maxi_ta (maxi_ta) wrote,
maxi_ta
maxi_ta

Андрій Квятковський, сепаратистський сайт "збруч" та деякі економічні Міфи

До сайту "збруч" у мене ставлення не просто негативне, але КРАЙНЄ НЕГАТИВНЕ.

Зовсім недавно, на початку травня, відкинув копита його головний редактор - Андрій Квятковський (1957р.н.) і я з тої смерті був відверто РАДИЙ. І не приховував цього.

На війні "гарячій" прийнято радіти зі смерті ВОРОГА.
То чому аналогічна радість від смерті ворога у війні ІНФОРМАЦІЙНІЙ має бути для мене гріхом?
Якщо колись в далекому майбутньому мої Вороги радітимуть з моєї смерті, я теж не матиму нічого проти ))
Але для того їм треба буде до цього моменту ДОЖИТИ, а це буде не так-то просто ))

4 травня 2018
У Львові попрощались з журналістом Андрієм Квятковським
Життя Андрія Квятковського обірвалось на 61 році життя. Помер чоловік 2 травня від інсульту.
Чин похорону з редактором онлайн-видання Zbruc Андрієм Квятковським відбувся 4 травня у львівському храмі Святої Трійці. Поховали журналіста на Личаківському кладовищі.
Андрій Квятковський був одним із ініціаторів масової акції з відновлення могил на Личакові майбутнього «Товариства Лева». Працював у самвидавчому «Поступі», пізніше одним із редакторів «Post-Поступу», у 1997-му очолив щоденну газету «Поступ». Багато часу працював редактором на київських телеканалах СТБ, 1+1, 5 канал та ICTV. З 2013 року працював редактором онлайн-видання Zbruc.
https://zaxid.net/u_lvovi_poproshhalis_z_zhurnalistom_andriyem_kvyatkovskim_n1455793

Помер Андрій Квятковський.
Легендарний львівський редактор відійшов у засвіти
https://zaxid.net/pomer_andriy_kvyatkovskiy_n1455588

Андрій Квятковський на zbruci
Бібліографія всіх текстів Андрія Квятковського на zbruci. З кожним він віддавав нам частинку себе, в кожен вкладав свою душу...
http://zbruc.eu/node/79380

Те що Квятковський робив впродовж 1980-х і 1990-х є цілком позитивним.
Але те що він завжди був близьким до Полонофілів а відтак і до ГАЛИЦЬКИХ СЕПАРАТИСТІВ - теж є доконаним фактом.

Про це зокрема свідчить обкладинка Поступу і тексти, які прямо рекламують галицький сепаратизм:
карта - Галичина. 17 березня 2000 рік.
http://postup.brama.com/000317/pp-050-01.pdf

а також - зовсім недавній підпис Квятковського ось під цією провокаційною полонофільською бздурою:

Ми звертаємося до Львівської міської ради з пропозицією назвати одну з центральних вулиць його іменем.
Водночас пропонуємо міським радам інших міст України і Польщі зробити подібний крок – назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення.
https://zbruc.eu/node/73095

Цікаво також що акурат за пів року перед тим - 03 грудня 2017 помер ще один ПІДПИСАНТ цього звернення - історик, журналіст відвертий галицький сепідараст, і активний автор сайту "Збруч" -
Ігор Володимирович Мельник (1952р.н.) :

Помер Ігор Мельник.
https://zbruc.eu/node/73820
2 груд. 2017 ... Ігор Мельник був невід'ємною частинкою Львова, столичного королівського міста, яке він так любив. Ігор Мельник народився в 1952 році,

Ігоря Мельника ховатимуть у вівторок о 14-й годині з каплички на Пекарській
https://zbruc.eu/node/73836
3 груд. 2017 ... Ігор Мельник помер 2 грудня у віці 65-ти років. З 1970-х років Ігор Мельник був невід'ємним учасником культурного та громадського життя ...

Ігор Мельник
https://zbruc.eu/taxonomy/term/4340

«Люблю ходити вашим містом»
Ігор МЕЛЬНИК
Нині – 40 днів, відколи нас залишив Ігор Мельник, видатний громадський діяч, краєзнавець, журналіст, постійний автор «Збруча», людина, чиє ім’я залишиться закарбованим в історію Львова.
https://zbruc.eu/node/75246

і теж, як і Квятковський, помер від обширного інсульту.
Як кажуть чукчі в подібних випадках - ТЕНДЕНЦІЯ, ОДНАКО.
Виглядає на те що сепаратистські погляди явно шкідливі для здоровя їх носіїв.

ОДНАК.
Час-до часу сайт Збруч публікує і ПРАВИЛЬНІ новини, особливо це стосується економічної тематики.

Саме деякі (але далеко не всі!) подібні тексти я тут зараз і зацитую.

17.08.2017
Alan S. Blinder
More Choice Is Always Better
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (березень 2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Алан С. Бліндер «Міф: більше вибору — це завше краще»
Стандартна економічна теорія каже нам: якщо у вас є вибір, ваша утилітарність або має зрости, або лишитись незмінною. Не обманюйте себе. Іноді менший вибір – це краще.

Помилковість цього ми всі знаємо в нашому повсякденному житті, але коли ми перебуваємо на робочому місці, то профспілковий квиток економіста забороняє нам сумніватися в тому, що утилітарність (корисність) є неспадною при зростанні вибору.

Ми всі засвоїли цей принцип як одну з фундаментальних аксіом вибору на початку своєї економічної освіти. Якщо ваш вибір доповнено додатковими варіантами, то ваша утилітарність повинна або зрости, або залишатися незмінною. Вона не може спадати.

Але ж це брехня! Всі homo sapiens знають, що великий вибір може заплутати або навіть знищити нас. Щоб зважити всі альтернативи, потрібен час (рідкісний ресурс), це може бути джерелом занепокоєння і навіть може накладати експліцитні витрати на директивні органи. Ми, люди, схильні — може, навіть зачасто — робити помилки і вибирати неправильний варіант. Ми, безумовно, це знаємо — і це знання обтяжує. Коли два варіанти є дуже близькими на тій самій кривій байдужості, може бути боляче (і часохлонно) вирішити, що ж ми преферуємо. Навіть якщо homo economicus запевняє нас, що вибір не має великого значення, ми йому не віримо.

У відомому маркетинговому експерименті в продуктовому магазині було продано більше варення, коли на рекламному стенді пропонували шість зразків на пробу, ніж коли було запропоновано 24. Є інші подібні приклади. Я регулярно опиняюся в таких ситуаціях. Чи ж не можу я мати просто лиш два або три варіанти?

Помилковість більшого вибору — це не просто кумедний курйоз.

На рівні чистої теорії вона підриває стандартну теорію корисності і, в результаті цього, більшу частину економіки добробуту. Якщо утилітарнісь може зменшуватися при більшому виборі, то це як мінімум захитає доктрину економіки добробуту, а можливо, й взагалі її перекине — і чесноти Невидимої Руки підуть з нею.

На рівні політики ця помилка підкреслює роль добрих за замовчуванням варіантів. Доброзичливий (що є важливим прикметником!) уряд, який обмежує ваш вибір, насправді може зробити вам краще — не в теорії, а на практиці.
https://zbruc.eu/node/69682
(зацитовано без скорочень)

Як на мене - дуже сміливі висновки, а особливо ті, що перекинуті в галузь ПОЛІТИКИ ))

Але подібна публікація на Збручі є далеко не єдиною:

31.05.2018
Christine Benesch
More Choice Is Always Better
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (березень 2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Міф: Більший вибір завше кращий
Крістін Бенеш

Більший вибір виглядає завжди кращим від меншого. Однак так є не у всіх ситуаціях. Надмір вибору може мати величезні транзакційні і психологічні витрати.

Проходячи між поличками супермаркету, ми можемо вибирати між десятками видів пластівців на сніданок чи чипсів. Amazon пропонує кількасот видів мийних засобів для начиння чи детерґентів для прання. Коли ми заходимо до нашої улюбленої кав'ярні, то можемо замовити собі каву світло-, помірно- чи темнообсмажену; із зерен з Гватемали, В'єтнаму чи Танзанії; без чи з молоком, а молоко без пінки, соєве чи рисове; зі смаком карамелі, шоколаду або лісового горіха; теплу чи зимну; велику чи малу. В Netflix або iTunes ми можемо оглядати не тільки найновіші фільми і телешоу, а й всі класичні та вічно популярні. Багатий вибір пропонує варіанти, що задовільнять кожного — незалежно від того, наскільки винятковими є його смаки. Крім того, конкуренція між брендами і постачальниками знижує ціни і підвищує якість. Тому не дивно, що економісти в основному розглядають більший вибір вигіднішим.

Однак надмір вибору пов'язаний і з коштами, які можуть переважити переваги і які зазвичай в економічній теорії іґнорують. Вибір може спричинити величезні транзакційні витрати. Оцінка всіх потенційних варіантів поглинає цінний час, який люди могли б витрачати на приємніші заняття.
Крім цих суто альтернативних витрат часу, вибір також може пов'язуватися з психологічними витратами. Люди бояться приймати помилкові рішення, а з огляду на небажання втрачати і з перспективи майбутнього можуть шкодувати про невикористані в минулому нагоди і страждати ще більше, якщо їхній вибір буде невдалим. У відомому експерименті з джемами Шени Ієнгар із Колумбійського університету і Марком Леппером зі Стенфордського університету клієнти в супермаркеті могли пробувати зразки джемів з комплекту 6 або 24 варіантів і отримати знижку в розмірі 1 долара, якщо би вони пізніше купляли джем. Клієнти, яким було запропоновано комплект більшого вибору, були в десять разів менше схильні купувати джем. Щоб уникнути складних рішень з надто багатьма варіантами, люди воліють взагалі не вибирати. І навіть якщо вибирають, то менше задоволені зі свого вибору і більше шкодують.

Навіть ті, яким легше зважитися, можуть робити вибір, який суперечить їхнім довгостроковим інтересам. Коли треба порівняти короткостроковий виграш з довгостроковими витратами, у багатьох людей проявляються проблеми з самоконтролем або слабкість волі. Наявність багатьох приємних варіантів до вибору може цю проблему загострити. Мої власні дослідження (разом з Бруно С. Фреєм і Алоїсом Стуцером) показують, що в країнах з пересічно великим вибором телеканалів в тих, хто витрачає багато годин на перегляд телебачення, фіксують нижчий рівень задоволення життям. Потенційним поясненням цього відкриття є те, що такі глядачі мають проблеми з самоконтролем стосовно їхнього телеспоживання. Стикаючись з необхідністю компромісу між негайним задоволенням потреби телеспоживання та довгостроковою ціною цього, наприклад недосипання, ці люди дивляться телевізор більше, ніж планували, і їхній обґрунтований оптимум ex ante (до того) та ex post (після того) відрізняється. В результаті вони шкодують, що вибрали саме так. Коротше кажучи, маючи до диспозиції багато телепередач, глядачам щораз важче опиратися спокусі. Пропозиції TV-on-demand (ТВ-на-вимогу), такі як Netflix, де улюблені фільми і телепередачі доступні цілодобово, можуть цю проблему загострити.

Приклади з джемами і телебаченням показують, що більший вибір не завше є кращим. Тому економісти не повинні іґнорувати компромісу між вигодами і ціною більшої кількості варіантів вибору.

https://zbruc.eu/node/80241
(зацитовано без скорочень)

Годі би було очікувати, якби і цей економіст пішов за своїми висновками трохи далі - у політичну сферу, так як це було зроблено у попередній зацитованій публікації.

Адже перенісши цей досвід у сферу політичну, ми одержимо слогани:
БІЛЬШЕ СВОБОДИ - ЦЕ НЕ ЗАВЖДИ ДОБРЕ.
БІЛЬШЕ ДЕМОКРАТІЇ - ЦЕ НЕ ЗАВЖДИ ДОБРЕ.

А такі висновки з точки зору ліберастів вже можна трактувати як "прєступ-мисль" від Джорджа Оруела.


Але як кажуть "не всі йогурти однаково корисні".
Серед текстів на "збручі", присвячених розвінчуванню економічних міфів, є і такі, які можна було б охарактеризувати іншим старим рекламним слоганом:
"іноді краще жувати, ніж говорити",
тому я такі тексти цитую тільки частково.
Наприклад:

14.09.2017
Міф про аналіз суспільних витрат
Роберт Д. Толлісон
Robert D. Tollison (†24.10.2016)
Social Cost Analysis
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Суспільні витрати часто плутають з приватними — і тому враховують їх двічі. Куріння є тому яскравим прикладом. Пора припинити плутанину.
...
Всі ці помилкові аргументи про суспільні витрати куріння були розмножені пов'язаними з медичними школами "економістами" та епідеміологами, і про них треба забути. Вони порушують базові економічні принципи і не приносять жодних плюсів (за винятком, можливо, грантів на дослідження) для їхніх авторів. Ці помилки не обмежуються курінням. Тепер ми маємо
економіку ожиріння, яка робить ту ж базову помилку подвійного обліку. Якщо ми продовжуватимемо такими ж темпами, то будемо мати "суспільні витрати на будь-що", тобто буде відкрито сезон полювання на все, що збентежені аналітики вважають негожим. Дам добру пораду: "займайся своєю справою"; інакше ми наблизимось до світу влізливої політики, з коригуючими податками на поведінку, якої не схвалює політична більшість, і субсидіями на ту поведінку, яку вона схвалює. Вже видно день, коли помилковий аналіз суспільних видатків охопить ожиріння: податок на безалкогольні напої і податок на Біг Мак та червоне м'ясо майже поряд. На цьому, ясна річ, не зупиниться.
...
https://zbruc.eu/node/70705

Така радикальна Екстраполяція, де Вчений робиться ПРОРОКОМ, є дуже характерною для ліберастів. Комуністи не самі придумали фразу "сєгодня он танцуєт джаз, а завтра Родіну продаст".
Комуністи явно запозичили цей принцип ультра-Екстраполяції у своїх духовних предків - ліберастів.
Саме керуючись таким принципом, ліберастія закриває рота всім, хто намагається хоча б злегка критикувати ВІДВЕРТИХ БРЕХУНІВ у середовищі журналістів.
Будь-яку навіть міні-мінімальну критику в бік брехливих журналюг, ліберасти у своїх хворих фантазіях тут-же екстраполють аж до ПОВНОЇ Ліквідації свободи слова як явища.

Тема про гранти у пана Толлісона - типовий приклад злодійського крику ТРИМАЙ ЗЛОДІЯ, бо ж цілком зрозуміло, що спонсором такого роду "розвінчувань" є ніхто інший як ТЮТЮНОВІ КОРПОРАЦІЇ.
Було б дуже справедливо, якби цей мудак помер від раку легень, через куріння.

Тільки Частково-позитивним можна вважати і ось цей текст, в якому автор з одного боку визнає очевидне (смерть "хомо економікс", про якого вже згадувалось вище), а з іншого - суперечить сам-собі, бо не враховує того що Політичні та Культурні мотиви це якраз і є СФЕРА ІРРАЦІОНАЛЬНОГО:

01.12.2017
Міф про обмеженість раціональності
Юрґ Гелблінґ, Університет Люцерна, Швейцарія
https://en.wikipedia.org/wiki/University_of_Lucerne
Jurg Helbling
Boundedness of Rationality
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (березень 2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Homo economicus похований; ми це знаємо. Однак раціональний вибір, як і раніше, має свою пояснювальну силу, а раціональність не є обмеженою: якщо вибір aктора виявляється нераціональним, то це тому, що модель спостерігача є неповною.

Критикувати модель homo economicus — це як вбивати труп. Хоча її припущення виглядають необхідними для математичного моделювання ефективних ринків, однак вони є нереалістичними і дуже далекими від реальності реальних людей, як переконливо продемонстрували Герберт Саймон та інші.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Герберт_Саймон
...
Позиції aкторів в соціальному просторі можуть пояснити їхній вибір варіантів і засобів досягнення своїх цілей та інтересів. Однак у будь-якому разі раціональність не є «обмеженою»: якщо вибір aктора виглядає неоптимальним або навіть нераціональним, то модель спостерігача мусить бути неповною або помилковою; тобто в ієрархії преференцій aктора інші мотиви — політична (влада) або культуральне підвищення (репутація) — займають вище місце, ніж його економічні цілі.
https://zbruc.eu/node/73787

Пан Швейцар, викручується як вуж на сковорідці ))
Але ж ПОЛІТИЧНІ МОТИВИ І КУЛЬТУРНІмотиви=РЕПУТАЦІЯ це властиво і є ІРРАЦІОНАЛЬНІ мотиви!

Врешті-решт зараз маємо велетенську кількість дослідів, які показують ПРІОРІТЕТ культурних і політичних мотивів не тільки над Економікою, але навіть над чистою Математикою!

The Most Depressing Discovery About the Brain, Ever
16/09/2013 http://www.alternet.org/media/most-depressing-discovery-about-brain-ever

22.09.2013
Марти Каплан (Marty Kaplan)
Самая обидная новость о мозге, которую я когда-либо слышал

Попрощайтесь с мечтами о том, что образование, журналистика, свидетельства науки или доводы разума могут обеспечить людей инструментами, помогающими принимать хорошие решения

Новая статья профессора юридического факультета Йельского университета Дэна Кэхэна (Dan Kahan) называется «Мотивированный счет и просвещенное самоуправление» («Motivated Numeracy and Enlightened Self-Government»), но мне больше нравится заголовок, которым Крис Муни (Chris Mooney) снабдил публикацию о его открытии на сайте Grist: «Наука подтвердила: политика вредит умению считать» («Science Confirms: Politics Wrecks Your Ability to Do Math»).

Кэхэн провел ряд остроумных экспериментов, направленных на то, чтобы выяснить, как политические страсти влияют на способность ясно мыслить. Его выводы, говоря словами Муни, заключаются в том, что партийные симпатии «способны подрывать даже базовые мыслительные способности…. Обладатели хороших математических навыков не справляются с задачами, которые, скорее всего, легко могли бы решить, просто потому, что правильный ответ противоречил бы их политическим убеждениям».

Другими словами, можно попрощаться с мечтой о том, что образование, журналистика, свидетельства науки, медиа-грамотность или доводы разума могут обеспечить людей инструментами и информацией, помогающими принимать хорошие решения. Судя по всему, когда речь заходит об общественных вопросах, настоящая проблема заключается не в недостатке информации, а в том, как работает наш мозг, какими бы мы умными себя ни считали. Нам нравится считать себя рационально мыслящими, но на деле мы просто постфактум рационализируем то, во что нас подталкивают верить наши эмоции.

Годами моим главным источником наводящих грусть сведений о том, как устройство наших голов делает безнадежными перспективы демократии, служил доцент кафедры управления Дартмутского колледжа Брендан Найен (Brendan Nyhan).

Он и его коллеги проводят эксперименты, пытаясь ответить на пугающий вопрос: имеют ли значение факты для американского избирателя?

Ответ: фактически, нет. Если дезинформированным людям дать факты, позволяющие скорректировать их неверные представления, они начинают
еще отчаяннее
цепляться за свои убеждения.


Вот некоторые выводы Найена:

• Люди, считавшие, что в Ираке было найдено оружие массового уничтожения, начинали верить в это еще сильнее, когда им показывали статью, которая это опровергала.

• Люди, считавшие, что Джордж Буш-младший запретил все исследования в области стволовых клеток, продолжали так думать, даже прочитав статью о том, что закрыты были лишь некоторые программы, финансировавшиеся из федеральных средств.

• Людям, утверждавшим, что для них важнее всего экономика, и недовольным достижениями Обамы в этой области, показывали график роста занятости вне сельского хозяйства за последние годы, который демонстрировал прибавку примерно миллиона рабочих мест. Затем их спрашивали, выросло количество людей, имеющих работу, уменьшилось или осталось прежним. Многие, глядя прямо на график, говорили, что оно уменьшилось.

• Однако если перед тем, как показать им график, их просили написать несколько предложений о моментах в жизни, которыми они гордятся, многие из них начинали иначе воспринимать экономическую проблематику. Несколько минут укрепления самооценки повышают вероятность того, что человек заметит рост числа рабочих мест.

--пропущено 2 абзаци в яких не було нічого принципово-іншого--

Возможно, «отрицание изменения климата» — неподходящий термин, так как он указывает на психологическое расстройство. Между тем, в сущности, отрицание – обычное дело для нашего мозга. Рост количества и качества известных фактов не превращает плохо информированных избирателей в хорошо осведомленных граждан. Он только укрепляет их в их заблуждениях. За всю историю мироздания никакие зрители Fox News ни разу не изменили свою позицию под влиянием новых данных. Когда наши убеждения вступают в конфликт с фактами, побеждают убеждения. Преобладание эмоций над разумом – это не сбой, это особенность того, как работает наша операционная система.
http://inosmi.ru/world/20130922/213196366.html

Отже маємо не що інше як СМЕРТЬ не тільки ДЕМОКРАТІЇ, але й смерть головних ПІДСТАВ ДЛЯ ДЕМОКРАТІЇ.

Хоча тут немає нічого нового, бо про ті самі пріорітети ІРРАЦІОНАЛЬНИХ мотивів над мотивами економічними, вже років 20 тому докладно написав Френсіс Фукуяма:

http://www.liberal.ru/article.asp?Num=45&print=1
15.12.2001 Фрэнсис Фукуяма Конец истории?

II
Для Гегеля противоречия, движущие историей, существуют прежде всего в сфере человеческого сознания, т. е. на уровне идей5, – не в смысле тривиальных предвыборных обещаний американских политиков, но как широких объединяющих картин мира; лучше всего назвать их идеологией. Последняя, в этом смысле, не сводится к политическим доктринам, которые мы с ней привычно ассоциируем, но включает также лежащие в основе любого общества религию, культуру и нравственные ценности.

Для Гегеля все человеческое поведение в материальном мире и, следовательно, вся человеческая история укоренены в предшествующем состоянии сознания, – похожую идею позже высказывал и Джон Мейнард Кейнс, считавший, что взгляды деловых людей обыкновенно представляют собой смесь из идей усопших экономистов и академических бумагомарак предыдущих поколений. Это сознание порой недостаточно продуманно, в отличие от новейших политических учений; оно может принимать форму религии или простых культурных или моральных обычаев. Но в конце концов эта сфера сознания с необходимостью воплощается в материальном мире, даже – творит этот материальный мир по своему образу и подобию. Сознание – причина, а не следствие, и оно не может развиваться независимо от материального мира; поэтому реальной подоплекой окружающей нас событийной путаницы служит идеология.

Современный мир обнажает всю нищету материалистических теорий экономического развития. Школа материалистического детерминизма журнала “Уолл стрит джорнэл” любит приводить в качестве свидетельства жизнеспособности свободной рыночной экономики ошеломляющий экономический успех Азии в последние несколько десятилетий; делается вывод, что и другие общества достигли бы подобных успехов, позволь они своему населению свободно следовать материальным интересам. Конечно, свободные рынки и стабильные политические системы – непременное условие экономического роста. Но столь же несомненно и то, что культурное наследие дальневосточных обществ, этика труда, семейной жизни, бережливость, религия, которая, в отличие от ислама, не накладывает ограничений на формы экономического поведения, и другие прочно сидящие в людях моральные качества никак не менее значимы при объяснения их экономической деятельности8.

Непонимание того, что экономическое поведение обусловлено сознанием и культурой, приводит к распространенной ошибке: объяснять даже идеальные по природе явления материальными причинами.

Дело не в том, чтобы отрицать роль материальных факторов как таковых. С точки зрения идеалиста, человеческое общество может быть построено на любых произвольно выбранных принципах, независимо от того, согласуются ли эти принципы с материальным миром. И на самом деле люди доказали, что способны переносить любые материальные невзгоды во имя идей, существующих исключительно в сфере духа, идет ли речь о священных коровах или о Святой Троице11.

Согласно материалистическому детерминизму, либеральная экономика неизбежно порождает и либеральную политику. Я же, наоборот, считаю, что и экономика и политика предполагают автономное предшествующее им состояние сознания, благодаря которому они только и возможны.

(більш повну версію вибірки з найзнаменитішої статті Френсіса Фукуями можна прочитати тут:
Ретроспектива-1989. Френсіс Фукуяма. Свідомість чи Корито? Остаточне вирішення головного філософського питання
https://maxi-ta.livejournal.com/40904.html

Таким чином маємо фактично доведену відповідь на "головне питання філософії".

Таки СВІДОМІСТЬ визначає буття!
А зовсім не навпаки.

Комуністи і їх духовні попередники - ліберасти, які вважали що саме КОРИТО визначає поведінку людей, таки НЕ МАЮТЬ РАЦІЇ!
І Ліберасти і Комуняки ХОТІЛИ Б перетворити всіх людей на Коритне Бидло, але ні тим ні другим це зробити так і НЕ ВДАЛОСЯ.

Коритниками є ТІЛЬКИ ТІ двоногі, які ПОВІРИЛИ в те, що саме їхнє Корито є їхньою НАЙГОЛОВНІШОЮ ЖИТТЄВОЮ ЦІННІСТЮ.
Тобто їхня ВІРА визначає їхню поведінку!

А остаточно смерть "людини економічної" означає одночасно і СМЕРТЬ ДЕМОКРАТІЇ, яка грунтується на тій ХИБНІЙ ідеї, що всі люди є РІВНИМИ.
Насправді ж не менше як 99 відсотків двоногих поводяться як ТВАРИНИ.
І рано чи пізно навіть швейцарські науковці це помітять.

докладніше про це написано у темах:

Підстави для поділу людства на ХомоСапієнс і ХомоЕректус.
http://maxi-ta.livejournal.com/19711.html

Поділ людей на Сорти. Які критерії?
повтор цитат Чехова, Бернарда Шоу, додана цитата Олександра Маслоу.
http://maxi-ta.livejournal.com/28632.html

Що ж властиво відбувається у світі ліберастії?
З якої б то рації ліберасти пиляють ідеологічний сук, на якому сидять?

Адже ліквідація міфу про "хомо економікс" означає смерть всієї економіки у її сучасному вигляді.

Адже вся суч-економіка була побудована на МІФІ про те що людина є ТВАРИНОЮ РОЗУМНОЮ, яка хоче якнайбільше споживати і при цьому якнайменше працювати.

Першу складову "людина є твариною" ліберальний ринковий екстремізм цілком підтвердив.
А натомість РОЗУМНІСТЬ більшості людей тим самим ліберальним науковим бомондом цілком СПРОСТОВАНА.

При тому спростована не у результаті теоретичних дискусій, а в результаті цілком Практичних Експериментів на живих людях.

Людина РОЗУМНА насправді є ВИНЯТКОМ, а аж ніяк не правилом.
Tags: Демократія, Економіка, Збруч, Розум, Свідомість
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments