярослава Мудрого.

А Роксолана для мене - красива легенда. Україна так довго розплачувалася за всі ці красиві легенди - чи з того, чи з того боку, що я, як історик-ревізіоніст, жити ними не можу. Я категорично не вірю у якийсь серйозний вплив жінки в тогочасній ісламській цивілізації, навіть дуже високого класу. Але що було, те було: навіть в ХІ столітті у Європі (Єгипті) одна жінка стала султаном. Державна рада по смерті монарха звернулася до багдадського халіфа з проханням затвердити на султанському троні жінку. Знаєте як відповів халіф? "Ну, якщо в Єгипті немає чоловіків, то - затверджуємо!" (Сміється).

Марта Богачевська-Хомяк:

- До деякої міри княгиня Ольга майже міфічна постать і, справді, з походження не українка. Вона здобула своє місце в історії завдяки одруженню. А всі решта жінки, про яких я згадувала, - ні. У такому разі можна згадати і доньку Ярослава Мудрого Анну, яка вийшла заміж за французького короля Генріха V і стала небезуспішною королевою Франції.

Роксолану ж можна зарахувати до сучасних олігархів, бо вона працювала на власну користь. У полоні вона намагалася якнайвигідніше для себе та свого сина влаштувати життя і так виховала сина, що він спричинився до занепаду Османської імперії. Правда, невідомо, чи це заслуга Роксолани, чи то він з власної волі так чинив (Сміється).

[газета Експрес, 10 лютого 2005, Надія Боднар. стор.11]

Як виявилось "зручність для себе", означала певні незручності для Держави, якою вона керувала ))

Попри "чоловічу солідарність" я тут абсолютно згоден саме з Богачевською-Хомяк. Версію Скуратівського можна було б прийняти до розгляду, якби вслід за Роксоланою не було Сафійє...

Для того щоб зробити свого сина-Мусульманина ПЯНИЦЕЮ, то треба було мати ВОІСТИНУ ВЕЛЕТЕНСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ Талант ))

Такий Талантище поза всяким сумнівом могла мати Тільки Українка ))

Tags: Відродження, Жінки, Матріархат, Роксолана
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments