maxi_ta (maxi_ta) wrote,
maxi_ta
maxi_ta

Ретроспектива-1989. Френсіс Фукуяма. Свідомість чи Корито?

Подаю такий вступ, щоб читачі не дивувались з того що Фукуяма розповідає про СРСР як про щось таке, що ще існує.

«Конец истории и последний человек» (англ. The End of History and the Last Man) — первая книга американского философа и политолога Фрэнсиса Фукуямы. Была выпущена в 1992 году издательством Free Press. Публикации книги предшествовало появление в журнале The National Interest эссе «Конец истории?» (1989), которое получило широкий резонанс в прессе и научной печати.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Конец_истории_и_последний_человек


Текст ессе Френсіса Фукуями я беру у версії 2001 року:
http://www.liberal.ru/article.asp?Num=45&print=1
15.12.2001 Фрэнсис Фукуяма. Конец истории?

Можливо цей текст за цим лінком вже недоступний.
Я цього не перевіряв.
Бажаючі знайдуть відповідний текст де-завгодно у новіших інет-публікаціях.

Практично вся сучасна економіка побудована на певних Уявленнях про людину.
З одного боку це є людина Розумна і до мозку кісток раціональна.
З другого боку вона є Егоцентричною та Ненаситною до крайньої межі.
Людина-модель є також Лінивою, відповідно вона має прагнути до максимальної економічної ЕФЕКТИВНОСТІ - працювати якнайменше, а одержувати - якнайбільше.

Отакий от ходячий ненаситний Шлунок ))

Під цей критерій економічної ефективності однозначно підпадає будь-яке ЗЛОДІЙСТВО і БАНДИТИЗМ ))
Адже гасло "не вкради" це є сфера Моралі, сфера Ірраціональна, яка (згідно з поглядами ліберастів) не має впливати на економічну діяльность.
І саме під таку "людину" заточена вся сучасна економіка.
Саме таку "людину" беруть за основу представники школи "економічного детермінізму" з Уол-Стріт, про яких зокрема згадує Фукуяма у своїй статті:

I
Представление о конце истории нельзя признать оригинальным. Наиболее известный его пропагандист – это Карл Маркс, полагавший, что историческое развитие, определяемое взаимодействием материальных сил, имеет целенаправленный характер и закончится, лишь достигнув коммунистической утопии, которая и разрешит все противоречия.

Гегель первым из философов стал говорить на языке современной социальной науки, для него человек – продукт конкретной исторической и социальной среды, а не совокупность тех или иных “естественных” атрибутов, как это было для теоретиков “естественного права”. И это именно гегелевская идея, а не собственно марксистская – овладеть естественной средой и преобразовать ее с помощью науки и техники.

К несчастью для Гегеля, его знают ныне как предтечу Маркса и смотрят на него сквозь призму марксизма; лишь немногие из нас потрудились ознакомиться с его работами напрямую.

II

Для Гегеля противоречия, движущие историей, существуют прежде всего в сфере человеческого сознания, т. е. на уровне идей [5], – не в смысле тривиальных предвыборных обещаний американских политиков, но как широких объединяющих картин мира; лучше всего назвать их идеологией. Последняя, в этом смысле, не сводится к политическим доктринам, которые мы с ней привычно ассоциируем, но включает также лежащие в основе любого общества религию, культуру и нравственные ценности.

Для будь-якої нормальної людини, релігійні і культурні цінності мають першочергове значення, але Лідери Громадської Думки, простимульовані грошовими мішками з ТрансНац-Корпорацій агітують нас за цілком протилежне.
Саме тому ми і маємо те що маємо:
Безперервний ПРОГРЕС, який однак чомусь не приводить нас до Щастя (див. додатки-коментарі 1 і 2 вкінці теми)

Для Гегеля все человеческое поведение в материальном мире и, следовательно, вся человеческая история укоренены в предшествующем состоянии сознания, – похожую идею позже высказывал и Джон Мейнард Кейнс, считавший, что взгляды деловых людей обыкновенно представляют собой смесь из идей усопших экономистов и академических бумагомарак предыдущих поколений. Это сознание порой недостаточно продуманно, в отличие от новейших политических учений; оно может принимать форму религии или простых культурных или моральных обычаев. Но в конце концов эта сфера сознания с необходимостью воплощается в материальном мире, даже – творит этот материальный мир по своему образу и подобию. Сознание – причина, а не следствие, и оно не может развиваться независимо от материального мира; поэтому реальной подоплекой окружающей нас событийной путаницы служит идеология.

У позднейших мыслителей гегелевский идеализм стал влачить убогое существование. Маркс перевернул отношение между реальным и идеальным, отписав целую сферу сознания – религию, искусство и самую философию – в пользу “надстройки”, которая полностью детерминирована у него преобладающим материальным способом производства.

Хто найчастіше піарить Маркса можна прочитати тут:

Ретроспектива-2005. ЛГ. Американський список Шкідливих книжок.
https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/79653-karl-marks-najvidatnishij-filosof-v-istorii-lyudstva.htm
https://maxi-ta.livejournal.com/25106.html

Там доречі і про самого Кейнса незлими-тихим словом теж згадують ))

Материалистический уклон современного мышления характерен не только для левых, симпатизирующих марксизму людей, но и для многих страстных антимарксистов. Так, скажем, на правом крыле находится школа материалистического детерминизма журнала “Уолл стрит джорнэл”, не признающая значения идеологии и культуры и рассматривающая
человека как,
в сущности,
разумного,
стремящегося к максимальной прибыли индивида.
Именно человека
такого типа
вместе с движущими им материальными стимулами берут за основу экономической жизни и учебники по экономике [7].


Власне такий типаж - наглий і ненаситний, про який я написав у преамбулі, взятий ліберастами за ЗРАЗОК поведінки для всього людства.
І саме під нього заточені всі економічні теорії які впарюють студентам у вишах.
І саме ці, впарені у вишах теорії, студенти потім і намагаються ВТІЛИТИ В ЖИТТЯ.

Чому ж Фукуяма дивується що ПРАВІ говорять так само як ЛІВІ?
Та тому що існує засаднича ПЛУТАНИНА стосовно того кого вважати правими а кого - лівими.
Я вважаю що ЛІВИМИ ВАРТО ВВАЖАТИ ВСІХ, і Комуністів і Нацистів і Ліберастів, ВСІХ ТИХ ХТО ВВАЖАЄ ЩО ВСІ ЛЮДИ СТВОРЕНІ РІВНИМИ.
Всі прихильники загального РІВНОГО таємного виборчого права насправді є ЛІВИМИ.

І діячі з Уол-стріт тут не є жодним винятком.

Заперечення хибної тези про "рівність" є в Біблії, у "притчі про таланти". Вона буде подана вкінці теми.

Проиллюстрируем сомнительность этих материалистических взглядов на примере.

Макс Вебер начинает свою знаменитую книгу “Протестантская этика и дух капитализма” указанием на различия в экономической деятельности протестантов и католиков. Эти различия подытожены в пословице: “Протестанты славно вкушают, католики мирно почивают”. Вебер отмечает, что в соответствии с любой экономической теорией, по которой человек есть
разумное существо, стремящееся к максимальной прибыли, повышение расценок должно вести к повышению производительности труда.
Однако во многих традиционных крестьянских общинах это дает обратный эффект – снижения производительности труда: при более высоких расценках крестьянин, привыкший зарабатывать две с половиной марки в день, обнаруживает, что может заработать ту же сумму, работая меньше, и так и поступает. Выбор в пользу досуга, а не дохода, в пользу, далее, военизированного образа жизни спартанского гоплита, а не благополучного жития-бытия афинского торговца, или даже в пользу аскетичной жизни предпринимателя периода раннего капитализма, а не традиционного времяпрепровождения аристократа, – никак нельзя объяснить безликим действием материальных сил; выбор происходит преимущественно в сфере сознания, в идеологии. Центральная тема работы Вебера – доказать вопреки Марксу, что материальный способ производства – не “базис”, а, наоборот, “надстройка”, имеющая корни в религии и культуре.

Современный мир обнажает всю нищету материалистических теорий экономического развития. Школа материалистического детерминизма журнала “Уолл стрит джорнэл” любит приводить в качестве свидетельства жизнеспособности свободной рыночной экономики ошеломляющий экономический успех Азии в последние несколько десятилетий; делается вывод, что и другие общества достигли бы подобных успехов, позволь они своему населению свободно следовать материальным интересам. Конечно, свободные рынки и стабильные политические системы – непременное условие экономического роста. Но столь же несомненно и то, что культурное наследие дальневосточных обществ, этика труда, семейной жизни, бережливость, религия, которая, в отличие от ислама, не накладывает ограничений на формы экономического поведения, и другие прочно сидящие в людях моральные качества никак не менее значимы при объяснения их экономической деятельности [8].

И все же интеллектуальное влияние материализма таково, что ни одна из серьезных современных теорий экономического развития не принимает сознание и культуру всерьез, не видит, что это, в сущности, материнское лоно экономики.

Так є тому, що це ніякі не "теорії" а ІДЕОЛОГІЇ, які намагаються ПЕРЕТВОРИТИ живих людей на Егоїстичних Меркантильних Бездушних біо-роботів.
І сучасна економіка служить тільки ІНСТРУМЕНТОМ для цього перетворення.


Що таке матеріалізм - звідки він взявся і яким способом він був змішаний з Християнством, можна прочитати тут:
Енциклопедія Міллера. Аристотель (384–322 рр. до н. е.)
http://maxi-ta.livejournal.com/39398.html

Енциклопедія Міллера. Августин Гіппонський (354-430)
http://maxi-ta.livejournal.com/39510.html

Занепадницьке Відродження. Від Хоми Аквінського до Макіавеллі.
http://maxi-ta.livejournal.com/38674.html


Непонимание того, что экономическое поведение обусловлено сознанием и культурой, приводит к распространенной ошибке: объяснять даже идеальные по природе явления материальными причинами.
Китайская реформа, например, а в последнее время и реформа в Советском Союзе обычно трактуются как победа материального над идеальным, – как признание того, что идеологические стимулы не смогли заменить материальных и для целей преуспеяния следует апеллировать к низшим формам личной выгоды. Однако глубокие изъяны социалистической экономики были всем очевидны уже тридцать или сорок лет назад. Почему же соцстраны стали отходить от централизованного планирования только в 80-х? Ответ следует искать в сознании элиты и ее лидеров, решивших сделать выбор в пользу “протестантского” благополучия и риска и отказаться от “католической” бедности и безопасного существования [9]. И это ни в коем случае не было неизбежным следствием материальных условий, в которых эти страны находились накануне реформы. Напротив, изменение произошло в результате того, что одна идея победила другую [10].


Мушу додати ще деякі сучасні приклади стосовно цього явища:
объяснять даже идеальные по природе явления материальными причинами.


Trend zu mehr Kindern bei wachsendem Einkommen
mpg.de, 16.05.2018
https://www.mpg.de/12041447/steigende-geburtenraten-mit-hoeheren-einkommen

Європа: що більше грошей, то більше дітей
Впродовж тривалого часу демографи вважали, що в заможному суспільстві жінки народжують усе менше дітей. Проте в Європі це вже не відповідає статистиці. Тут регіони з високим доходом демонструють вищий рівень народжуваності, з’ясували вчені з Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка в Ростоку та з Вільного університету Берліна.
https://zbruc.eu/node/80140

Всі, хто подивиться на статистичні графіки, які там приводяться, зрозуміють, що висновок цими "науковцями" ВІДВЕРТО ПРИТЯГНУТИЙ ЗА ВУХА ))

Мета цих псевдонауковців є цілком зрозуміла - зробити гонку за баблом ще більш жорстокою, і тим самим опустити народжуваність в Німеччині ЩЕ НИЖЧЕ.
Докладніше про те кому і навіщо це потрібно, написано тут:
Чому жінкам не цікава Історія? Мурашник-ТНК. Спогади про Майбутнє.
http://maxi-ta.livejournal.com/40689.html

І ще один прояв спроб "науковця" пояснити будь-які якнайблагородніші вчинки людей чисто-ШКУРНИМИ ІНТЕРЕСАМИ:

29.05.2018
Die Logik der Bescheidenheit
Institute Of Science And Technology Austria, 28.05.2018
Moshe Hoffman, Christian Hilbe & Martin A. Nowak
The signal-burying game can explain why we obscure positive traits and good deeds
Nature Human Behaviour, 28.05.2018
https://www.nature.com/articles/s41562-018-0354-z

Логіка скромності
Чому деякі люди роблять анонімні пожертви, та чому громадськість цьому дивується? Чому люди применшують свій інтерес до потенційного партнера, навіть ризикуючи ніколи не налагодити з ним стосунків? Команда вчених, що складалася з Крістіана Гільбе (Christian Hilbe) з Інституту науки та технологій (ІНТ, Австрія) та двоє вчених із Гарварду – Моше Гоффман (Moshe Hoffman) і Мартін Новак (Martin Nowak) розвинули нову в теорії ігор модель, що охоплює ці відносини та дає змогу їх дослідити. Їхня модель містить ідею, що приховані сигнали надають додаткову інформацію. З допомогою цієї ідеї можна пояснити, за яких умов варто приховувати власні переваги.
https://zbruc.eu/node/80197


Але повернемось до цитат з Френсіса Фукуями:

Дело не в том, чтобы отрицать роль материальных факторов как таковых. С точки зрения идеалиста, человеческое общество может быть построено на любых произвольно выбранных принципах, независимо от того, согласуются ли эти принципы с материальным миром. И на самом деле люди доказали, что способны переносить любые материальные невзгоды во имя идей, существующих исключительно в сфере духа, идет ли речь о священных коровах или о Святой Троице [11].

Согласно материалистическому детерминизму, либеральная экономика неизбежно порождает и либеральную политику. Я же, наоборот, считаю, что и экономика и политика предполагают автономное предшествующее им состояние сознания, благодаря которому они только и возможны.

З додатків-коментарів у статті Фукуями:

[11] Внутренняя политика Византийской империи при Юстиниане вращалась вокруг конфликта между монофизитами и монофелитами, расходившимися по вопросу о единстве Святой Троицы. Этот конфликт, напоминающий столкновение между болельщиками на византийском ипподроме, привел к значительному политическому насилию. Современные историки склонны усматривать причины подобных конфликтов в антагонизме между общественными классами или прибегая к другим экономическим категориям; они никак не хотят понять, что люди способны убивать друг друга, всего лишь разойдясь в вопросе о природе Троицы.

Докладніше про епоху Юстиніана написано тут:
Енциклопедія Міллера. ЮСТИНІАН І (482–565), Римське право, Афінська академія.
http://maxi-ta.livejournal.com/39719.html

Насправді головне філософське питання про Ідеалізм та Матеріалізм, про роль Церкви та Світської влади, про співвідношення Ідеального-Небесного-Божого та матеріального-земного-людського ще 2000 років тому вирішив Ісус Христос.
Одна тільки Його фраза: "віддайте кесарю кесареве, а Богу - БОЖЕ" закриває всі ідеологічні дискусії довкола Ідеалізму та Матеріалізму раз і назавжди.

Так само і питання про "рівність" людей легко закривається всього-лиш однією притчею про Таланти:

Біблія. Новий Заповіт. Євангеліє від Матвія
25. Притча про таланти.
15 Одному дав він п'ять талантів, а другому два, а тому один, - кожному за спроможністю його.
...
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, - забереться від нього й те, що він має.


А якщо ж люди ВІД НАРОДЖЕННЯ є нерівними, то які є підстави для Всезагального РІВНОГО таємного голосування, і для Демократії загалом?
Tags: Ідеалізм, Ідеологія, Економіка, Матеріалізм, ТНК, Фукуяма, Філософія
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments