Стипендіати Фулбрайта.ч.1 Список-List of Fulbrighters (1992-1999)

Alphabetical list of Ukrainian Fulbright Scholars

(1992-1999)

See also


Selection by research field
; Selection by Location

A-C

Алексюк Aleksiuk Igor Anatoliyovych, Associate Professor, Department of Philosophy, Taras Shevchenko University, Kyiv. Research Field: Philosophy of Language.  Project title in USA: Mental turn in Contemporary Philosophy of language, 1993-94.  Placement:  Department of Philosophy, University of California –Berkeley, CA. Can be contacted: Kyiv, tel: 044-221-32-32 (w); 261-45-91(h). 

Антонович Antonovych Myroslava Mykhailivna, Associate Professor, English Department,  Law Precarpathian University, Ivano-Frankivsk. Research Field: Legal studies.  Project title in USA: Implementation of International Human Rights Norms in Ukrainian Legislature, 1995-96.  Placement:  Cincinnati Univertsity. Can be contacted: Ivano-Frankivsk, tel: 03422-96-437 (w), 69-151 (h). 

Барабанова Barabanova Galyna Vasylivna, Chief of the Chair of Foreign Languages, Sevastopol Institute of Nuclear Energy and Industry.  Research Field: Political Science, Philosophy.  Project title in USA: Communicative Competence in Reading in English for Special Purposes, 1998-99Placement: San Diego State University, San Diego, CA 92182.  Can be contacted: Sevastopol, tel: 0692-710-551 (h), 0692-710-069 (w). 

Бех Bekh Olena, Researcher, post Doctorate studies at Institute of International Relations, Kiev Taras Shevchenko University. Research Field: Ukrainian Philology.  Project title in USA: Ukrainian Diplomatic Language: Problems of Terminology and Language Training, 1996/1997.  Placement:Harriman Institute, Columbia University, New York, NY. Can be contacted: Kiev, e-mail: olena@ku.kiev.ua, tel: 044-211-44-37 (w), 242-93-76 (h). 

Березовенко Berezovenko Antonina Vitalievna, Associate Professor, Department of Ukrainian Language, Literature and Culture, Kiev Polytechnic Institute.  Research Field: Ukrainian Studies. Project title in USA: Course of Lectures: Development of Ukrainian Language in the 20th century, 1995-96.  Placement: Harriman Institute, Columbia University, New York, NY. Can be contacted: Kiev, tel: 044-224-11-89 (w), 225-44-81 (h). 

Безгін Bezgine Igor Dmytrovych, Chair, Department of Management, Karpenko-Kary Kyiv State Institute of the Theatrical Art. Vice-president, Academy of Arts of Ukraine. Research Field: Theatrical Management. Project title in USA: Theatrical Management in the U.S.History, Theory and Practice. Managers of  Educational Systems, 1996/1997.  Placement:Theater Department CUNY Brooklyn College Campus, Brooklyn, NY. Can be contacted: Kiev, tel: 044-212-11-42 (w); 265-51-45 (h). 

Безруков Bezrukov Mykolai Mykolaiovych, Head of the Informatics Department, Kiev Institute of Commerce and Economics. Research Field: Sofware Maintenance, Computer Crime.  Project title in USA: Comparative Study of Computer Crime Situation in Ukraine and the U.S., 1993-94.  Placement: University of Pittsburgh School of Law,  Pittsburgh, PA. Can be contacted: Kiev, tel: 044-513-98-62 (w), 268-10-26 (h). 

Борисенко Borisenko Oksana Anatolyevna, Assistant Professor, English Department, Donetsk State University. Research Field: Pedagogy & Educational Administration.  Project title in USA: Intensification of Teaching English for Special Purposes (for Law Students), 1997-98.  Placement: Department of English as an International Language, University of Illinois, Urbana-Champaign Campus, Champaign, IL.  Can be contacted: tel: 0622-66-71-92 (h), 91-92-41 (w). 

Булатецька Bulatetska Ludmila Ivanivna, Lecturer, Department of Foreign Philology, Volyn University, Lutsk  Research Field: Linguistics.  Project title in USA: The Linguistic Nature of Extralingual Situations, 1995-96 Placement: Slavic Department of the University of Chicago, Chicago, MA. Can be contacted: Lutsk, tel: 03322- 41-309, 48-447 (w), 59-561 (h). 

Бураковський Burakovsky Igor Valentynovych, Assistant Professor, Department of Economics, Kiev-Mogyla Academy, Research Field: International Economics.  Project title in USA: External Economic Relations and Economic Development of the State with Transitional Economies (Ukraine's case), 1996/1997.  Placement: Economics Department,  Stanford University, Stanford, CA. Can be contacted: Kiev, ibur@ukma.kiev.ua tel: 044-416-60-42 (w), 213-94-01 (h). 

Чалий Chalyi Olexander Vasyliovych, Chair, Department of Biological Physics, Informatics, and Medical Equipment, O.O. Bogomolets National Medical University, Kiev.  Research Field: Pedagogy & Educational Administration.  Project title in USA: New Educational Directions  in Ukraine: Synergetic Aspects, Curriculum, 1997-98Placement: Department of Medical Physics, University of Wisconsin, Madison Campus, Madison, WI.   Can be contacted: chalyy@cema.medphysics.wisc.edutel: 044-221-56-51 (h), 441-49-21 (w). 

Чечель Chechel Natalia Petrivna. Department of Drama, Karpenko-Karyj Institute for Art and Theatre, Kyiv. Field: Arts, American Theatre. Project title: 20-th century Experimental Theater: New Modes of Perception and Expression. Placement: Harriman Institute of Columbia University, NY. Can be contacted: 253152 Kyiv-152, vul. Tychyny 13, apt. 274. Tel: (044) 555-8947 h.

Чемир Chemyr Igor, Senior lecturer at dept. of Applied math. and computer eng., Odessa State Academy of Refrigeration. Research Field: Applied math., Project title in USA: A parallel scenario model which is able to simulate foreign language tutoring, 1994/1995, Placement: Carnegie-Mellon University, Dept. of Computer Sciences, Pittsburgh, PA. </font>Can be contacted: Odessa, tel: 0482-448828, 0482-209173.

Черниш Chernysh Natalya Yosypivna, Professor, Department of History (subdivision Ethnology), Lviv State University.  Research Field: Sociology.  Project title in USA: Ukrainians in the Past and Present, 1996/1997. Placement:Crees University of Kansas, Lawrence, KS. Can be contacted: Lviv, e-mail: chernysh@franko.lviv.ua, tel: 0322-74-13-26 (w), 35-16-98 (h).

Чугу? Chugu Svitlana Dmytrievna, Head, English Language Chair, Foreign Languages Department, Vinnytsia Pedagogical University. Research Field: Pedagogy and Educational Administration, TESOL.  Project title in USA:TESOL Ukraine: Current Socioeconomic Constraints vs. Perspectives of Building Professional Bridges in the Geographic Region and Worldwide, 1998-99Placement:  University of Illinois-Urbana-Champaign, Champaign, IL 61820-5711.  Can be contacted: Vinnytsa, tel: 0432-399-331 (h), 0432-276-375 (w). 

Чумаченко Chumachenko Anna Anatolievna, Professor, Department of History and Cultural Problems of Southern Ukraine, Institute for Arts, Folklore and Ethnology of Ukrainian Academy of Science, Kherson.  Research Field: American & Ukrainian Studies.  Project title in USA: Models of Social Interaction of American Ukrainians: as an Attempt at a Multicultural Dialog, 1997-98Placement: Columbia University, New York, NY. Can be contacted: tel: 0552-24-23-47 (h), 24-13-81 (w). 

Чумак Chumak Volodymyr Mykolayovych, Head, Department of Foreign Policy, National Institute for Strategic Studies, Kiev.  Research Field: International Relations & Security Studies.  Project title in USA: The Evolution of the U.S. Nuclear Strategy: from Superiority to Nonproliferation, 1997-98Placement: Monterey Institute of International Studies, Monterey, CA. Can be contacted: chumak@niss.gov.ua, tel: 044-418-99-33(h), 234-43-51 (w). 

Чуприна Chuprina Larissa

Кохан? CohenCohen Vadym Yurievych, Senior Stuff Fellow, Institute of Archeology Ukrainian Academy of Sciences.  Research Field: Ukrainian Studies, History.  Project title in USA: Northern Black Sea Cost in a Context of East Mediterranean Prehistory, 1998-99Placement:  University of Peennsylvania, Philadelphia, PA 19104.  Can be contacted: Kiev, tel: 044-277-68-98 (h), 044-418-27-75 (w). 

D-F

Даниленко Danilenko Andryj Ivanovich. Kharkiv Pedagogical University. Dept. of Ukrainian language. Placement: Dept of Slavic Languages and Literatures, Harvard University, Cambridge, MA 02138. Address: Kharkiv, vul. Derevyanko 22, apt. 15. Tel: 43-38-22 w.

Дема Dema Dmytro,  Head, Department of Finance and Audit, State Academy of Agriculture and Ecology, Zhytomyr. Research Field: Economics & Business.  Project title in USA: Improvement of Taxation System and Accounting in Agriculture, 1997-98. Placement: Department of Agricultural Economics, North Dakota State University, Fargo, ND. Can be contacted: , ecos@ecos.zhitomir.ua tel: 0412-33-90-25 (h), 37-30-90 (w).

Денисова Denissova Tamara Naumivna, Leading research fellow Department of T. Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev; Professor of Kyiv National T. Shevchenko University.   Research Field: American Literature.  Project title in USA: The History of American Literature of the 20th century, 1994-95Placement: Department of English, University of California-Riverside, CA. Can be contacted: tel: 044-229-10-84 (w), fax 044-228-52-81; 559-31-53 (h). 

Діброва Dibrova Volodymyr Heorhyiovych, Associate Professor, English Department , Kiyiv-Mohyla Academy.  Research Field: Philology.  Project title in USA: Contemporary Ukrainian Literature - The Process of Decolonization, 1993-94Placement: Russian and East European Institute at Indiana University, Bloomington, Indiana. Can be contacted: tel: 044-416-36-52 (h) .

Дорош Dorosh Galyna Leontiyovna, Associate Professor, Department of Foreign Philology, Kiev State University, Research Field: Languages.  Project title in USA: Research Grant in English Lexicology, 1992-93Placement: Penn State University University, PA. Can be contacted: tel: 044-550-29-44 (h), 221-02-69, 224-06-13 (w). 

Дорошенко Doroshenko Anatoliy Yefymovych, Senior Research Scholar, Department of Recursive Computers, Kiev Glushkov Institute of Cybernetics.  Research Field: Computer Science. Project title in USA: Algebraic Approach to Constructing Efficient Parallel Implementation of Programs, 1993-94Placement:  Department of Physics, Purdue Univeristy, West Lafayette, Indiana.  Ctel: 044-266-15-38 (w), 267-20-10 (h). 

Єгоров Egorov Igor Yuriyovych, Laboratory Head at the Centre For S&T Potential Studies, National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev.  Research Field: Economics.   Project title in USA: Economic Changes & theTtransformation of the Ukrainian S&T Potential (American Perspectives and their Applications), 1995-96Placement: Research Grant at the Center for International Science and Technology, Elliott School of International Affairs, George Washington University, Washington D.C.  Can be contacted: Shevchenko Boulevard 60, 252032, Ukraine, e-mail: igor@yan.kiev.ua, tel: 044-216-90-97 (w), 413-15-00 (h). 

Єгорова Egorova Viktoria, Chief research fellow, economic policy and development in Coal Industry. Research Field: Economics, Project title in USA: The restruction of Ukrainian coal industry, 1996-97, Placement: Center of Russian and East European studies, University of Michigan. Can be contacted: tel: 0622-933945 (h).

Філенко Filenko Taras, Research Scholar, Department of Culture and Arts, Institute of Ukrainian Studies, Kiev.  Research Field: Music History.  Project title in USA: Development of Ukrainian Music in the Context of American Culture: Influences and Confluences, 1993-94Placement: Graduate Program in Music at Rutgers University, New Brunswick, NY. Can be contacted: Kiev, tel: 044-225-02-34 (w), 225-67-98 (h). 

 

G-H

Глебов/Глібов Glebov Victor Victorovich, Head, International Relations Department, Odessa University (Odessa, Dvoryanskaya St., School of International Relations, 270026, Ukraine ).  Research Field: International relations.  Project title in USA: The Black Sea Region in Word Politics: History and Reality, 1995-96Placement: Department of Political Science, Old Dominion University, Norfolk, VA. Can be contacted: Odessa, fax: 0482-63-32-59, tel: 0482-63-32-59 (w), 45-40-73 (h). 

Гомілко Gomilko Olga Yevgenivna</font>, Doctorate Studies, Philosophy Department, Taras Shevchenko Kyiv University.  Research Field: Political Science, Philosophy.  Project title in USA: National Identity and Self-Determination of Personality, 1998-99Placement: Pennsylvania State University-University Park, University Park, PA 16802-1503.  Can be contacted: Kyiv, tel: 044-221-32-81 (w), 044-229-64-27 (h), fax: 044-229-64-63 (h). 

Горбаченко Gorbachenko Tetiana Grygorivna</font>, Professor of Library Science, Library and Document Science Department of Kyiv State University of Culture and Arts.  Research Field: Educational Administration, Library Management.  Project title in USA: Library Management, 1998-99Placement: University of Illinois-Urbana-Champaign, Champaign, IL 61820-5711.  Can be contacted: Kiev, tel: 044-443-4483 (h), 044-268-9381 (w). 

Горін Gorin Alexander Olegovych, Associate Professor, Institute of International Relations, Kiev State University, Research Field: International Relations.  Project title in USA: Lecturing grant: Political Processes and Changes in the Republics of the Former USSR, 1992-93Placement: </font>Institute for European and Russian & Eurasian Studies,  Washington  D.C. Can be contacted: Kiev, tel: 044-212-39-36 (h). 

Говорун Govorun Tamara Vasylivna, Associate Professor, Department of Pedagogy, Dragomanov Teacher Training Institute (Kiev).  Research Field: Pedagogical Psychology.  Project title in USA: Development of Sexuality During Childhood and Adolescence, 1993-94Placement: </font>University of Wisconsin, Madison, WI. 
Can be contacted: Kiev, tel: 044-216-46-81 (w), 276-07-49 (h). 

Гарань Haran' Olexiy Vasyliovych, Associate Professor, Department of Political Science, Director, Center for National Security Studies, Kiev Mohyla Academy,  Research Field: Political science.  Project title in USA: Influence of the USA on the Democratization  Process in Ukraine, 1994-95Placement: </font>Harriman Institute, Graduate School of Arts and Sciences, Columbia University, New York, NY.  Can be contacted: Kyiv, e-mail: haran@ukma.kiev.ua, tel: 044-416-60-48 (w), 414-05-76 (h). 

Грищенко Hryschenko Taras, Associate Professor, Department of Modern and Contemporary History, Taras Shevchenko University, Kiev.  Research Field: American Studies.  Project title in USA: H. Kissinger and Z. Brzezinski: Comparative Political and Intellectual Biographies, 1997-98Placement: Russian and East European Center, University of Illinois, Urbana-Champaign Campus, Champaign, IL . Can be contacted: tel: 044-450-32-64 (h), 221-03-24 (w). 

Гриценко Hrytsenko Olexander Andriyovych, Director, Institute of Cultural Policy, Ukrainian Center of Cultural Studies (Kiev, 21 Sichnevogo Povstannya St.,Building 5 Kyiv 252000).  Research Field: Political and Social Sciences. Project title in USA: Study of the US Public Cultural Policy and Patronage of Arts, 1996-1997Placement: Center for Russian and East European Studies, Pennsylvania State University, University Park, PA.  Can be contacted: Kiev, tel: 044-290-55-41 (w), 550-73-84 (h). 

Грицак Hrytsyak Yaroslav Yosypovych, Director, Institute for Historical Research, Lviv State University (Lviv, 1 Universytetska Str., Room # 250, Lviv 290602).  Research Field: History.  Project title in USA: Modern Ukrainian History in Comperative Perspective: Ivan Franko's case, 1996-1997Placement: </font> Center for Russian and Eastern European Studies, University of Michigan, Ann Arbor, MI.  Can be contacted: Lviv, 1 Universytetska Str., Room 250, Lviv 290602, slavko@his.lviv.ua tel: 0322-79-45-85 (w).

Худорова Hundorova Tamara, Senior  Research Fellow, Department of Theory of Literature, Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine.   Research Field: Ukrainian Studies.  Project title in USA: Deconstructing the Socialist Narration: from Nihilism to Concordism (Volodymyr Vynnychenko’s case), 1997-98Placement:  Department of Slavic Languages, Columbia University, New York, NY. Can be contacted: Kiev, tel: 044-229-10-84 (w), 446-93-92 (w). 

 

I-J

Ісаєвич Isaievych Yaroslav Dmytrovych, Director, Institute of Ukrainian Studies, Academy of Sciences of Ukraine (Lviv), Research Field: History. Project title in USA: Immigrants from Galicia to the U.S: Ukrainians, Poles and Jews, 1994-95Placement: Ukrainian Research Institute, Harvard University, Cambridge, MA. Can be contacted: Lviv, tel: 0322-42-70-22 (w), 76-48-15 (h). 

Іванова Ivanova Elena Felixovna, Head of Psychological Department, Kharkiv State University, Kharkiv.   Research Field: Psychology, Human Rights.  Project title in USA: Human Rights: Psycological Aspects, 1998-99Can be contacted: tel: 0572-45-71-53 (w), 0572-45-25-75 (h), e-mail: elena@iva.kharkov.ua 

Яніщак Janishchak Volodymyr Myronovych, Senior Lecturer, Humanity Department, State University "Lvivska Polytechnica" (Lviv), Research Field: History.  Project title in USA: Church and West Ukrainian Political Life between World Wars 1918-1939, 1994-95.   Placement: Department of Slavic Languages, University of Illinois in Urbana/Champaign, Champaign, IL. Can be contacted: tel: 0322-39-85-38 (w). 

До джерел наукового грантоїдства. ч.2 Список для докладної люстрації

перша частина була видана тут:
https://maxi-ta.livejournal.com/41931.html


Тема складається з двох частин і є прямим продовженням тем:
Ретроспектива-2002. Ігор Каганець. Класифікація війн. Яких війн треба боятися? Явних чи прихованих?
http://maxi-ta.livejournal.com/22527.html

Зокрема - розділів 4-5-6 про Інформаційну, Хронологічну та Духовну війну.

також це є продовження до "пророчої" теми про роль транс-нац-корпорацій:
Чому жінкам не цікава Історія? Мурашник-ТНК. Спогади про Майбутнє.
http://maxi-ta.livejournal.com/40689.html

Переходячи властиво до теми СПИСКІВ: що таке "каса Мяновскєґо" і де вона знаходиться.
"Каса" знаходиться у Варшаві, у самому центрі, на вул.Новий Світ, це у ляхів як наш Хрещатик, тільки менш помпезна версія.
Будинок, в якому знаходиться "каса", є власністю Фонду Стефана Батореґо (польського короля угорського походження Штефана Баторія)
А Фонд Стефана Батореґо своєю чергою підпорядкований екс-угорцю єврейського походження Дьордю Шорошу (він же - Джордж Сорос)
Будинок, в якому живе і Каса і Фонд і ще багато інших подібних структурок - розміром приблизно як Львівський Оперний Театр.
Знаходиться через дорогу від приміщень Варшавського Університету.
Грантодавських структур там є багато і Каса Мяновськєґо там не є найбільшою за масштабом діяльності.

Але списки укр-грантоїдів у всіх польських структур є приблизно однакові. Грантоїди переходять від одної грантодавської структури до іншої як "перехідний червоний прапор" ))

Каса Мяновскєґо видає ґранти для НАУКОВИХ досліджень в ГУМАНІТАРНІЙ сфері.
За рідкісними винятками, в першу чергу в галузі Історії, Психології та літературознавства.
Але гранти/стипендії видаються тільки тим "науковцям", чия політична орієнтація на "демократію і відкрите суспільство" є ДОВЕДЕНА попередніми публікаціями.

нижче-поданий Список було взято звідси у листопаді 2009 року:
http://www.mianowski.waw.pl/fellowship9408.htm

Після цього я відібрав тільки людей з поміткою "юкрейн" і відсортував за зростанням року.

Переклад прізвищ і Знаки оклику розставлені мною.
!Знак оклику не означає що цю людину треба негайно знешкодити )) але це означає що я би взяв на докладну люстрацію в першу чергу саме цих людей.
Так само як відсутність знаку оклику не означає що ця людина є агентруно-"чистою".
!!Двома знаками оклику позначені люди, які є дуже впливовими у Львові,
а також деякі київські знаменитості - Андрій Портнов і Наталя Яковенко.
Це люди "на яких вже нема де клеймо ставити" ))

Насолоджуйтесь:

Мрака Igor Mraka, M.A., Ukraine, history -2003
Тесленко Igor Tesłenko M.A., Ukraine, history -2003
!!Набитович Ihor Nabytowicz, Prof., Ukraine, literary studies -2003
Кулевич Inna Kulewicz, M.A., Ukraine, history -2003
Сіренко Irina Sirenko, Ph.D., Ukraine, geografia -2003
Коваль-Фучило Iryna Kowal-Fuczyło, Ph.D., Ukraine, polish philology -2003
!Скочиляс Iryna Skoczylas, M.A., Ukraine, history -2003
Козловський Iwan Kozłowski, Ph.D., Ukraine, history -2003
Підгірний Jarosław Pidhirnyj, Prof., Ukraine, medicine -2003
Вовк Jaryna Wowk M.A., Ukraine, history -2003
Соботка Jurij Sobotka, Ph.D., Ukraine, geophysics -2003
Варецький Jurij Warecki, Prof., Ukraine, electrical engineering -2003
Дзюбак Larisa Dzyubak, Ph.D., Ukraine, mechanics -2003
Гонтарук Larysa Hontaruk, M.A., Ukraine, philology -2003
Байбула Ludmiła Bajbuła, M.A., Ukraine, history -2003
!Мовчан Ludmiła Mowczan, Eng., Ukraine, food technology -2003
!!Кривенко Margaryta Krywenko, M.A., Ukraine, library science -2003
!Ніколаєнко Michaił Nikołajenko, M.A., Ukraine, archeology -2003
Бармак Mykoła Barmak, Prof., Ukraine, history -2003
Гнидюк Natalia Hnydiuk, M.A., Ukraine, management science -2003
Колесник Natalia Kołesnyk, Prof., Ukraine, philology -2003
!Лисенко Natalia Łysenko, Ph.D., Ukraine, literary studies -2003
!Лисенко Nela Łysenko, Prof., Ukraine, philology -2003
Дмитренко Oksana Dmytrenko, D.Sc., Ukraine, physics -2003
!Бердник Olena Berdnyk, Ph.D., Ukraine, literary studies -2003
Копіневска Копінєвська Olga Kopiniewska, M.A., Ukraine, history -2003
Андренко Paweł Andrenko, Prof., Ukraine, control science -2003
Зубков Roman Zubkow M.Sc., Ukraine, geology -2003
Проценко Sergiej Protsenko, M.Sc., Ukraine, physics -2003
!Середа Sergij Segeda, D.Sc., Ukraine, antropology -2003
Сіромаха Sergiy Siromakha, Physician, Ukraine, medicine -2003
Серяков Serhij Sieriakow, M.A., Ukraine, history -2003
!!Дяк Sofiya Dyak, M.A., Ukraine, history -2003
Кравченко Swietłana Krawczenko, Prof., Ukraine, literary studies -2003
Максименко Switłana Maksymenko, M.A., Ukraine, history of theatre -2003
!!Лучук Taras Łuczuk, Prof., Ukraine, classic philology -2003
!Плахтій Tatiana Płachtij, M.A., Ukraine, literary studies -2003
Шевченко Tetyana Shevchenko, M.A., Ukraine, history -2003
Капустяник Volodymyr Kapustianyk, Ph.D., Ukraine, physics -2003
Міщук Volodymyr Mishchuk, Physician, Ukraine, medicine -2003
Собчук Volodymyr Sobchuk, Ph.D., Ukraine, history -2003
!Міляєва Walerija Milyajewa, Prof., Ukraine, psychology -2003
Зема Waleriy Zema M.A., Ukraine, history -2003
Станіслав Wiaczesław Stanisławskij, Ph.D., Ukraine, history -2003
Лишко Wiktoria Łyszko, M.A., Ukraine, history -2003
Піддубна Wiktoria Piddubna, M.A., Ukraine, philology -2003
Тарас Wiktoria Taras Ph.D., Ukraine, landscape architecture -2003
Німетуллаєва Ziera Nimetułłajewa, M.A., Ukraine, history of art -2003
Безаров Aleksander Bezarov, M.A., Ukraine, history -2004
Турчин Aleksander Turczyn M.A., Ukraine, pedagogy -2004
Білоченко Andrij Biloczenko, M.A., Ukraine, economy -2004
!Боляновський Andrij Bolianovsky, Ph.D., Ukraine, history -2004
!!Портнов Andrij Portnov, M.A., Ukraine, history -2004
Інгільгієва Elina Ingildiejewa, M.A., Ukraine, management science -2004
Бубняк Ihor Bubniak, M.Sc., Ukraine, geology -2004
Плевако Ihor Plevako, Ph.D., Ukraine, history of law -2004
Тимів Iwan Tymiw M.A., Ukraine, history -2004
Папуха Папуга Jarosław Papuha, M.A., Ukraine, history -2004
Савчик Савчук Jurij Sawczuk, Ph.D., Ukraine, history, heraldry -2004
Корсак Konstanty Korsak, Prof., Ukraine, pedagogy -2004
Алесієвець Łesia Alesijewec, Prof., Ukraine, history -2004
Костюк-Кульгавчик Lidia Kościuk-Kulgawczyk, Ph.D., Ukraine, political science -2004
Потапенко Liliya Potapenko, M.A., Ukraine, philology -2004
Колодяжная Luba Kolodyazhnaya, Ph.D., Ukraine, mechanical engineering -2004
Комар Maryna Komar, Ph.D., Ukraine, geology -2004
!Демешкант Natalia Demeshkant, Ph.D., Ukraine, biology -2004
Калінович Каліновіч Natalia Kalinovich, Ph.D., Ukraine, biology -2004
!Панас Natalia Panas, Ph.D., Ukraine, animals husbandry -2004
Задорожна Oksana Zadorozhna M.A., Ukraine, history -2004
!!Галета Olena Haleta, Ph.D., Ukraine, literary studies -2004
Шелензик Olena Shelenzyk, M.A., Ukraine, history of literature -2004
Мартиняк Rostysław Martyniak ,D.Sc., Ukraine, mathematics and mechanics -2004
Ліпінін Sergij Lipinin, M.A., Ukraine, history -2004
Швидюк Serhij Szwydiuk M.A., Ukraine, history -2004
Лебедь Serhiy Lebed, Ph.D., Ukraine, physics -2004
Прохоренко Serhiy Prokhorenko, Ph.D., Ukraine, physics -2004
Мартинек Svitłana Martynek, Ph.D., Ukraine, philology -2004
Пиза Swietłana Pyza, M.A., Ukraine, philology -2004
Кавецький Кавецкий Taras Kawecki, Ph.D., Ukraine, physics -2004
Білик Tatiana Biłyk, M.A., Ukraine, teatrology -2004
Головач Ulana Holovach, Ph.D., Ukraine, philology -2004
!Дрозд Vadim Drozd, Ph.D., Ukraine, chemistry -2004
!Чістяков Viacheslav Chistyakov, Prof., Ukraine, mathematics -2004
Пухач Пугач Walentyna Puhacz, Prof., Ukraine, philology -2004
Мойсієнко Wiktor Mojsijenko, Prof., Ukraine, philology -2004
Михайлов Wladimir Mikhaylow Ph.D., Ukraine, physics -2004
!Бондаренко Wołodymyr Bondarenko, Ph.D., Ukraine, philology -2004
Гадомський Aleksander Gadomski, Prof., Ukraine, philology -2005
Бубняк Andrij Bubniak, M.Sc., Ukraine, geology -2005
Кобиланський Кобилянський Andriy Kobylanskyy, M.Sc., Ukraine, chemistry -2005
Айдачич Dejan Ajdaczyć, D.Sc., Ukraine, literary studies -2005
Сінкевич Evgienij Sinkevich, Ph.D., Ukraine, history -2005
!!Скочиляс Ihor Skoczylas, Ph.D., Ukraine, history -2005
!Аскерова Iryna Askerowa, M.A., Ukraine, philology -2005
Сопронюк Iryna Soproniuk, M.A., Ukraine, philology -2005
!Сус Iryna Sus M.A., Ukraine, philology -2005
Кравченко Jarosław Krawczenko, Prof., Ukraine, history of art -2005
Редьква Jarosław Red'kwa, Prof., Ukraine, philology -2005
Мороз Jaryna Moroz, Ph.D., Ukraine, history of art -2005
Дідик Julia Didyk, M.Sc., Ukraine, parasitology -2005
Соломка Julia Sołomka, M.Sc., Ukraine, applied mathematics -2005
Бідношия Jurij Bidnoszyja, M.A., Ukraine, philology -2005
Легун Jurij Łegun, Ph.D., Ukraine, history -2005
Непоп Lidia Nepop, Ph.D., Ukraine, philology -2005
Романченко Ludmiła Romaszczenko, Ph.D., Ukraine, literary studies -2005
Антонюк Marta Antonyuk, M.A., Ukraine, literary studies -2005
!Шимчич Mikołaj Szymczycz M.A., Ukraine, philosophy -2005
Ільків Mykola Ilkiw, M.A., Ukraine, history -2005
!Бучко Natalia Buczko, M.A., Ukraine, history -2005
Дмитришин Natalia Dmytryszyn, M.A., Ukraine, history -2005
!Дзюбенко Natalia Dziubenko, Ph.D., Ukraine, biology -2005
Малютіна Natalia Malutina, Ph.D., Ukraine, literary studies -2005
Різак Natalia Rizak, M.A., Ukraine, philology -2005
Сейко Natalia Sejko, Ph.D., Ukraine, history -2005
Ременяка Oksana Remeniaka, Ph.D., Ukraine, history of art -2005
Однороженко Oleg Odnorożenko Ph.D., Ukraine, history -2005
Кравченко Olena Krawczenko, M.A., Ukraine, history -2005
Аністратенко Olga Anistratenko, Ph.D., Ukraine, paleobiology -2005
Ковалевська Olga Kowalewska, Ph.D., Ukraine, history -2005
!Ремешило-Рибчинська Oresta Remeszyło-Rybczyńska, Ph.D.(arch.), Ukraine, history of art -2005
Гаврилюк Swietłana Hawryluk, Prof., Ukraine, history -2005
Хавенко Гавенко Switlana Havenko, D.Sc., Ukraine, poligraphy and printing technology -2005
Зарецька Зарицька Taisija Zaretska, Prof., Ukraine, history -2005
Шумейко Taras Szumejko M.A., Ukraine, history -2005
Трофимович Volodymyr Trofymovych, Prof., Ukraine, history -2005
!Яковина Witaly Jakovyna, Ph.D., Ukraine, physics -2005
!Білецький Wołodymyr Bilećkyj, Prof., Ukraine, history -2005
!Похмурський Wolodymyr Pokhmursky, M.D., Ukraine, medicine -2005
!Тиванчук Yuriy Tyvanchuk Ph.D., Ukraine, physics -2005
Макієв Aleksander Makiejew, Prof., Ukraine, economy -2006
Василик Ałła Wasyluk Ph.D., Ukraine, history -2006
Фелонюк Andrij Feloniuk, M.A., Ukraine, history -2006
Вертюк Andrzej Weretiuk M.A., Ukraine, english literature -2006
Монастирський Bohdan Monastyrskyy, Ph.D., Ukraine, mechanics and mathematics -2006
Дятлова Elena Dyatlova, M.A., Ukraine, biology, protection of environment -2006
Пчелінцева Elena Pczelincewa, Ph.D., Ukraine, philology -2006
!!Крук Halina Kruk, Ph.D., Ukraine, philology -2006
Аркушин Hryhorij Arkuszyn, Prof., Ukraine, philology -2006
Любчик Ihor Lubczyk, M.A., Ukraine, history -2006
Варецький Jarema Warecki M.Sc., Ukraine, electrical engineering -2006
Медведик Jurij Medvedyk, Ph.D., Ukraine, musicology -2006
Ніколаєнко Larysa Nikołajenko, Ph.D., Ukraine, philology -2006
Дика Ludmiła Dyka, Ph.D., Ukraine, philology -2006
Мицан Maria Mycan, M.A., Ukraine, literary studies -2006
Кіріченко Кириченко Marina Kirichenko, Ph.D., Ukraine, zoology -2006
!!Комарницький Mykhaylo Komarnytskyy, M.A., Ukraine, history -2006
Девлиш Mykoła Dewłysz, M.A., Ukraine, ecology -2006
!Мориквас Nadia Morykwas, M.A., Ukraine, literary studies -2006
Тимейчук Nadia Tymeychuk M.A., Ukraine, philology -2006
Бейчук Natalia Bejczuk, M.A., Ukraine, philology -2006
!Коцюба Natalia Kotsyba, M.A., Ukraine, philology -2006
Ліщинська Natalia Liszczyńska, M.A., Ukraine, literary studies -2006
Старченко Natalia Starczenko, M.A., Ukraine, history -2006
Варфоломеева Варфоломеєва Nelya Varfolomeyeva M.A., Ukraine, literary studies -2006
Коптєв Oleksandr Koptiew, M.A., Ukraine, philology -2006
Балтіцький Балтицький Olexiy Balitskii, Ph.D., Ukraine, physics -2006
Михайлишин Olga Mychajłyszyn, Ph.D. arch., Ukraine, architecture -2006
!Ніколаєнко Olga Nikołajenko, M.A., Ukraine, history -2006
Рімяк Olga Rimjak, M.A., Ukraine, philology -2006
Юзленко Olga Yuzlenko M.A., Ukraine, pharmacy -2006
Хохоша Orest Hohosha, M.A., Ukraine, history -2006
Михеда Pavlo Mykheda, Prof., Ukraine, literary studies -2006
Бабко Roman Babko Ph.D., Ukraine, zoology -2006
Головчак Roman Golovchak, Ph.D., Ukraine, physics -2006
Лесик Roman Lesyk, Prof., Ukraine, chemistry -2006
Ткачов Sergij Tkaczow Ph.D., Ukraine, history -2006
Нестеренко Tatiana Nestorenko, Ph.D., Ukraine, economy -2006
Румшина Tatiana Rumszyna, Ph.D., Ukraine, physics -2006
Григорєва Tetyana Grygorieva, M.A., Ukraine, history -2006
Брігадіренко Бригадиренко Victor Brigadirenko, Ph.D., Ukraine, zoology -2006
Аністратенко Vitaliy Anistratenko, Ph.D., Ukraine, zoology -2006
Гончаров Volodymyr Goncharov, Ph.D., Ukraine, history -2006
!Титаренко Walentyna Tytarenko M.A., Ukraine, philology -2006
!Брехуненко Wiktor Brechunenko, D.Sc., Ukraine, history -2006
Телвак Witalij Telwak, Prof., Ukraine, history -2006
Комар Wołodymyr Komar, Prof., Ukraine, history -2006
Поліщук Wolodymyr Poliszczuk, M.A., Ukraine, history -2006
Квач Yuriy Kvach, M.Sc., Ukraine, biology -2006
Комар Żanna Komar, Ph.D., Ukraine, architecture -2006
Усатенко Zoryna Usatenko Ph.D., Ukraine, physics -2006
Габович Габовіч Aleksander Gabovich, Prof., Ukraine, physics -2007
!Осіпян Aleksander Osipian, Ph.D., Ukraine, history -2007
Войтенко Alexander Voitenko Ph.D., Ukraine, physics -2007
Богдан Alla Bogdan, M.A., Ukraine, economy -2007
Березньова Anastazja Berezniowa, M.A., Ukraine, philology -2007
Прохоров Andrey Prokhorov, Ph.D., Ukraine, physics -2007
!!Гудь Bogdan Hud', Prof., Ukraine, history -2007
Гончаренко Bogdana Gonczarenko, M.A., Ukraine, literary studies -2007
Петришак Bogdana Petryszak, M.A., Ukraine, history -2007
Жолковський Зьолковський Dmitr Ziolkovski M.Sc., Ukraine, chemistry -2007
Якушенко Dmytro Jakuszenko, Ph.D., Ukraine, botany -2007
Циковська Ellina Tsykhovska M.A., Ukraine, philology -2007
Бевз Halina Bewz, Ph.D., Ukraine, psychology -2007
!!Сварник Hałyna Svarnyk, M.A., Ukraine, history -2007
!!Монолатій Монолатий Iwan Monołattij, Ph.D., Ukraine, history -2007
Кіт Jarosław Kit, M.A., Ukraine, history -2007
!Ясній Jaryna Jasnij, M.A., Ukraine, literary studies -2007
Волкова Jauhenija Wołkowa Ph.D., Ukraine, philology -2007
Шрубович Julia Szrubowycz M.Sc., Ukraine, zoology -2007
Моргун Katarzyna Morgun, M.A., Ukraine, economy -2007
!Слівінська Сливинська Kateryna Slivinska, Ph.D., Ukraine, zoology -2007
Миргородська Larysa Myrgorodska, Ph.D. Ukraine, ekonomy -2007
Шумилянський Leonid Shumlyansky, Ph.D., Ukraine, geology -2007
Казмір Lubomir Kazmir, M.Sc., Ukraine, agriculture -2007
Тарнашинська Ludmiła Tarnaszyńska M.A., Ukraine, literary studies -2007
!!Мудрий Marian Mudryj, Prof., Ukraine, history -2007
Павлюх Marija Pawluch, M.A., Ukraine, journalism -2007
Лебединець Mariya Lebedynets, Ph.D., Ukraine, chemistry -2007
Трофимчук Myrosław Trofymuk Ph.D., Ukraine, philology -2007
!Волощук Myrosław Wołoszczuk Ph.D., Ukraine, history -2007
!!Керик Myrosława Keryk, M.A., Ukraine, history -2007
Красуцька Красицька Natalia Krasutska, M.Sc., Ukraine, hydrobiology -2007
!!Римська Natalia Rymska, M.A., Ukraine, philology -2007
Вус Natalia Wus M.A., Ukraine, philology -2007
!Дудко Oksana Dudko, M.A., Ukraine, history -2007
Горошко Oksana Goroszko, M.A., Ukraine, philology -2007
Нестерова Oksana Nesterova, Ph.D., Ukraine, chemistry -2007
Болюк Ołek Boluk, Ph.D., Ukraine, history of art. -2007
!Павлюк Oleksij Pavlyuk, Ph.D., Ukraine, chemistry -2007
Караманов Oleksiy Karamanow, Ph.D., Ukraine, pedagogics -2007
Аркуша Olena Arkusza, Ph.D., Ukraine, history -2007
Цівкач Olga Ciwkacz, Prof., Ukraine, literary studies -2007
Слобода Olga Sloboda, M.A., Ukraine, classical philology -2007
Котовська Olha Kotovska, M.A., Ukraine, philosophy -2007
Мельник Rostyslaw Melnyk, M.A., Ukraine, archival science -2007
Лисенко Sergiej Łysenko, Ph.D., Ukraine, history -2007
Бук Бик Solomiya Buk, Ph.D., Ukraine, philology -2007
!Бучко Volodymyr Buczko, M.A., Ukraine, history -2007
Задунайський Wadym Zadunajski D.Sc., Ukraine, history -2007
!Ваховська Wiktoria Wachowska M.A., Ukraine, philology -2007
Гайдук Yuriy Hayduk, M.A., Ukraine, political science -2007
!Білодід Alina Bilodid, M.A., Ukraine, management -2008
Смирнов Смірнов Andreij Smyrnow, M.A., Ukraine, history -2008
Сендецький Andrzej Sendecki, M.A., Ukraine, history of art. -2008
Хіхлач Bohdan Khikhlach, M.A., Ukraine, history -2008
Лапчук Bohdan Łapczuk, Ph.D., Ukraine, economics -2008
Сенчина Bohdanna Senczyna, Ph.D., Ukraine, geography -2008
!Крук Daria Kruk, M.A., Ukraine, history -2008
Вирський Dmytro Wyrskij Ph.D., Ukraine, history -2008
Іванюк Fedir Ivaniuk, Prof., Ukraine, theoretical physics -2008
Богдашина Helena Bogdaszyna, D.Sc., Ukraine, history -2008
Гаськевич Хаскевич Helena Haśkiewicz, M.A., Ukraine, museology -2008
Кривошея Igor Krywoszeja, Ph.D., Ukraine, history -2008
Фрис/Фриз Iryna Frys, M.A., Ukraine, philology -2008
!Ковальчук Iryna Kovalchuk, Ph.D., Ukraine, chemistry -2008
!Дяк Iwan I. Dyyak, Prof., Ukraine, mechanics -2008
!Лучаківська (Дрогобич-1965р.н., грається з колишнім ректором Жешувського університету) Iwanna Łuczakiwska, Prof., Ukraine, history -2008
!Нахлік Jarosław Nachlik, M.A., Ukraine, polish philology -2008
Фріцкий Фріцький Jurij Frickij, Prof. Ph.D., Ukraine, law -2008
Нестерук Jurij Nesteruk, M.A., Ukraine, ecology -2008
!Цимбал Jurij Tsymbal, M.A., Ukraine, history -2008
Самчишина Семчишина Larysa Samchyshyna, Ph.D., Ukraine, zoology -2008
!Сухомлинов Lech Suchomłynow, M.A., Ukraine, philology -2008
Горошко Хорошко Lesia Horoszko, Ph.D., Ukraine, etnology -2008
Потапенко Maksim Potapenko, M.A., Ukraine, history -2008
Косицька Maria Kosycka, M.A., Ukraine, polish philology -2008
Лазарук Marian Łazaruk, Ph.D., Ukraine, political science -2008
!Цимбаліста Mariya Tsymbalista, M.A.., Ukraine, teology, philosophy -2008
Геник Mikolaj Genyk, Ph.D., Ukraine, politology -2008
Косарєва Косарева Myroslawa Kosariewa, M.A., Ukraine, philology -2008
Пастух Nadiya Pastuch, Ph.D., Ukraine, etnology -2008
Білоус Natalia Biłous, M.A., Ukraine, history -2008
!Булик Natalia Bułyk, Ph.D., Ukraine, history -2008
Демяненко Natalia Demjanenko, Prof., Ukraine, pedagogics -2008
Мосюрчак Natalia Mosyurchak, M.A., Ukraine, philology -2008
Рябінська Natalya Ryabinska, Ph.D., Ukraine, sociology -2008
Юрчук Oksana Jurczuk, Ph.D., Ukraine, history -2008
Кузьменко Oksana Kuzmenko, Ph.D., Ukraine, etnology -2008
Руда Oksana Ruda, Ph.D., Ukraine, history -2008
!Соболь Oksana Sobol, M.A., Ukraine, law -2008
!Сачок-Нахлік Ołesia Saczok-Nachlik, M.A., Ukraine, polish philology -2008
Білецька Olga Biletska, Ph.D., Ukraine, history -2008
Римяк Olga Rymyak, M.A., Ukraine, philology -2008
!Возняк Olha Voznyuk, M.A., Ukraine, polish philology -2008
Костючок Petro Kostyuchok, Ph.D., Ukraine, etnology -2008
!Сас Petro Sas, Prof., Ukraine, history -2008
Середжук Piotr Siredżuk, D.Sc., Ukraine, history -2008
Годунко Roman Godunko, Ph.D., Ukraine, biology -2008
Горбатий Roman Gorbaty, M.A., Ukraine, law -2008
Ткачук Rusłan Tkaczuk, M.A.., Ukraine, literary studies -2008
Васильєв Sergiy Vasylyev, Ph.D., Ukraine, physics -2008
!Бонковська Sofija Bońkowska, Ph.D., Ukraine, history of art. -2008
!Вішнєвська Swietłana Wiśniewska, Ph.D., Ukraine, theology -2008
!Азарова Switłana Azarova, M.A., Ukraine, education -2008
Семкіна Tetiana Semikina, Ph.D., Ukraine, physics -2008
!Усачова Tetyana Usachova, M.A., Ukraine, biochemistry -2008
!Усачов Valentyn Usachov, M.A., Ukraine, biochemistry -2008
Чарчун Харчун Хархун Valentyna Charchun, Ph.D., Ukraine, literary studies -2008
Колесніков Valerii Kolesnikov, Ph.D., Ukraine, mechanics -2008
Маханова Valeriya Makhanova, Ph.D., Ukraine, chemistry -2008
Володько Viktoriya Volod’ko, M.A., Ukraine, sociology -2008
!Лось Walentyna Łoś, Ph.D., Ukraine, librarianship -2008
Барабаш Witalij Barabasz, M.A., Ukraine, history -2008
Єршов Włodzimierz Jerszow, Prof., Ukraine, history -2008
Білецький Wołodymyr Biłećkij, Prof., Ukraine, history -2008
Гуцул Wolodymyr Hucul, M.A., Ukraine, history -2008
!Трач Yuriy Trach, Prof., Ukraine, chemistry -2008

До джерел наукового грантоїдства. ч.1 Список для докладної люстрації

друга частина видана тут:
https://maxi-ta.livejournal.com/42009.html

Тема складається з двох частин і є прямим продовженням тем:
Ретроспектива-2002. Ігор Каганець. Класифікація війн. Яких війн треба боятися? Явних чи прихованих?
http://maxi-ta.livejournal.com/22527.html

Зокрема - розділів 4-5-6 про Інформаційну, Хронологічну та Духовну війну.

також це є продовження до "пророчої" теми про роль транс-нац-корпорацій:
Чому жінкам не цікава Історія? Мурашник-ТНК. Спогади про Майбутнє.
http://maxi-ta.livejournal.com/40689.html

Переходячи властиво до теми СПИСКІВ: що таке "каса Мяновскєґо" і де вона знаходиться.
"Каса" знаходиться у Варшаві, у самому центрі, на вул.Новий Світ, це у ляхів як наш Хрещатик, тільки менш помпезна версія.
Будинок, в якому знаходиться "каса", є власністю Фонду Стефана Батореґо (польського короля угорського походження Штефана Баторія)
А Фонд Стефана Батореґо своєю чергою підпорядкований екс-угорцю єврейського походження Дьордю Шорошу (він же - Джордж Сорос)
Будинок, в якому живе і Каса і Фонд і ще багато інших подібних структурок - розміром приблизно як Львівський Оперний Театр.
Знаходиться через дорогу від приміщень Варшавського Університету.
Грантодавських структур там є багато і Каса Мяновськєґо там не є найбільшою за масштабом діяльності.

Але списки укр-грантоїдів у всіх польських структур є приблизно однакові. Грантоїди переходять від одної грантодавської структури до іншої як "перехідний червоний прапор" ))

Каса Мяновскєґо видає ґранти для НАУКОВИХ досліджень в ГУМАНІТАРНІЙ сфері.
За рідкісними винятками, в першу чергу в галузі Історії, Психології та літературознавства.
Наприклад у списку є математик Анатолій Миколайович Плічко (народився 20 липня 1949,
доктор фіз.-мат. наук, професор).
Проживає: екс-Кіровоград, вул. Жадова 20/1/210

Але після того як він наївся ґрантів у Мяновського, він чомусь написав книжку не про математику, а про Вбивство польських професорів на вул.Вулецькій у Львові, восени 1941 року.
Анатолій Плічко
Краківська політехніка ім. Тадеуша Косцюшка

http://www.math.lviv.ua/ntsh/files/Plichko.pdf

Чи є цей лінк дійсний на даний час - не знаю, не перевіряв.
Надіюсь що файл книжки можна знайти в інеті також під такими назвами:
Professors01.docx
або:
Professors01Corrected.docx

І такі випадки, коли під впливом Ковбаси з Каси Мяновскєґо проФФесори з України дивним чином міняли сферу своїх наукових зацікавлень з технічних на гуманітарні - не поодинокі.

Гранти/стипендії видаються в "касі" тільки тим "науковцям", чия політична орієнтація на "демократію і відкрите суспільство імені Джорджа Сороса" є ДОВЕДЕНА попередніми публікаціями.

нижче-поданий Список було взято взято звідси у листопаді 2009 року:
http://www.mianowski.waw.pl/fellowship9408.htm

Після цього я відібрав тільки людей з поміткою "юкрейн" і відсортував за зростанням року.

Переклад прізвищ і Знаки оклику розставлені мною.
!Знак оклику не означає що цю людину треба негайно знешкодити )) але це означає що я би взяв на докладну люстрацію в першу чергу саме цих людей.
Так само як відсутність знаку оклику не означає що ця людина є агентруно-"чистою".
!!Двома знаками оклику позначені люди, які є дуже впливовими у Львові,
а також деякі київські знаменитості - Андрій Портнов і Наталя Яковенко.
Це люди "на яких вже нема де клеймо ставити" ))

Насолоджуйтесь:

!Канцельсон Dora Kacnelson, Prof., Ukraine, history -1994
!!Грицак Jarosław Hrycak,Ph.D., Ukraine, history -1994
!!Ісаєвич Jarosław Isajewicz, Ph.D., Ukraine, history -1994
Шевера Mirosław Szewera Ph.D., Ukraine, biology -1994
Линник Tatiana Linnik, Ph.D., Ukraine, philology -1994
Цьолка Aleksander Ciołka, M.A., Ukraine, music -1995
!!Плічко Anatolij Pliczko, Ph.D., Ukraine, mathematics -1995
Даниленко Andrej Danyłenko, Ph.D., Ukraine, philology -1995
!Посацький Bohdan Posackij, Prof., Ukraine, architecture -1995
!Подгаєцька/Підгаєцька Bohdana Podhajecka, M.A., Ukraine, journalism -1995
!Подгаєцький/Підгаєцький Adam Podhajecki, M.A., Ukraine, journalism -1996
Шабулдо Feliks Szabuldo Ph.D., Ukraine, history -1995
Войтів Hanna Wojtiw Ph.D., Ukraine, philology -1995
Полякова Irina Poliakowa, M.A., Ukraine, literary studies -1995
Дзендзелівський Josyp Dzendzeliwskij, Prof., Ukraine, philology -1995
!!Зайцев Jurij Zajcew Ph.D., Ukraine, political science -1995
Демченко Ludmiła Demczenko, Ph.D., Ukraine, history -1995
Кульчицька Ludmiła Kulczycka, Prof., Ukraine, medicine -1995
!Скокова Ludmiła Skokowa, M.A., Ukraine, sociology -1995
Чайка Maria Czajka, M.A., Ukraine, literary studies -1995
!Цікало Maria Czikało, Ph.D., Ukraine, philology -1995
Крапівний/Кропивний Nikolai Krapivnyj, Prof., Ukraine, chemistry -1995
Гумніцька/Гумницька Olesia Gumnicka, Ph.D., Ukraine, agriculture -1995
Савчук Olga Sawczuk, Ph.D., Ukraine, literary studies -1995
Маловський Roman Malowski, M.A., Ukraine, philology -1995
Черняк Snieżana Czerniuk, M.A., Ukraine, philology -1995
!Гошко Tatiana Goszko, M.A., Ukraine, history -1995
Сліва/Слива Tatiana Sliva, Ph.D., Ukraine, chemistry -1995
Головатюк Walentyna Hołowatiuk, M.A., Ukraine, etnology -1995
Романов/Романів Władisław Romanow, Prof., Ukraine, history -1995
Яхніщак Włodymir Jahniszczak, Prof., Ukraine, history -1995
Бучко Dymitr Buczko, Prof., Ukraine, philology -1996
Васильєва Elena Wasiliewa Ph.D., Ukraine, physics -1996
!Нахлік Eugeniusz Nachlik, Ph.D., Ukraine, literary studies -1996
Дергачова Galina Dergaczowa, M.A., Ukraine, history of art -1996
!!Черниш Halina Czernysz, Ph.D., Ukraine, literary studies -1996
Хлібовська Hanna Chlibowska, M.A., Ukraine, history -1996
Онищук Jarosław Onyszczuk, Ph.D., Ukraine, history -1996
Малеєв Jurij Malejew, Prof., Ukraine, archeology -1996
Крюкова Larysa Kriukowa, M.A., Ukraine, bibliology -1996
Рушель Małgorzata Ruszel, M.Sc.(arch.), Ukraine, relics conservation -1996
Гуменецька Marta Humenecka M.A., Ukraine, history -1996
Відейко Michał Widejko Ph.D., Ukraine, archeology -1996
Баньщик Nadieżda Bańczyk, M.A., Ukraine, history -1996
Цигилик Olga Cyhyłyk, M.A., Ukraine, history -1996
Котліцька Olga Kotlicka, M.A., Ukraine, folklore studies -1996
Пламеніцька Olga Płamienicka, Ph.D., Ukraine, history of art -1996
!Порицька Olga Porycka, Ph.D., Ukraine, etnology -1996
Демська Orysia Demska, M.A., Ukraine, philology -1996
Бобрик Roman Bobryk, D.Sc., Ukraine, mathematics -1996
Дарчук Siergiej Darchuk, Ph.D., Ukraine, physics -1996
Клешня Valeri Kleshnja, Ph.D., Ukraine, chemistry -1996
Ткач Wasilij Tkach Ph.D., Ukraine, biology -1996
Амірханов Władimir Amirchanov, Prof., Ukraine, chemistry -1996
Астафєв Aleksander Astafiew, Prof., Ukraine, polish philology -1997
!Салюк Aleksander Salyuk, Physician, Ukraine, medicine -1997
!Похмурська Anna Pokhmurska, Ph.D., Ukraine, applied mechanics -1997
Проць Bohdan Prots, Ph.D., Ukraine, nature conservation -1997
ДомбровськийЧи Borys Dąbrowski, Ph.D., Ukraine, philosophy -1997
Огар Emilia Ogar, Prof., Ukraine, bibliology -1997
Годований Eugeniusz Godowanyj, M.A., Ukraine, history -1997
Фріцький/Фрицький/Фрицкий Igor Fritski, Ph.D., Ukraine, chemistry -1997
Сьомочкін Igor Siomoczkin, M.A., Ukraine, history of art -1997
!Жук Igor Żuk Ph.D., Ukraine, history of art -1997
Дудурич Iwan Duduricz, Prof., Ukraine, electrical engineering -1997
Міхальський/Михальський Jurij Michalski, M.A., Ukraine, history -1997
Гріцкан-Дідковський Konstanty Gritskan-Didkowski, M.A., Ukraine, history -1997
!! Зашкільняк Leonid Zaszkilniak, Prof., Ukraine, history -1997
Оболенська Maria Obolenska, Prof., Ukraine, biochemistry -1997
Солтис Maria Sołtys, M.A., Ukraine, musicology -1997
Крикун Mikołaj Krykun, Prof., Ukraine, history -1997
Головата Natalia Gołowata, M.A., Ukraine, history -1997
!! Яковенко Natalia Jakowenko, Prof., Ukraine, history -1997
Логвин Natalia Lohvyn, Ph.D., Ukraine, history of art -1997
!Котляр Nikołaj Kotliar, Prof., Ukraine, history -1997
Будзан Nina Budzan, M.A., Ukraine, old book conservation -1997
Руденко Ołech Rudenko, M.A., Ukraine, history of art -1997
Гірний Oleg Hirnyj, Ph.D., Ukraine, philosophy -1997
Савчук Oleh Sawczuk, M.A., Ukraine, history -1997
Мніх Roman Mnich, Prof., Ukraine, literary studies -1997
Давидюк Rusłana Dawydiuk, M.A., Ukraine, history -1997
Юрченко Serhij Jurczenko, M.Sc.(arch.), Ukraine, history of art -1997
Коляденко Swietłana Koladenko, M.A., Ukraine, sociology -1997
Рудницька Swietłana Rudnicka, M.A., Ukraine, folklore studies -1997
Гуцаленко Tatiana Hucałenko, M.A., Ukraine, history -1997
Лукяненко Tatiana Łukjanczenko, M.Sc., Ukraine, zoology -1997
Гнесін Vitali Gnesin, Prof., Ukraine, mechanics -1997
Забудський Wiaczesław Zabudsky M.Sc., Ukraine, physics -1997
Авксентієва Wiera Awksentiewa, Prof., Ukraine, etnology -1997
Фріс/Фрис/Фриз Wira Fris, Ph.D., Ukraine, book history -1997
Моренець Włodymyr Morenec, Prof., Ukraine, history of literature -1997
Осадчий Włodzimierz Osadczy, M.A., Ukraine, history -1997
Паливода Włodzimierz Paliwoda, M.A., Ukraine, history, archival science -1997
Паук Włodzimierz Pauk, Ph.D., Ukraine, mathematics -1997
Недоруб Aleksandr Nedorub, Ph.D., Ukraine, nature conservation -1998
!!Гречило Andrij Greczyło, Ph.D., Ukraine, history, heraldry -1998
Колосок Bohdan Kołosok, Ph.D.(arch.), Ukraine, history of art -1998
Сюта Bohdan Siuta, Ph.D., Ukraine, musicology -1998
Матошин Dmitro Matsohin, M.Sc., Ukraine, theoretical physics -1998
Панишко Halina Panyszko, M.A., Ukraine, latest history -1998
!!Танчин Igor Tanczyn Ph.D., Ukraine, political and economic transformation -1998
Дробот Ihor Drobot, Prof., Ukraine, economy -1998
Кайда Irina Kaida, M.Sc., Ukraine, molecular biology -1998
!!Марушкіна Iryna Maruszkina, Prof., Ukraine, sociology -1998
Ворончак/Вороньчак Iryna Worończyk, Prof., Ukraine, history -1998
Конєва Jarosława Koniewa, Ph.D., Ukraine, folklore studies -1998
Кубов/Кубів Leonid Cubow, Prof., Ukraine, history -1998
Довган Lewko Dowgan, M.A., Ukraine, history -1998
Бабутіна Lubow Babutina, M.A., Ukraine, old print conservation -1998
Мніх Ludmiła Mnich, M.A., Ukraine, literary studies -1998
Довбущенко Michał Dowbyszczenko, M.A., Ukraine, history, archival science -1998
Пасічник Mychaiło Pasiecznik, Prof., Ukraine, modern history -1998
Швагуляк Mychaiło Szwahulak, Prof., Ukraine, modern history -1998
Шелест Nadia Szelest M.A., Ukraine, history of art -1998
Божко-Кубова Natalia Bożko-Cubowa, Prof., Ukraine, history -1998
Лісова Nina Lisowa, Ph.D., Ukraine, microbiology -1998
Веретюк Oksana Weretiuk, Prof., Ukraine, history of literature -1998
Коник/Конік Oleksandr Konik, Prof., Ukraine, history -1998
Пелехата Olena Pelechata, Prof., Ukraine, philology -1998
Антоник Olga Antonyk, Prof., Ukraine, library science -1998
Олійник Rusłana Olijnyk M.Sc.(arch.), Ukraine, history of architecture -1998
Башта Taras Baszta, M.Sc., Ukraine, ecology, nature conservation -1998
Чухліб Taras Chuhlib, Ph.D., Ukraine, history -1998
Лупій Tetiana Łupij, M.A., Ukraine, history of art -1998
Учанін Walentin Uczanin Ph.D., Ukraine, electrophysics -1998
Гупало Wiera Hupało Ph.D., Ukraine, archeology -1998
Голубко Wiktor Hołubko, Prof., Ukraine, history -1998
Гурбик Andrij Gurbyk, Ph.D., Ukraine, history -1999
Ковальський Andrzej Kowalski, Ph.D., Ukraine, radiophysics, electronics -1999
Кленіна Elena Klenina, M.A., Ukraine, archeology -1999
Жулинська Emilia Żulińska Ph.D., Ukraine, philosophy -1999
Ладиженський Georgy Ladyzhenski, Ph.D., Ukraine, geology -1999
Чуба Halina Czuba, Ph.D., Ukraine, philology -1999
Стронський Henryk Stroński, Prof., Ukraine, history -1999
Ожицький Ihor Orżycki, Prof., Ukraine, literary studies, philology -1999
Фіта Iwan Fita, Ph.D., Ukraine, physics -1999
Лусевич Iwan Lisiewicz, Ph.D., Ukraine, history -1999
Дідич Jakiw Diduch, Prof., Ukraine, environment protection -1999
Прилуцький Jurij Prilutski, Ph.D., Ukraine, physics -1999
Ковалевська Ludmiła Kowalewskaja, M.A., Ukraine, archeology -1999
Парісткая Ludmiła Paristkaya, Prof., Ukraine, chemistry -1999
Рудь Mikołaj Rud', Prof., Ukraine, history -1999
Федорович Natalia Fedorowycz, M.A., Ukraine, history -1999
Сьвідерська/Свідерська Natalia Świderska M.A., Ukraine, history -1999
Сидяченко Natalia Sydiaczenko, Prof., Ukraine, philology -1999
Малечко Oleh Malczenko, Ph.D., Ukraine, archeology, history -1999
Сучий Oleksij Suchyj, Prof., Ukraine, history -1999
Русин Olena Rusin, Ph.D., Ukraine, history -1999
Красівський Orest Krasiwskij, Prof., Ukraine, history -1999
Майборода Raisa Majboroda, D.Sc., Ukraine, history -1999
Саламатін Rusłan Salamatin, M.Sc., Ukraine, zoology -1999
Таранець Sergei Taranets, Prof., Ukraine, history of music, musicology -1999
Яковенко Serhij Jakowenko, M.A., Ukraine, history and theory of literature -1999
Покутний Siergiej Pokutny, Prof., Ukraine, physics -1999
Ткачук Taras Tkaczuk Ph.D., Ukraine, archeology -1999
Сабодаш Tatiana Sabodash, M.A., Ukraine, history of art -1999
Калінін Walentyn Kałnin, M.A., Ukraine, history of art -1999
Чабаненко/Хабаненко Wiktor Chabanenko, D.Sc., Ukraine, physics -1999
Перкун Witalij Perkun, M.A., Ukraine, history -1999
Некрашевич Wołodymyr Nekrashevych, Ph.D., Ukraine, mathematics -1999
Карбовський Aleksander Karbowski, M.A., Ukraine, history -2000
Коновалов Aleksander Konowałow, Ph.D., Ukraine, mathematics -2000
Юдін/Юдин Aleksy Judin, Prof., Ukraine, philology -2000
Кравчук Ałła Krawczuk, M.A., Ukraine, philology -2000
!!Івченко Anatol Iwczenko, Prof., Ukraine, philology -2000
!!Антоняк Bożena Antoniak, M.A.., Ukraine, polish philology -2000
Мирончук Anatolij Myronczuk, M.A., Ukraine, history -2000
Андрейків Andrij Andrejkiw, M.Sc., Ukraine, mechanics -2000
Криштофович Andrij Krysztafowycz, Prof., Ukraine, mechanical engineering -2000
Куліковська/Куликівська Anna Kulikowska, Ph.D., Ukraine, history -2000
Горун Dmytro Gorun, Ph.D., Ukraine, history -2000
Світличний Dymitr Swietlicznyj, Prof., Ukraine, metallurgy -2000
Зубов Eduard Zubow Ph.D., Ukraine, physics -2000
Соловей-Гончарик Eleonora Sołowej-Honczaryk, Prof., Ukraine, philology -2000
Келлер Inna Keller, M.A., Ukraine, history -2000
Чудовська-Кандиба Irena Czudowska-Kandyba, M.A., Ukraine, sociology -2000
Риманович Irena Rymarowicz, M.A., Ukraine, history -2000
!Мацевко Iryna Macewko, M.A., Ukraine, history -2000
Бірюлов Jurij Biriulow, Ph.D., Ukraine, history of art -2000
Лещенко Łarysa Leszczenko, M.A., Ukraine, philology -2000
Вахніна Larysa Wachnina, Prof., Ukraine, literary studies -2000
!Хромяк Lila Hromiak, M.A., Ukraine, philology -2000
!!Долинська Marjana Dołyńska, Prof., Ukraine, history -2000
Капрал Miron Kapral, Ph.D., Ukraine, history -2000
Бевз Mykoła Bewz, D.Sc., Ukraine, history of art -2000
!Кучерепа Mykoła Kuczerepa, Prof., Ukraine, history -2000
Овчаренко Mykoła Ovcharenko, Ph.D., Ukraine, hydrobiology -2000
Гєргало-Ткачук Nadzieja Giergało-Tkaczyk, Ph.D., Ukraine, philology -2000
Бровко Natalia Browko, M.A., Ukraine, literary studies -2000
Ішуніна Natalia Iszunina, M.A., Ukraine, history -2000
Белякова/Бєлякова Oksana Bieljakowa, M.A., Ukraine, political science -2000
Лагутенко Olga Łagutenko, Prof., Ukraine, history of art -2000
!Корчинський Orest Korczyński, Prof., Ukraine, archeology -2000
!Чмелик Roman Czmełyk, Ph.D., Ukraine, etnology -2000
!Яців Roman Jaciw, Ph.D., Ukraine, history of art -2000
Булатова Swietłana Bułatowa, Ph.D., Ukraine, history -2000
Сябрай/Сябряй Swietłana Syabryaj D.Sc., Ukraine, botanika -2000
Баліцька Walentyna Balitska, Ph.D., Ukraine, radiophysics -2000
Панасюк Wiktor Panasiuk, M.A., Ukraine, history -2000
Оніщук Wiktoria Oniszczuk, M.A., Ukraine, history -2000
Дугаєв Witalii Dugaev, D.Sc., Ukraine, physics -2000
Моцок Witalij Mocok,M.A., Ukraine, history -2000
Стародуб Władimir Starodub, Prof., Ukraine, physics -2000
Бригілевич Włodzimierz Brygilewicz, Ph.D., Ukraine, electronics -2000
Назар Wołodymyr Nazar, Ph.D., Ukraine, conservation, history of art -2000
Пахоляк Zinaida Pakholak, Prof., Ukraine, philology -2000
!!Заярнюк Andriy Zayarnyuk M.A., Ukraine, history -2001
Подляк Bohdan Podlyak, Ph.D., Ukraine, physics -2001
Гречин Dmytro Hreczyn, Prof., Ukraine, electrical engineering -2001
Баданін Igor Badanin M.Sc., Ukraine, biology -2001
Воргул Irena Vorgul Ph.D., Ukraine, physics -2001
Орлевич Iryna Orłewycz, Ph.D., Ukraine, history -2001
Валавко Iryna Walawko Ph.D., Ukraine, philosophy -2001
Головата Larysa Holowata, Ph.D., Ukraine, bibliology -2001
Куценко Leonid Kucenko, Ph.D., Ukraine, literary studies -2001
Рековець Leonid Rekovets, Prof., Ukraine, biology -2001
Назаренко Lidia Nazarenko, Ph.D., Ukraine, mechanics -2001
Трофімович Lidia Trofymowycz M.A., Ukraine, history -2001
Левада Maxim Levada, M.A., Ukraine, archeology -2001
Рудий Mikołaj Rudyj, M.Sc., Ukraine, animals husbandry -2001
Сохацький Mychajło Sochackyj M.A., Ukraine, archeology -2001
Ткачик Nadzieja Tkaczyk Ph.D., Ukraine, philology -2001
Старченко Natalia Starczenko, Ph.D., Ukraine, history -2001
Баранівська Oksana Baraniwska, M.A., Ukraine, philology -2001
Матюхіна Oleksandra Matyukhina, Prof., Ukraine, history, etnology -2001
Боньковська Бонковська Olena Bońkowska, M.A., Ukraine, history of theatre -2001
Лазаренко Ołesia Łazarenko, M.A., Ukraine, philology -2001
Семчишин-Хузнер Olesia Semchyshyn-Huzner, M.A., Ukraine, history of art -2001
Зарецький Зарицький Olexij Zarecki D.Sc., Ukraine, philology -2001
Бехта Paweł Bekhta, Prof., Ukraine, wood technology -2001
Облап Rusłan Obłap Ph.D., Ukraine, animals husbandry -2001
Лепявко Sergiej Lepiawko, Prof., Ukraine, history -2001
Бабич Бабіч Sergiusz Babicz, M.A., Ukraine, literary studies -2001
Погребняк Slava Pogrebnyak, Ph.D., Ukraine, biology -2001
Шевченко Stanisław Szewczenko M.A., Ukraine, literary studies -2001
Погосов Valentin Pogosov, Prof., Ukraine, physics -2001
Юришинець Volodymyr Yuryshynets Ph.D., Ukraine, biology -2001
Ададуров Wadym Adadurow, Ph.D., Ukraine, history -2001
Соболь Walentyna Sobol, Prof., Ukraine, history, literary studies -2001
Яблонський Wasyl Jabłonskij, Ph.D., Ukraine, history -2001
Горобець Wiktor Horobec, Ph.D., Ukraine, history -2001
!Нессель Wiktoria Nessel, M.A., Ukraine, archeology -2001
Александрович Wołodymyr Aleksandrowycz, Prof., Ukraine, history -2001
Пашук Пажук Wołodymyr Paszuk, Ph.D., Ukraine, latest history -2001
Ласашенко Yuriy Lyasashenko, Ph.D., Ukraine, physics -2001
Колесник Колеснік Aleksander Kolesnik, Ph.D., Ukraine, archeology -2002
Вдовін Aleksander Vdovin Ph.D., Ukraine, physics -2002
Снарський Снарский Andriej Snarskij, Prof., Ukraine, physics -2002
Луканюк Bohdan Łukaniuk, Prof., Ukraine, history of art -2002
Дмитрів Grygoriy Dmytriv, Ph.D., Ukraine, chemistry -2002
Мащишин Мачишин Igor Maczyszyn, M.Sc., Ukraine, mechanical engineering -2002
!!Чорновол Ihor Czornowoł, Prof., Ukraine, history of art -2002
Коссак Iryna Kossak, M.D., Ukraine, medicine -2002
Поліщук Jarosław Poliszczuk, Prof., Ukraine, philology -2002
Миронов Jurij Myronow, M.A., Ukraine, economy -2002
Воробйов Jurij Vorobev, Prof., Ukraine, machine building -2002
Галан Mychailo Galan, Ph.D., Ukraine, agriculture and forestry -2002
Рубльова Natalia Rublowa, Ph.D., Ukraine, history -2002
Берсірова Oksana Bersirova, M.Sc., Ukraine, chemistry -2002
Король Oksana Korol, M.A., Ukraine, musicology -2002
Рибчинський Oleg Rybczyński, M.A., Ukraine, history of art -2002
!Федун Oleksandra Feduń, Prof., Ukraine, political science -2002
!Паливода Olena Palyvoda, M.Sc., Ukraine, medicine -2002
Трембовецька Olena Trembovetskaya M.D., Ukraine, medicine -2002
Радишевська Ołesia Radyszewska, M.A., Ukraine, law -2002
!!Сливинський Ostap Sływiński, M.A., Ukraine, slavonic philology -2002
Кулаковський Petro Kułakowskyj, Prof., Ukraine, history -2002
Курницький Taras Kurnyckyj, Ph.D., Ukraine, mathematics, physics -2002
!Хомчук Хомчик Tatiana Chomczuk, Prof., Ukraine, economy -2002
!Іваночко Ulana Iwanoczko, M.A., Ukraine, history of architecture -2002
Железний Vitaly Zhelezny, Prof., Ukraine, physics -2002
Рибаченко Volodymyr Rybachenko, Prof., Ukraine, chemistry -2002
Просалова Процалова Wiera Prosałowa, Prof., Ukraine, literary studies -2002
Таранов Włodzimierz Taranow, Prof., Ukraine, physics -2002
Дубічинський Wolodymyr Dubichynski, Prof., Ukraine, philology -2002
Гаврилюк Гаврилик Aleksander Hawryluk, Ph.D., Ukraine, history -2003
!!Козицький Andrij Kozyckij, Prof., Ukraine, history -2003
Заяц Andrij Zajac, Prof., Ukraine, history -2003
Крижанівський Andriy Krzyżaniwskij, M.A., Ukraine, numismatics -2003
Козаченко Bogdana Kozaczenko, M.A., Ukraine, history of art -2003
Рибаков Dymitr Rybakow, M.A., Ukraine, history -2003
Пашкевич Galina Paszkiewicz, D.Sc., Ukraine, archeology -2003
Бровська Halina Borowska, M.A., Ukraine, history -2003
Мельник Hanna Melnyk, M.A., Ukraine, history -2003
!!Лильо Igor Lylo, Ph.D., Ukraine, history -2003

Ретроспектива. Суч-укр-Дівчиноньки. Самокритика як метод уникнути зовнішньої критики.

Цей текст є прямим продовженням наступних тем:
Методи Варягів-Норманів - єдино можливий спосіб управління Українцями.
Кирилл Данильченко ака Ронин:
«Народ слушает своих лучших представителей. Изменяется... Чем отличается украинское искусство, так это полным отсутствием подобной рефлексии. Мы хорошие, замечательные.»
http://maxi-ta.livejournal.com/29510.html

**штрих-пунктирно зацитований пасаж Роніна я раджу перечитати повністю.
Бо в ньому справді є багато правди.

Однак правдою так само є і те, що сам Данильченко, який так і не навчився писати по-українськи, від чого Реальна Результативність його тексту множиться на нуль.
Я би хотів уточнити: Українська ІНТЕЛІГЕНЦІЯ мало критикує і себе і свій Народ.
І в цьому пункті з цим "Данильченком" цілком згоден.
Однак я би волів щоб кожен критикував СВОЄ.
Натомість коли пан Данильченко критикує Україну, пишучи РОСІЙСЬКОЮ мовою, то цілком очевидно, що він критикує ЧУЖЕ.
Недоліки України йому явно НЕ БОЛЯТЬ. Це цілком очевидно з інтонації його тексту.

Однак по-суті він має рацію. Самокритики у нас є дуже мало, тому доводиться послуговуватися ЗОВНІШНЬОЮ критикою. Наприклад ось такою:

Німці про Словян і Україну. Родина Кроликів і небезпека Напівзнання.
ЕріхКох-добреставлення. Гітлер-родинаКроликів.
http://maxi-ta.livejournal.com/29318.html

Української САМОкритики є мало, але вона таки Є.
Наприклад тут:
Нє кохам Львуфф (подражаніє І.Я. Франку)
Олександр Кривенко-"маргінальна моя УА"
http://maxi-ta.livejournal.com/11033.html

Часткові пояснення ГЕОПОЛІТИЧНИХ причин наших ментальних недоліків:

Кому і навіщо потрібна Україна? "Чоловіків — на будови, жінок - на панель"
http://maxi-ta.livejournal.com/32985.html

Пояснення але НЕ ВИПРАВДАННЯ:

Геополітика. Лемки, Галичани, Безпека, Спокій, Ліс, Степ. Вплив Ландшафту на Ментальність. Назарук-чим далі на захід.
http://maxi-ta.livejournal.com/33230.html

Чому жінкам не цікава Історія? Мурашник-ТНК. Спогади про Майбутнє.
http://maxi-ta.livejournal.com/40689.html

Якщо точніше то ниже-поданий текст є тим ПЕРШОДЖЕРЕЛОМ, тою "гоголівськогю "шинеллю", з якої вийшли всі вище-подані тексти.

Я би тут міг написати великий вступ про те як був написаний нижче-поданий текст:
де, коли і ким він був виданий на форум майдан.орг.уа
Хто з тепер широковідомих осіб цей текст бачив і коментував.
Але ті хто мене знають давно, знають і всі ці факти.
А хто знає недавно, той запитається в приваті і одержить індивідуальну відповідь.

Наразі зупинюсь тільки на тому факті, що цей текст був ПЕРШИМ моїм публічним текстом, який я написав і видав в інтернет.

Мабуть мені б хотілось щось тут підправити, щось доповнити, але я цілком свідомо залишаю тут все так як воно було понад 10 років тому.
Єдине що я собі дозволив - наголосити деякі речення жирни шрифтом.

У вигляді Епіграфу додаю лінк до аналогічного за кутом зору тексту Леся Сергійовича Подервянського, який написаний 17 листопада 2005.
http://neandertalshome.narod.ru/HTML/znamena.html



Стараюсь уважно стежити за статтями у "Поступі", що розповідають про специфіку нашої еліти і нашої ментальності. Більшість аналітиків концентрують свою увагу на економічних, мовних, історичних, геополітичних факторах. Але чомусь ніхто не розглядає того, що лежить на поверхні - сімейно-виховних і фолькльорних факторів. Адже сім'я - основа нації. А пісня - душа народу. В міру можливостей, не претендуючи на науковість, спробую висвітлити даний аспект нашої ментальності.

Що відрізняє нашу еліту від еліт інших народів? Навіть побіжного погляду достатньо щоб помітити майже повну відсутність філософів, юристів, військових, дипломатів, бізнесменів. Зате журналістів, поетів, літераторів та інших спеціалістів з болтології - хоч греблю гати. І якщо замінити відсутніх філософів їм ще якось вдається, то в інших галузях - справи кепські. Вискочки з літератури очолюють уряди і дипломатичні місії. Ведуть за собою армії і займаються господаркою. З відповідним результатом.
Власне тому нашу історію треба читати з бромом. Так писав геніальний письменник і бездарний урядовець, один з творців цієї "бромної" історії.

Для того щоб зрозуміти причини такого стану речей, потрібно заглибитись в специфіку праці літератора.
Перша особливість - її "натхненний", імпульсивний характер, де періоди сверх-активності супроводжуються смугами застою, ліні і депресії. Це суттєво суперечить характеру роботи урядовця, де потрібна щоденна копітка праця.


Друга особливість. Не буде великим відкриттям, якщо сказати, що на літературну ниву переважно потрапляють після поразок на любовному фронті. Тільки на літературній ниві можна здобути славу, популярність і гроші "за один день" і швидко довести своїй коханій що вона помилилась. Достатньо подивитись на текст посвяти першої книжки і можна дізнатися якій красотці ми завдячуємо появі нового літературного генія.

У всіх наших "лідерів нації" був літературний талант і ... дуже суттєві проблеми з жінками, які часто дуже сильно впливали на їх політичну діяльність.
Хмельницький, Мазепа, Шевченко, Франко, Петлюра, Винниченко.
Отже типову карєру нашого "лідера нації на зламі епох" можна описати так:
Вихована на стервозному фолькльорі і легендах про "сильних жінок", дівчина "посилає" героя на ... літературну ниву. Там він присвячує своїй коханій декілька історично-мазохістських або романтично-стерильних творів в яких завжди фігурують ідеальні "тургєнєвські дівчата", такі про яких він мріяв але яких так і не зустрів.

Одержавши скороспілу славу на літературній ниві, герой перескакує в політику (дипломатію, військову справу), розштовхуючи язиком і ліктями тих небаготьох професіоналів, які ризикнули впрягтися в українську справу. І дорозвалює там все, що ще не встигли розвалити вискочки-літератори з попередніх поколінь. Адже крім ляпання язиком новоспечений "лідер" нічого не вміє.
В результаті такої діяльності, літератори наступних поколінь одержують щедрий історичний матеріал для чергових мазохістських опусів. Круг замкнувся. Як і де розімкнути його?

Основою нації є сім'я. Мабуть і причини національних проблем слід шукати в специфіці української сім'ї і специфіці українського виховання.
Ні для кого не секрет, що в українській сім'ї домінує жінка.
-"чоловік-голова, а жінка-шия."
-"на жінці тримаються три кути в хаті..."
-"як тато скаже так по маминому і вийде".
-"я - в хаті господар - де хочу там і сиджу",- каже чоловік, якого жінка загнала під стіл.
Чи є подібні слогани в ментальності інших народів? Не знаю. Але такої кількості чоловіків-підкаблучників нема в жодній іншій нації.
Всюди природній відбір рухається в бік сильніших, агресивніших мужчин. Українка навпаки, з двох мужчин завжди вибере більш спокійного, покладистого, керованого. Можливо тому в нас так мало "буйних", які можуть стати справжніми "вожаками". І тому найбільшим мужчиною в українській політиці є Юлія Тимошенко.

Внаслідок порушення природнього порядку речей, страждають всі. І в першу чергу - самі жінки стають жертвами власної тяги до лідерства. Вони змушені і народжувати і виховувати дітей і утримувати сім'ю. Задля цього вони їздять на заробітки, поневіряються по закордонних борделях і стараються вискочити замуж за іноземця, який зможе "забезпечити". Перегружені іншими справами, жінки "не встигоють" народжувати дітей. А тим більше "не встигають" їх ПРАВИЛЬНО виховати.
Тому Україна - лідер за темпами вимирання в Європі. За прогнозами ООН, населення України скоротиться на 40 відсотків до 2050 року. "Святе місце пустим не буває", поменшає власне українців...

Засилля жіночого начала і жіночого виховання дітей як в сім'ї так і в школі просто катастрофічне. І власне тут причина всіх наших бід. Бо всі ми родом з дитинства. І в ранньому дитинстві і в школі хлопці звикають слухатись, підпорядковуватись і... боятись жінки.
Жіноча система виховання, розповсюджується як на дівчаток так і на хлопців. Ця система виховує хлопців "слухняних, безініціативних і спокійних", тобто майбутніх лінивих підкаблучників.
Українці є найбільш жіночою нацією в світі. І в той же час в нас не прижився феминізм. Парадокс? Ні! Феминізм для наших жінок є великим кроком НАЗАД. Феминістки борються за рівність, а українки хочуть бути безроздільно ВИЩИМИ за мужчин. Відчуйте різницю.

Щоб зрозуміти наскільки небезпечні наслідки цієї всезагольної жіночості українців, розглянем специфіку жіночої психології.
-жіночий колектив не може виділити з свого середовища лідера.
-жіночий колектив завжди переобтяжений внутрішніми чварами.
-жіночим колективом може ефективно керувати тільки мужчина.
-легше примирити два народи, ніж двох жінок. Так казав Вінстон Черчілль.

Чи не звідси походять наші ментальні слогани:
-де два українці, там три гетьмани.
-українці обєднуються тільки за 5 хвилин до розстрілу.
-нам треба німця, тільки він наведе порядок.

Специфічною також є жіноча реакція на напад: спочатку сильний буйний опір, а потім - здатися на милість сильнішого, розслабитись і одержати задоволення. Жінка опирається тільки до моменту сильної загрози її життю, далі спрацьовує інстинкт самозбереження, підсилений інстинктом материнства.
Власне по такій схемі і відбувалися в нас всі війни з чужинцями - сильний спалах опору спочатку і "пораженческі настрої" після перших невдач.
Мазохізм закладений в жіночій природі, тому нема нічого дивного в тому, що:
-ми не виграли жодної війни.
-наші військові пісні переобтяжені мазохістським смакувінням поразок, НАШОЮ кровю і НАШИМИ трупами.
-ми вміємо красиво хоронити.
-ми радо відзначаємо роковини наших поразок (Берестечко, Крути, Базар, Голодомор).
-такої кількості "днів скорботи" нема більше в жодної нації.
Життя створювало пісні, пісні впливали на настрій солдат і визначали результати війни. Замкнутий круг. Культ смерті замість культу перемоги. Мазохізм в чистому вигляді.

Що ще можна сказати про нас?
-ми гостинні.
-ми добре одягаємся.
-моя хата скраю.
-хай в сусіда корова здохне.
-в наших фільмах "відьма на відьмі сидить і відьмою поганяє"
-за рівнем побутового відьмацтва, ми - найперші в світі.
Всі ці риси: гостинність, тяга до гарного одягу, зависть, відьмацтво, невтручання в конфлікти є чисто - жіночим стилем поведінки.
Не варто також забувати і таких народних слоганів:
-"Де чорт не зможе, там жінку пошле".
-"Кіт, жінка і диявол - одно і то саме".
-"Вплив диявола на світ відбувається через жінку".
Жодних аналогічних фраз про чоловіків в нашому фолькльорі нема.
Цілком розумію що мене можуть звинуватити в чоловічому шовінізмі, але я люблю жінок і бачу що вони є не тільки джерелом, але і основними жертвами такого стану речей.

"Зато в нас пісні хороші". Про що вони? Який стиль поведінки рекламують? Адже пісня - душа народу.
-"не дала, не взяла", "дай води напиться" - "не дам - приходь в садок". "скільки не вертався - ти не шанувала". Навіть викопана (за одну ніч!!!) криниченька не є для "дівчиноньки" достатнім аргументом, вона хоче чогось більшого. І таких пісень, в яких формується культ "дівчиноньки" і навязується стервозний стиль поведінки - греблю гати. Жінки в нас затісуються навіть в героїчні пісні, в яких їм, здавалось би, робити нічого: "Ой на горі там женці жнуть: Повернися, візьми жінку". А судячи з стрілецьких пісень, складається враження, що війна відбувалася в перерві між ходінням по дівчатах.
Бог нагородив українську літературу виключно письменниками - чистоплюями. В нас майже нема детективу, "низького бульварного чтива", сороміцької літератури. Тільки високий моралізаторський стиль. Про деякі причини такого стану речей я вже згадував, описуючи нашу наскрізь-письменницьку еліту.
В найбільш популярних творах української літератури обовязково фігурує "сильна жінка", яка завжди зробить так, як вважає за потрібне: "Наталка-Полтавка", "Микола Джеря", "Сватання на Гончарівці", "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Весілля в Малинівці", "Запорожець за Дунаєм", "Шельменко-денщик". Дуже часто в комплекті до "сильної жінки" подається слабовольний мужчина. Але вершиною культу жінки (власне "жінки" а не "матері" як в інших народів) є фігура легендарної Роксолани. Такого персонажу нема в жодного іншого народу. Жінка, яка здобула славу не на полі бою, не в державному будівництві, не на ниві науки чи мистецтва. Вона здобула собі славу за рахунок підступності, інтриг і своїх сексуальних здібностей. І стала символом українського народу.
Такого маразму не міг би дозволити собі жоден інший народ.
Де тут причина а де наслідок? Де курка а де яйце? Літературно-фолькльорні образи зумовлюють нездорові стосунки в сім'ї, де жінка є альфою і омегою, а чоловік - ніким? Чи навпаки - приклади реального життя заставляють письменників писати про такі відносини і створювати такі стандарти поведінки?
Ці дві проблеми взаємозумовлюють і взаємодоповнюють одна одну і ведуть наш народ до прірви економічної і демографічної катастрофи.
Брак національних лідерів, зумовлений жіночою системою виховання, заставляє нас імпортувати лідерів-чужинців. Як і 1500 років назад, коли словянські князі не змогли вибрати з-поміж себе владику і покликали варягів: Кия, Щека , Хорива і сестру їх Либідь.
Чи можна вирішити таку вічну для українців проблему? Чи ми завжди будемо працювати на "варягів", які вивчають нашу мову тільки напередодні виборів?
Нам треба припинити обирати літераторів у політику.
Нам треба перестати святкувати дні наших поразок і покінчити з писанням і читанням мазохістської історичної літератури.
Нам треба ставитись до жінок по-джентельменськи. В ліжку, в сім'ї, на вулиці, в трамваї. Але бізнес, службова драбина, професійна кар'єра - НЕ МІСЦЕ для джентельменства. Тут конкурувати треба по-справжньому, з використанням всіх засобів, включно з некоректними. Інакше одержим плеяду бізнес-леді, які зможуть витримувати конкуренцію тільки на нашому джентельменсько-тепличному грунті. Жінки навчились робити кар'єру, але чоловіки так і не навчились народжувати дітей. Наші жінки часто забувають про такий "нюанс".
Нам треба ліквідувати культ "дівчиноньки" і повернутися до культу МАТЕРІ.
Ми маємо змінити наші сімейні стандарти і поставити все з голови на ноги.
"І сказав Бог до Жінки: "Помножуючи помножу муки вагітності твоєї, ... і до мужа твого пожадання твоє і він буде панувати над тобою". Наші далекі предки ще в дохристиянські часи порушили цей Божий припис, і це стало причиною проблем країни "У" на довгі віки. Ми можемо виправити цю помилку. Для початку потрібно відновити чоловічу складову в вихованні дітей. Особливо хлопців.
Адже всім відомо, що справжні мужчини не йдуть вчителювати через малу зарплату. Тих небагатьох вчителів-чоловіків, яких не відлякала від школи мізерна зарплата, можна сміливо зарахувати або до фанатиків своєї справи, або до жінкоподібних ловелосів-педофілів, жадібних до свіжих дівчаток. Власне по таких типажах наші дівчатка-школярки і формують собі уявлення про мужчин взагалі і про інтелігентів зокрема.
Для того щоб в школу прийшов вчитель-справжній-мужчина, йому потрібно платити зарплату вдвічі більшу ніж вчителю-жінці. Цього буде достатно для відновлення паритету в вихованні дітей. І можливо вже через десять років ми відчуємо результати. В нас, в українців, зявляться лідери здатні відтіснити з національного п'ядесталу сумнівну славу Роксолани.

Чи можлива сучасна проституція без Міфу про Попелюшку?

А також - про різницю між Правдивим та "загальноприйнятим" розумінням цієї казки.
Вся історія Попелюшки/Золушки/Сіндерелли фактично описується буквально двома українськими приказками і одним російським слоганом:
1) "не роби з Івана пана"
2) "паруйся кінь з конем а віл з волом".
а також може і непристойне, але дуже доречне:
3) "на паркані Х.. написано, але там - ДРОВА".

Попри те що найбільше місця я тут приділяю для всяких різних ньюансів, але основна моя думка
така:
ЯК ЖАХЛИВО ВПЛИВАЄ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ НА ВСІ СФЕРИ ЖИТТЯ.
Адже справжній зміст казки "Попелюшка" був спотворений аж до протилежного, саме на догоду КОМЕРЦІЇ.


Казка "Попелюшка" була не єдиною, яка була спотворена на догоду РИНКУ.
Казка про "Червону Шапочку" у трактуванні братів Грімм і у трактуванні Шарля Перро, попри однаковий сюжет, має абсолютно різне закінчення, і відповідно - абсолютно різний (аж до протилежного!) виховний вплив:

Умберто Еко
Про деякі функції літератури
...Одначе ці ігри не замінять справжню виховну функцію літератури, ту функцію виховання, яка не зводиться до простого перенесення моральних - хай хороших чи поганих - ідей, або до розвою почуття прекрасного.
Візьмемо хоч би "Червону шапочку". Дві найвідоміші оповідки Перро та братів Грімм глибоко різняться одна від одної. У першій - вовк лиґає дівчинку, на чому історія й закінчується, навіваючи суворі моралістичні думи про наслідки необачної поведінки. У другій - з'являється мисливець, вбиває вовка, повертає до життя дівчинку та бабцю. Happy end.
Уявімо тепер матір, яка розповідає цю казку своїм дітям, і завершує якраз на тому місці, де вовк лиґає Червону Шапочку. Дітлахи будуть протестувати й зажадають "правдивої" історії, у якій Червона Шапочка врятується, і матері не варто тут бути ревним філологом, що дотримується букви у тексті. Діти знають "правильну" історію, згідно з якою Червона Шапочка насправжки вціліла, і це ближче до версії братів Грімм, ніж до версії Перро.
http://ji.lviv.ua/n35texts/eco.htm

Умберто Еко був постмодерністом, тобто йому "чим гірше - тим краще" ))
Попри формальну велич сеньйора Умберто і попри його шнобилівську премію - ПОМИЛЯЄТЬСЯ.
Якщо всі матері будуть йти НА ПОВОДУ у своїх дітей, то людство дуже скоро ВИРОДИТЬСЯ і скотиться до ДО-печерної культури.
Властиво цей процес ми зараз і спостерігаємо у всіх сферах життя, за винятком техніки.

Отже у Шарля Перро казка про Червону Шапочку була СТРАШНОЮ і мяко натякала дітям (а особливо - дівчатам), що поводитись потрібно ОБАЧНО і з незнайомими дядьками на вулиці не знайомитися.
Натомість трактування братів Грімм є абсолютно АНТИ-педагогічне,
бо приводить дітей до цілком логічного хоч і ПІДсвідомого висновку:
"що б я не витворяв і де б не вештався, ДОРОСЛІ мене завжди врятують ТОМУ ЩО ДОРОСЛІ - ВСЕСИЛЬНІ".
Однак попри засадничу антипедагогічність такого висновку,
ДІТЯМ ЦЕ ТРАКТУВАННЯ ПОДОБАЄТЬСЯ БІЛЬШЕ, ніж жорстока правда життя.
Отже і КОМЕРЦІЙНИЙ успіх є однозначно на боці ГАРНОЇ хепіЕндівської БРЕХНІ у братів Грімм.
Там де комерція перемагає педагогіку - катастрофа гарантована.

Приводом для подальшого тексту була ось ця дискусія стосовно трактування РІЗНИХ виховних впливів від казки "Попелюшка" окремо на хлопців і окремо на дівчат:. Саме цю казку, ультра-популярну в Україні, для скорочення надалі я буду називати просто Казка.

цитату взято звідси:
https://zelenyislon.livejournal.com/314427.html

Записки журналиста
zelenyislon 2018-02-11
О чем нужно помнить, собираясь на бал к принцу

Интересное такое наблюдение.

Маленьким детям – и девочкам, и мальчикам – рассказывают одни и те же сказки, показывают одни и те же мультики. А воспринимают их мальчики и девочки совершенно по-разному.

Вот давайте посмотрим на Золушку. О чем вообще сказка? С первого взгляда ясно: работница от бога, очень трудолюбивая, но это по сути - инструкция для девушки. Как надо жить и вести себя, чтобы заполучить принца:

1. Паши, как лошадь, не щадя горба. Надрывайся, даже если ты окружена тупыми овцами, не ценящими твой труд.


2. Надейся, что однажды в твоей жизни появится фея-крестная в голубом вертолете, и бесплатно покажет кино. И подарит новое платьюшко, хрустальные туфельки от Гуччи и карету «Мерседес», цвет тыква (а не какую-нибудь паршивую «Ладу»-седан, баклажан). Валишь в этом всем на первую попавшуюся вечеринку, там будет принц. Стопудов, он тотчас влюбится.

3. Без пяти полночь делаешь морду тяпкой: вы все мажоры, а мне завтра на работу, я пошла. И дальше пусть принц напрягается, ищет тебя.

Вроде, все просто.

Понятное дело, что пункты 2 и 3 написаны в сказке исключительно для того, чтобы не было так обидно соблюдать пункт 1. Но все равно девочки в это верят и очень ждут, что так оно и будет. И исправно горбатятся, чтобы однажды эти усилия были вознаграждены персональным принцем.

Это все ясно.
А что мальчики видят в этой сказке?

Ну, не с Золушкой же они себя будут ассоциировать, правда же? Понятно, что с принцем.
Принцу в этой сказке вообще крупно повезло. Заполучил в жены красивую и работящую девушку, не мажорку, не выпендрежницу, и к тому же любящую. Круто же?!

Круто. А что он сделал, чтобы найти свою любимую? Чтобы заслужить ее любовь?

Да нихрена он не делал. Он вообще не парился по этому поводу. Он закатывал балы в надежде, что однажды туда попадет какая-нибудь бабешка, которая ему приглянется. И надежды полностью оправдались.

Кстати, у меня тут возникает интересный вопрос. А сколько таких Золушек у него было до той ночи? Не всех же фея-крестная ждет домой до полуночи, кто-то же остается на балу и до утра. И я не особенно удивлюсь, если узнаю, что некоторые из этих дамочек встречали рассвет совсем не на танцполе.

Ну, и чему учит сказка про Золушку подрастающее поколение принцев?

А вот чему:
1. Ищешь себе подругу? Расслабься, чувак. Устрой ночную тусовку, пусть девочки сами подтягиваются.

2. Знакомясь с девушкой, гляди не в лицо, а на сиськи и ножки. Если потом будешь сомневаться, эту ли девушку ты танцевал – ты сможешь опознать ее по размеру ноги. Расслабься, чувак.

3. Сиськи ничего так, но она не оставила тебе номер, а сама свалила с вечеринки, теряя в спешке тапочки? Расслабься, чувак! Просто возьми туфлю и примеряй всем подряд! Разве ты не знаешь, что размер ноги так же индивидуален, как папиллярные линии?

4. И главное, помни: перебирая девчонок, не пропускай даже кухонную замарашку!

Нормальная такая разница в восприятии, да?

А девушки потом удивляются, почему парни не хотят прикладывать усилия и работать над отношениями.

В общем, нам срочно нужны новые сказки. В которых принцы и золушки будут затрачивать соизмеримое количество усилий для их общего счастья.
А не вот это вот всё.

Прошу звернути окрему увагу, авторКА тексту трактує себе як ЖУРНАЛІСТА а не як журналістКУ.
Це - дуже важливо.
Отже можна очікувати що авторКА не є феминісткою.
У всякому випадку не є феминісткою Ярою-ідеологічною.
Хоча деякі феминістичні запльоти з неї таки вилазять, як ржаві пружини зі старого матраца.
Але це тому що вона - розлучена. Про це буде згадано в додатках.

Все ж її текст залишає доволі багато запитань:
Це ПРИНЦ-ТО не ГОРБАТИВСЯ щоб ПРОДОВЖИТИ знайомство з Попелюшкою???
Він же ціле королівство ДОГОРИ ДНОМ ПЕРЕВЕРНУВ щоб її знайти!!!
І цього Авторці замало для ПАРИТЕТУ ВИТРАЧЕНИХ ЗУСИЛЬ???


Авторка тексту цілком справедливо говорить про вкрай НЕГАТИВНИЙ вплив цієї казки, з чого робить висновок про потребу написання НОВИХ казок.

Але авторка помиляється в декількох важливих деталях, і це суттєво обезцінює її загалом-правильний кінцевий висновок.
Про ці її помилки я однозначно натякнув авторці у свому коментарі:

Вот здесь вы всё хорошо написали.
А местами даже очень хорошо. Например вот здесь я с вами совершенно согласен:
«В общем, нам срочно нужны новые сказки.»

Но, вы ошибаетесь возможно в самом главном:

«Принцу в этой сказке вообще крупно повезло. Заполучил в жены красивую и работящую девушку, не мажорку, не выпендрежницу, и к тому же любящую. Круто же?!»

Вы здесь допустили сразу две ошибки и обе - крупные ))

1)
Повезло ли принцу или наоборот, этого-то мы как раз и не знаем.
Принц ОСЛУШАЛСЯ ОТЦА, который рекомендовал сыну совсем другую девушку, исходя из ПОЛИТИЧЕСКИХ соображений.
Даже когда обычный сын (не королевских кровей) отца не слушает, это для него ничем хорошим не кончается.
А еслы сын - принц, то и подавно!

Как там у Пугачёвой: "жениться по-любви не может ни один король".
В действительности может.
но слишком велика ЦЕНА ВОПРОСА.

Вот к примеру Султан Пышный (османская империя, 16 век) женился "по любви" на Роксолане из Прикарпатья. Рыжей, курносой и очень смешливой (Хюррем).
И какой результат этого праздника жизни?
Их сын - Селим II - ПЬЯНИЦА (и это в мусульманском-то мире!) проиграл битву при Лепанто в 1571 году и тем самым османский флот утратил своё доминирующее положение в Средиземном море.
При этом для того чтобы поставить своего сына на престол, Роксолана своими интригами фактически поставила Империю на грань гражданской войны!

Именно начиная с Роксоланы в Османской империи начинается период фактического Матриархата, http://uk.wikipedia.org/wiki/Жіночий_султанат

который длился там у них 120 лет и закончился очень болезненным поражением Османов под Веной в 1683 году.

Так что слишком много Романтики для королей - дело однозначно вредное ))
А женитьба "по любви" - и подавно смертельна! ))


2)
"не мажорка".
Очень спорный вопрос.
по-поведению - да, не мажорка.
А по происхождению?
Дочь ЛЕСНИЧЕГО.

А королевство-то МАЛЕНЬКОЕ.
Т.е. её отец в переводе на современную терминологию, вполне мог быть кем-то на уровне Министра Лесного хозяйства.
Золушка - Однозначно - МАЖОРКА!

Пока отец был жив (а если она помнит отца, то это значит что на момент его смерти ей было никак не меньше 5 лет!) она воспитывалась именно КАК МАЖОРКА.
Но мажорка, которая попала в затруднительное положение и ВРЕМЕННО находилась в статусе фактической прислуги.
Но ПО КРОВИ, и по НАЧАЛЬНОМУ воспитанию как минимум до 5 лет - Золушка однозначно МАЖОРКА!


Если бы авторы сказки хотели показать возвышение типа "из грязи в Князи", они бы сделали Золушку обычной Крестьянкой.
А не дочкой лесничего.
Да и фея-крёстная тоже никак не могла появиться у простолюдинки!

Из-грязи-в-князи вполне возможно произошла Мачеха, потому что в сказке о её происхождении не сказано ни слова. Но вместо этого описано хронически-безтолковое поведение мачехи и особенно - её дочерей, которое однозначно указывает на НЕВЫСОКОЕ происхождение Мачехи.

Т.е. именно Отец Золушки, имея высокий социальный статус, "женился по любви" на простолюдинке и после этого его очень быстро сжила со свету Новая (молодая) Жена.
К сожалению эта линия в сказке никак не акцентируется. А зря!
Именно эта линия могла бы показать крайнюю вредность брачных Мезальянсов!

Если бы авторы сказки шли за Правдой Жизни, они бы изобразили Мачеху КРАСАВИЦЕЙ из простого народа.
Которой в Богатом лесничем нужны были Только Деньги и его Статус.

Вот здесь именно можна было показать историю "из грязи в князи".
Золушка в НЕПРАВИЛЬНОМ понимании - это Мачеха )
Как бы это парадоксально не выглядело.

А история Золушки так как она написана, это история ВОССТАНОВЛЕНИЯ утерянного СТАТУСА.
Ценой большого трудолюбия, и правильного поведения.
Но что принципиально: история Золушки это НЕ история "из грязи в князи".

Хотя такое понимание Золушки у Большинства людей, хотя именно так интерпретирует эту сказку Голливуд,
НО
именно поэтому оно ложно ))
Большинство всегда ошибается в сложных вопросах.
На то оно и большинство ))


Но без такого извращения смысла в угоду Массовому потребителю, эта сказка никогда не стала бы столь популярной ))

И напоследок:
может вместо писать новые сказки, всё же лучше Правильно проинтерпретировать старые? ))

Додам сюди ще дещо, чого я не видав публічно:
У скільки ж разів були мудрішими від нас-теперішніх наші далекі предки, які НАПИСАЛИ для нас такі мудрі казки, які ми зараз не можемо навіть правильно ПОЯСНИТИ?

Крім написаного публічно, я вислав Авторці ессе про Попелюшку на е-мейл деяку частину свого відгуку, який виглядав ось так:

Там вы высказали очень интересную версию:

«А сколько таких Золушек у него было до той ночи? Не всех же фея-крестная ждет домой до полуночи, кто-то же остается на балу и до утра. И я не особенно удивлюсь, если узнаю, что некоторые из этих дамочек встречали рассвет совсем не на танцполе.»

Что касается тех девиц, которые были фаворитками предыдущих балов (если таковые были) которые пробовали запрыгнуть на Трон через постель-после-бала, то эти девицы должны были бы знать что
"секс на первом свидании"
является недопустимым.

Их матери должны были этому своих дочерей НАУЧИТЬ.
А если не научили, или если доченьки, мечтая о Короне, решили таки маменьку ослушаться, то это уже фактор Естественного отбора )

"Жертвы ночи с принцем" (если таковые были до Золушки) уж точно научат своих дочерей ТАК чтобы они поняли постельную тему Правильно ))
Как-минимум на уровне слогана:
"отложенное удовольствие есть бОльшее удовольствие".

Так что в этом пункте я с вами не совсем согласен )

Если даже пойти дальше и представить что от предыдущих ночей-после-бала у фавориток Принца появились дети, то в "королевские" времена это тоже не было большой проблемой. Такую несостоявшуюся кандидатку в королевы обычно женили на ком-то из высокопоставленных чиновников.
Обычно таких, которые постарше )
Т.е. эти девицы тоже не бедствовали )

Этим-то старые короли и отличались от современных мажоров ))

Тобто мені в цій казці найбільше розходиться тільки декілька пунктів:
• Про користь і Шкоду від мезальянсів.
• Про ПРО-аристократизм або анти-аристократизм.

Всі решту питання є для мене другорядними.

Існує загальновживана ХИБНА версія трактування цієї казки, яку однаково піарили і в колишньому СРСР і в теперішньому Голівуді.
Саме це неправильне трактування і взяла авторка (зелений слон) за основу при написанні свого ЖЖ-ессе.

ХИБНЕ трактування згрубша зводиться до ідеї "із грязі в князі": Проста, працьовита і ДУЖЕ СКРОМНА служанка фактично ВИПАДКОВО вибивається аж в Королеви.

Є й інше,
ПРАВИЛЬНЕ трактування казкових подій:
Попелюшка була дочкою Лісничого і була НЕЗАКОННО позбавлена своїх станових прав хижою Мачухою при повному ігноруванні проблеми слабохарактерним батьком.
Оскільки королівство було МАЛЕНЬКЕ, то лісничий в цьому королівстві був очевидно один-Єдиний, отже його статус цілком можна прирівняти до статусу Міністра Лісового господарства ))

Така "вводна" перевертає всю казку з ніг на голову, а якщо бути точнішим, то По-вертає казку до її ПЕРВИННОГО значення і ставить з голови на ноги.

Тобто справжній зміст казки "Попелюшка" - ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАКОННО-ВІДІБРАНОГО СТАТУСУ.

Однак очевидно в ході комерціалізації видавничої справи, казка була ПЕРЕІНТЕРПРЕТОВАНА і головною її ідеєю стало: "кожна скромна і працелюбна дівчинка може ДОЧЕКАТИСЯ свого Принца".

Очевидно що казка з такою ідеєю мала значно більші шанси на Комерційний Успіх, особливо поміж дрібних буржуа, які спали-і-бачили як би то видати своїх примітивних дочок за Спадкових Аристократів.
Відголоски цієї теми маємо і в не-казковій літературі:
• "Міщанин у дворянстві" Мольєра
• "Мартин Боруля" Івана Карповича Тобілевича (він же - Іван Карпенко-Карий)
• "Святая Катерина - пошли мне дворянина" (молитва якоїсь "попелюшки" з фільму «Д’Артаньян и три мушкетера». 1978, СРСР)

Тобто в оригіналі казка про Попелюшку є Елітарна і ПРО-АРИСТОКРАТИЧНА, а натомість у загальноприйнятому СПОТВОРЕНОМУ вигляді вона є егалітарна і Анти-Аристократична та ще й агітує за шлюбні Мезальянси.

До неправильного трактування казки спричинилась також нерозвинутість Причинно-наслідкових зв’язків у Преамбулі казки.
1) Звідкіля в домі Лісничого взялась Мачуха?
2) Чому Лісничий був щодо неї таким слабовольним?
3) Звідкіля у "простої служниці" зявилась ХрещенаМати-Фея?

На ці всі питання можна легко відповісти, але тільки у випадку Про-Аристократичного трактування.
Наприкладо ось так:
Лісничий (міністр лісового господарства всього Королівства) як і положено Аристократу (в період Виродження Аристократії) був ласий до Молодих жінок.
Тому коли померла його перша дружина (мати Попелюшки) він, нічтоже сумняшеся, вибрав собі якусь Гарну Розлучену РАГУЛІХУ, яка мріяла про те щоб через одруження зі ЗНАЧНО СТАРШИМ Аристократом, піднятись і самій по соціальній драбині. А заодно підняти по цій драбині і своїх дочок.
Таке трактування цілком узгоджується з контекстом Казки. Адже дочки Мачухи є абсолютно безтолковими, позбавленими Художнього Смаку, тобто ТИПОВИМИ РАГУЛІХАМИ.

Оскільки вийти замуж за СТАРОГО (хай навіть багатого Аристократа) бажаючих було мало, то батьку Попелюшки не залишалось нічого іншого як ТЕРПІТИ всі виходки молодої дружини-з-прицепами.
Цим і пояснюється його Слабовольність у захисті прав своєї дочки.

Тобто повторний шлюб Батька Попелюшки мусів бути Явним Мезальянсом у всіх напрямках.
Він любив її молодість, а вона - його ГРОШІ і СТАТУС.

Щось подібне було і в Оноре-де-Бальзака з графинею Ганською: "Що їх обєднувало? безумовно ЛЮБОВ. Він любив її гроші, а вона - його славу".

Відповідно є великі підстави вважати що "попелюшка у традиційному (неправильному) трактуванні" (тобто селянка яка вийшла із грязі у князі) це ніхто інший як МАЧУХА.
І вона в Казці однозначно ВИСМІЯНА!

Тобто в оригінальному задумі Казки шлюбні МЕЗАЛЬЯНСИ висміюються, а натомість в Хибному трактуванні - оспівуються і романтизуються.
Оспівуються бо так подобається ПРОСТОМУ НАРОДУ, який КУПУЄ ці казки чи квитки в кінотеатри.

Таким чином ВИХОВНЕ значення казки було принесене в жертву заради ДОБРОЇ КОМЕРЦІЇ.

І на завершення.
Ідея про Попелюшку як казку про Відновлення станових Прав, не є моя власна, її мені підказала авторКА "Телекритики" багато років тому.
і хочу наголосити: це написано ще ДО ВІЙНИ і до останньої катастрофічної девальвації гривні:

23.07.2013
Інна Долженкова для «Телекритики»
Попелюшку з Барбі не зліпиш
http://www.telekritika.ua/kontent/2013-07-23/83514

«Моду народу!» не назвеш проектом, де Попелюшку перетворюють на принцесу. Хоча б з огляду на те, що героїня Шарля Перро отримала нагороду у вигляді принца тільки тому, що, будучи представницею дворянського роду (не забуваймо, її батько - королівський лісничий!), була несправедливо відлучена мачухою від усіх належних їй за правом народження привілеїв. Тобто у французькій казці йдеться про станову справедливість, що нарешті взяла гору, а не про раптове піднесення до вершків суспільства простої дівчини з народу, як про це звикли думати совєцькі, а за ними й наші інтерпретатори цієї колізії.

Гнати винятково на совєти - безглуздо. Аналогічна до совєцкої інтерпретація цієї Казки і в Голлівудах.

На ТЕТі героїням намагаються показати, що їхні смаки, виховані чи й нав'язані так званим шоу-бізнесом, дуже відрізняються від смаку справжнього. Такого, що не дозволяє сприймати вдягнену дівчину за повію. А в стилі дорожчих чи дешевших повій одягаються нині навіть студентки, які йдуть на червоний диплом.

дуже суттєвий момент, який буде нижче підтвержений у цитаті від Новозеландського ловеласа, який розповідає про Львів 2011 року.

Вони, здається, вже навіки травмовані уявленнями про «стиль», у якому вдягаються так звані зірки шоу-бізнесу та улюбленого глянцю, всі поради якого зводяться до однієї: будьте якомога вульгарнішими й сексуальнішими, й чоловіки до вас злетяться, як мухи на мед. Забуваючи, що мухи злітаються й на менш апетитні субстанції.

Дуже суттєва згадка про "зірок шоу-бізнесу" і про ГЛЯНЦ. Але чомусь пані Долженкова наїжджає переважно на тих хто Копіює чужий стиль одягу і поведінки, а не на тих Кумирів молоді, які такий стиль ФОРМУЮТЬ...
Ну так, публічно наїжджати на Голівудських звйозд і власників глянцевих журналів - справа вельми ризикова...
Адже і ті й інші є священними коровами сучасного інформ-простору.

Ці Барбі й розмовляють однаково - так, ніби в них у роті каша. При цьому дівчатка впевнені - щоб упіймати жаданого багатого іноземця або «кієвляніна», в якого має бути грошей стільки, щоб вистачило на всі їхні примхи, вони мають спілкуватися мовою виключно російською. В їхньому виконанні ця мова більше скидається на троєщинсько-броварський суржик. Але де їм узяти нормальні поведінково-мовні моделі для зразка, якщо на вулиці й на екрані телевізора панує агресивний стиль Проні Прокопівни?

Дуже правильні слова про багатих ІНОЗЕМЦІВ та про МАЖОРІВ. Але знов таки головний наїзд на копіювальників а не на ЗРАЗКИ.
Але і на тому - дякуємо )) бо інші журналістки і до таких речей не додумуються.

Про соцмережі, де ці дівчатка вважаються зірками, годі й говорити - там панує тотальний несмак у всьому, що стосується одягу та манери говорити.

Тут тема ще більше змазана, бо пані Долженкова не наважилась написати що СОЦМЕРЕЖІ НАЛЕЖАТЬ ТРАНС-НАЦ-КОРПОРАЦІЯМ і є засобом їхньої ПРОПАГАНДИ.

Боюся, що ці майбутні банкіри (!) та власниці косметичних салонів, як вони себе позиціонують перед камерами, вийшовши зі знімального павільйону, радісно знімуть нав'язані «модними феями» брендові ганчірочки й помчать наново вибілювати залишки волосся. Це ж не Попелюшка, в якої поняття про хороші манери було в крові...

Звичайно пані Долженкова могла Б копнУти і глибше, але у такому випадку не-факт що цей матеріал міг би бути опублікований.
Так що як кажуть "і на тому дякуємо" ))

А те що в Україні дівчата одягаються "як повії" помічають практично всі іноземці, які до нас приїжджають.
Наприклад:


Я суттєво скоротив текст з НВ і трохи пересортував абзаци, щоб було помітно як БРЕШЕ засновник корпорації Фест - Андрій Худо )) який сам є співучасником перетворення Львова на БОРДЕЛЬ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ.

50 відтінків Львова
Катерина Іванова
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время,

https://magazine.nv.ua/ukr/journal/3141-journal-no-19/pyatdesyat-vidtinkiv-lvova.html

Секс-туризму сприяють згідливі красуні, недорогі ресторани та лоукостери.

Місто, відоме манірністю і відмінною кухнею, останніми роками набуває нової слави — сексуальної. У пошуках швидкого і недорогого кохання сюди їдуть цілими компаніями туристи з Польщі, Білорусі, Туреччини, Німеччини і навіть США.

За даними Центру розвитку туризму, в 2017 році Львів відвідало 2,6 млн туристів, тоді як у 2015-му — 2 млн. ... жителі Львова вважають: тепер з усіх приїжджих приблизно половина — це секс-туристи.

На їх вибір у львівському асортименті — професійні жриці кохання, що працюють поодинці або через сутенерів, а також
юні діви, які мріють про
щасливе одруження з іноземцем
і готові заради цього стати "нареченою на ніч".


"Ти не коштуєш $200, тільки $40", — згадує львів'янка Мирослава слова турецького залицяльника, з яким листувалася у Тіндері. Така поведінка секс-туристів пояснюється не стільки їх скупістю, скільки знанням місцевого ринку, де $1 тис.— максимальна такса за годину роботи дівчини за викликом. Як правило, такі гроші беруть шикарні красуні з ескорт-агентств. Середня ж вартість години кохання — $40. Дещо дешевше, ніж у Німеччині та Нідерландах ($50), істотно дешевше, ніж в Італії та Великій Британії — від $100, і на порядок нижче, ніж у США, — від $400.

Багато львівських готелів вижили в кризу тільки завдяки секс-туристам, тому якщо і не заохочують, то не заважають роботі дівчат за викликом.

Блогер із Нової Зеландії, який пише під псевдонімом Thai Lover на власному сайті Stickman, ділиться враженнями про свої сексуальні пригоди в різних країнах. Згадує він і Львів, де побував у 2011 році.
"Я вийшов на площу перед Гранд Готелем, зупинився і остовпів: навколо були вони, настільки прекрасні, що я не міг у це повірити, — пише Thai Lover.— Це були дівчата із зовнішністю супермоделей, а одягнені вони були так сексуально, як тільки можна собі уявити. Проблема полягала в тому, що
жодна з них не була повією,
вони просто так одягаються".


За спостереженнями Андрія Худо, львівського ресторатора, співзасновника Холдингу емоцій !FEST, потік секс-туристів розпочався після останньої девальвації гривні, коли відпочинок в Україні став доступним навіть для іноземців скромного достатку.

Американські експерти, які допомагали розробляти туристичну концепцію розвитку Львова,
попереджали
про те, що як тільки почне розвиватися туризм, серед гостей міста
з'являться
і ті, хто приїхав сюди за інтимом. Подібний шлях проходили багато міст, які робили ставку на туризм.
Щороку, за даними Всесвітньої організації туризму,
3 млн чоловік
здійснюють поїздки з метою отримання сексуальних послуг, а оборот індустрії оцінюється в суму
до $100 млрд.


Не знаю як там з професійними повіями, але "наречені на одну ніч" - це явні ЖЕРТВИ Хибного трактування казки про Попелюшку.

Про Львів-проституційний пише не тільки глянцевий журнал НВ (власник журналу - фірма Драгон Капітал, засновники якої близькі до Святослава Вакарчука), про це Іноді пише і опозиційно-настроєна місцева преса:

« Він перетворив Львів із виробничого центру у винятково туристичний, а тоді цей туристичний – у центр сексуального туризму, що абсолютно не красить Львів.»
« Отак, завдяки старанням Андрія Івановича Львів перетворився у центр міжнародної проституції, у місто ментальних капітуляцій.»
http://vgolos.com.ua/articles/triumfalnyy_kapitulyator_sadovyy_zrobyv_zi_lvova_tsentr_svitovoi_prostytutsii_313247.html


Я б не писав так багато про Попелюшку, якби М/Ж питання не були б так тісно пов’язані з питаннями Політичними.
Проституційність "побутова" і проституційність Політична - аж занадто тісно пов’язані між собою.
Недаремно кажуть:
Великі народи поводяться як Розбійники,
а малі народи - як проститутки...

Андрій Квятковський, сепаратистський сайт "збруч" та деякі економічні Міфи

До сайту "збруч" у мене ставлення не просто негативне, але КРАЙНЄ НЕГАТИВНЕ.

Зовсім недавно, на початку травня, відкинув копита його головний редактор - Андрій Квятковський (1957р.н.) і я з тої смерті був відверто РАДИЙ. І не приховував цього.

На війні "гарячій" прийнято радіти зі смерті ВОРОГА.
То чому аналогічна радість від смерті ворога у війні ІНФОРМАЦІЙНІЙ має бути для мене гріхом?
Якщо колись в далекому майбутньому мої Вороги радітимуть з моєї смерті, я теж не матиму нічого проти ))
Але для того їм треба буде до цього моменту ДОЖИТИ, а це буде не так-то просто ))

4 травня 2018
У Львові попрощались з журналістом Андрієм Квятковським
Життя Андрія Квятковського обірвалось на 61 році життя. Помер чоловік 2 травня від інсульту.
Чин похорону з редактором онлайн-видання Zbruc Андрієм Квятковським відбувся 4 травня у львівському храмі Святої Трійці. Поховали журналіста на Личаківському кладовищі.
Андрій Квятковський був одним із ініціаторів масової акції з відновлення могил на Личакові майбутнього «Товариства Лева». Працював у самвидавчому «Поступі», пізніше одним із редакторів «Post-Поступу», у 1997-му очолив щоденну газету «Поступ». Багато часу працював редактором на київських телеканалах СТБ, 1+1, 5 канал та ICTV. З 2013 року працював редактором онлайн-видання Zbruc.
https://zaxid.net/u_lvovi_poproshhalis_z_zhurnalistom_andriyem_kvyatkovskim_n1455793

Помер Андрій Квятковський.
Легендарний львівський редактор відійшов у засвіти
https://zaxid.net/pomer_andriy_kvyatkovskiy_n1455588

Андрій Квятковський на zbruci
Бібліографія всіх текстів Андрія Квятковського на zbruci. З кожним він віддавав нам частинку себе, в кожен вкладав свою душу...
http://zbruc.eu/node/79380

Те що Квятковський робив впродовж 1980-х і 1990-х є цілком позитивним.
Але те що він завжди був близьким до Полонофілів а відтак і до ГАЛИЦЬКИХ СЕПАРАТИСТІВ - теж є доконаним фактом.

Про це зокрема свідчить обкладинка Поступу і тексти, які прямо рекламують галицький сепаратизм:
карта - Галичина. 17 березня 2000 рік.
http://postup.brama.com/000317/pp-050-01.pdf

а також - зовсім недавній підпис Квятковського ось під цією провокаційною полонофільською бздурою:

Ми звертаємося до Львівської міської ради з пропозицією назвати одну з центральних вулиць його іменем.
Водночас пропонуємо міським радам інших міст України і Польщі зробити подібний крок – назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення.
https://zbruc.eu/node/73095

Цікаво також що акурат за пів року перед тим - 03 грудня 2017 помер ще один ПІДПИСАНТ цього звернення - історик, журналіст відвертий галицький сепідараст, і активний автор сайту "Збруч" -
Ігор Володимирович Мельник (1952р.н.) :

Помер Ігор Мельник.
https://zbruc.eu/node/73820
2 груд. 2017 ... Ігор Мельник був невід'ємною частинкою Львова, столичного королівського міста, яке він так любив. Ігор Мельник народився в 1952 році,

Ігоря Мельника ховатимуть у вівторок о 14-й годині з каплички на Пекарській
https://zbruc.eu/node/73836
3 груд. 2017 ... Ігор Мельник помер 2 грудня у віці 65-ти років. З 1970-х років Ігор Мельник був невід'ємним учасником культурного та громадського життя ...

Ігор Мельник
https://zbruc.eu/taxonomy/term/4340

«Люблю ходити вашим містом»
Ігор МЕЛЬНИК
Нині – 40 днів, відколи нас залишив Ігор Мельник, видатний громадський діяч, краєзнавець, журналіст, постійний автор «Збруча», людина, чиє ім’я залишиться закарбованим в історію Львова.
https://zbruc.eu/node/75246

і теж, як і Квятковський, помер від обширного інсульту.
Як кажуть чукчі в подібних випадках - ТЕНДЕНЦІЯ, ОДНАКО.
Виглядає на те що сепаратистські погляди явно шкідливі для здоровя їх носіїв.

ОДНАК.
Час-до часу сайт Збруч публікує і ПРАВИЛЬНІ новини, особливо це стосується економічної тематики.

Саме деякі (але далеко не всі!) подібні тексти я тут зараз і зацитую.

17.08.2017
Alan S. Blinder
More Choice Is Always Better
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (березень 2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Алан С. Бліндер «Міф: більше вибору — це завше краще»
Стандартна економічна теорія каже нам: якщо у вас є вибір, ваша утилітарність або має зрости, або лишитись незмінною. Не обманюйте себе. Іноді менший вибір – це краще.

Помилковість цього ми всі знаємо в нашому повсякденному житті, але коли ми перебуваємо на робочому місці, то профспілковий квиток економіста забороняє нам сумніватися в тому, що утилітарність (корисність) є неспадною при зростанні вибору.

Ми всі засвоїли цей принцип як одну з фундаментальних аксіом вибору на початку своєї економічної освіти. Якщо ваш вибір доповнено додатковими варіантами, то ваша утилітарність повинна або зрости, або залишатися незмінною. Вона не може спадати.

Але ж це брехня! Всі homo sapiens знають, що великий вибір може заплутати або навіть знищити нас. Щоб зважити всі альтернативи, потрібен час (рідкісний ресурс), це може бути джерелом занепокоєння і навіть може накладати експліцитні витрати на директивні органи. Ми, люди, схильні — може, навіть зачасто — робити помилки і вибирати неправильний варіант. Ми, безумовно, це знаємо — і це знання обтяжує. Коли два варіанти є дуже близькими на тій самій кривій байдужості, може бути боляче (і часохлонно) вирішити, що ж ми преферуємо. Навіть якщо homo economicus запевняє нас, що вибір не має великого значення, ми йому не віримо.

У відомому маркетинговому експерименті в продуктовому магазині було продано більше варення, коли на рекламному стенді пропонували шість зразків на пробу, ніж коли було запропоновано 24. Є інші подібні приклади. Я регулярно опиняюся в таких ситуаціях. Чи ж не можу я мати просто лиш два або три варіанти?

Помилковість більшого вибору — це не просто кумедний курйоз.

На рівні чистої теорії вона підриває стандартну теорію корисності і, в результаті цього, більшу частину економіки добробуту. Якщо утилітарнісь може зменшуватися при більшому виборі, то це як мінімум захитає доктрину економіки добробуту, а можливо, й взагалі її перекине — і чесноти Невидимої Руки підуть з нею.

На рівні політики ця помилка підкреслює роль добрих за замовчуванням варіантів. Доброзичливий (що є важливим прикметником!) уряд, який обмежує ваш вибір, насправді може зробити вам краще — не в теорії, а на практиці.
https://zbruc.eu/node/69682
(зацитовано без скорочень)

Як на мене - дуже сміливі висновки, а особливо ті, що перекинуті в галузь ПОЛІТИКИ ))

Але подібна публікація на Збручі є далеко не єдиною:

31.05.2018
Christine Benesch
More Choice Is Always Better
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (березень 2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Міф: Більший вибір завше кращий
Крістін Бенеш

Більший вибір виглядає завжди кращим від меншого. Однак так є не у всіх ситуаціях. Надмір вибору може мати величезні транзакційні і психологічні витрати.

Проходячи між поличками супермаркету, ми можемо вибирати між десятками видів пластівців на сніданок чи чипсів. Amazon пропонує кількасот видів мийних засобів для начиння чи детерґентів для прання. Коли ми заходимо до нашої улюбленої кав'ярні, то можемо замовити собі каву світло-, помірно- чи темнообсмажену; із зерен з Гватемали, В'єтнаму чи Танзанії; без чи з молоком, а молоко без пінки, соєве чи рисове; зі смаком карамелі, шоколаду або лісового горіха; теплу чи зимну; велику чи малу. В Netflix або iTunes ми можемо оглядати не тільки найновіші фільми і телешоу, а й всі класичні та вічно популярні. Багатий вибір пропонує варіанти, що задовільнять кожного — незалежно від того, наскільки винятковими є його смаки. Крім того, конкуренція між брендами і постачальниками знижує ціни і підвищує якість. Тому не дивно, що економісти в основному розглядають більший вибір вигіднішим.

Однак надмір вибору пов'язаний і з коштами, які можуть переважити переваги і які зазвичай в економічній теорії іґнорують. Вибір може спричинити величезні транзакційні витрати. Оцінка всіх потенційних варіантів поглинає цінний час, який люди могли б витрачати на приємніші заняття.
Крім цих суто альтернативних витрат часу, вибір також може пов'язуватися з психологічними витратами. Люди бояться приймати помилкові рішення, а з огляду на небажання втрачати і з перспективи майбутнього можуть шкодувати про невикористані в минулому нагоди і страждати ще більше, якщо їхній вибір буде невдалим. У відомому експерименті з джемами Шени Ієнгар із Колумбійського університету і Марком Леппером зі Стенфордського університету клієнти в супермаркеті могли пробувати зразки джемів з комплекту 6 або 24 варіантів і отримати знижку в розмірі 1 долара, якщо би вони пізніше купляли джем. Клієнти, яким було запропоновано комплект більшого вибору, були в десять разів менше схильні купувати джем. Щоб уникнути складних рішень з надто багатьма варіантами, люди воліють взагалі не вибирати. І навіть якщо вибирають, то менше задоволені зі свого вибору і більше шкодують.

Навіть ті, яким легше зважитися, можуть робити вибір, який суперечить їхнім довгостроковим інтересам. Коли треба порівняти короткостроковий виграш з довгостроковими витратами, у багатьох людей проявляються проблеми з самоконтролем або слабкість волі. Наявність багатьох приємних варіантів до вибору може цю проблему загострити. Мої власні дослідження (разом з Бруно С. Фреєм і Алоїсом Стуцером) показують, що в країнах з пересічно великим вибором телеканалів в тих, хто витрачає багато годин на перегляд телебачення, фіксують нижчий рівень задоволення життям. Потенційним поясненням цього відкриття є те, що такі глядачі мають проблеми з самоконтролем стосовно їхнього телеспоживання. Стикаючись з необхідністю компромісу між негайним задоволенням потреби телеспоживання та довгостроковою ціною цього, наприклад недосипання, ці люди дивляться телевізор більше, ніж планували, і їхній обґрунтований оптимум ex ante (до того) та ex post (після того) відрізняється. В результаті вони шкодують, що вибрали саме так. Коротше кажучи, маючи до диспозиції багато телепередач, глядачам щораз важче опиратися спокусі. Пропозиції TV-on-demand (ТВ-на-вимогу), такі як Netflix, де улюблені фільми і телепередачі доступні цілодобово, можуть цю проблему загострити.

Приклади з джемами і телебаченням показують, що більший вибір не завше є кращим. Тому економісти не повинні іґнорувати компромісу між вигодами і ціною більшої кількості варіантів вибору.

https://zbruc.eu/node/80241
(зацитовано без скорочень)

Годі би було очікувати, якби і цей економіст пішов за своїми висновками трохи далі - у політичну сферу, так як це було зроблено у попередній зацитованій публікації.

Адже перенісши цей досвід у сферу політичну, ми одержимо слогани:
БІЛЬШЕ СВОБОДИ - ЦЕ НЕ ЗАВЖДИ ДОБРЕ.
БІЛЬШЕ ДЕМОКРАТІЇ - ЦЕ НЕ ЗАВЖДИ ДОБРЕ.

А такі висновки з точки зору ліберастів вже можна трактувати як "прєступ-мисль" від Джорджа Оруела.


Але як кажуть "не всі йогурти однаково корисні".
Серед текстів на "збручі", присвячених розвінчуванню економічних міфів, є і такі, які можна було б охарактеризувати іншим старим рекламним слоганом:
"іноді краще жувати, ніж говорити",
тому я такі тексти цитую тільки частково.
Наприклад:

14.09.2017
Міф про аналіз суспільних витрат
Роберт Д. Толлісон
Robert D. Tollison (†24.10.2016)
Social Cost Analysis
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Суспільні витрати часто плутають з приватними — і тому враховують їх двічі. Куріння є тому яскравим прикладом. Пора припинити плутанину.
...
Всі ці помилкові аргументи про суспільні витрати куріння були розмножені пов'язаними з медичними школами "економістами" та епідеміологами, і про них треба забути. Вони порушують базові економічні принципи і не приносять жодних плюсів (за винятком, можливо, грантів на дослідження) для їхніх авторів. Ці помилки не обмежуються курінням. Тепер ми маємо
економіку ожиріння, яка робить ту ж базову помилку подвійного обліку. Якщо ми продовжуватимемо такими ж темпами, то будемо мати "суспільні витрати на будь-що", тобто буде відкрито сезон полювання на все, що збентежені аналітики вважають негожим. Дам добру пораду: "займайся своєю справою"; інакше ми наблизимось до світу влізливої політики, з коригуючими податками на поведінку, якої не схвалює політична більшість, і субсидіями на ту поведінку, яку вона схвалює. Вже видно день, коли помилковий аналіз суспільних видатків охопить ожиріння: податок на безалкогольні напої і податок на Біг Мак та червоне м'ясо майже поряд. На цьому, ясна річ, не зупиниться.
...
https://zbruc.eu/node/70705

Така радикальна Екстраполяція, де Вчений робиться ПРОРОКОМ, є дуже характерною для ліберастів. Комуністи не самі придумали фразу "сєгодня он танцуєт джаз, а завтра Родіну продаст".
Комуністи явно запозичили цей принцип ультра-Екстраполяції у своїх духовних предків - ліберастів.
Саме керуючись таким принципом, ліберастія закриває рота всім, хто намагається хоча б злегка критикувати ВІДВЕРТИХ БРЕХУНІВ у середовищі журналістів.
Будь-яку навіть міні-мінімальну критику в бік брехливих журналюг, ліберасти у своїх хворих фантазіях тут-же екстраполють аж до ПОВНОЇ Ліквідації свободи слова як явища.

Тема про гранти у пана Толлісона - типовий приклад злодійського крику ТРИМАЙ ЗЛОДІЯ, бо ж цілком зрозуміло, що спонсором такого роду "розвінчувань" є ніхто інший як ТЮТЮНОВІ КОРПОРАЦІЇ.
Було б дуже справедливо, якби цей мудак помер від раку легень, через куріння.

Тільки Частково-позитивним можна вважати і ось цей текст, в якому автор з одного боку визнає очевидне (смерть "хомо економікс", про якого вже згадувалось вище), а з іншого - суперечить сам-собі, бо не враховує того що Політичні та Культурні мотиви це якраз і є СФЕРА ІРРАЦІОНАЛЬНОГО:

01.12.2017
Міф про обмеженість раціональності
Юрґ Гелблінґ, Університет Люцерна, Швейцарія
https://en.wikipedia.org/wiki/University_of_Lucerne
Jurg Helbling
Boundedness of Rationality
Economic Ideas You Should Forget [Економічні ідеї, що їх маєте забути] (березень 2017)
http://www.springer.com/gb/book/9783319474571

Homo economicus похований; ми це знаємо. Однак раціональний вибір, як і раніше, має свою пояснювальну силу, а раціональність не є обмеженою: якщо вибір aктора виявляється нераціональним, то це тому, що модель спостерігача є неповною.

Критикувати модель homo economicus — це як вбивати труп. Хоча її припущення виглядають необхідними для математичного моделювання ефективних ринків, однак вони є нереалістичними і дуже далекими від реальності реальних людей, як переконливо продемонстрували Герберт Саймон та інші.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Герберт_Саймон
...
Позиції aкторів в соціальному просторі можуть пояснити їхній вибір варіантів і засобів досягнення своїх цілей та інтересів. Однак у будь-якому разі раціональність не є «обмеженою»: якщо вибір aктора виглядає неоптимальним або навіть нераціональним, то модель спостерігача мусить бути неповною або помилковою; тобто в ієрархії преференцій aктора інші мотиви — політична (влада) або культуральне підвищення (репутація) — займають вище місце, ніж його економічні цілі.
https://zbruc.eu/node/73787

Пан Швейцар, викручується як вуж на сковорідці ))
Але ж ПОЛІТИЧНІ МОТИВИ І КУЛЬТУРНІмотиви=РЕПУТАЦІЯ це властиво і є ІРРАЦІОНАЛЬНІ мотиви!

Врешті-решт зараз маємо велетенську кількість дослідів, які показують ПРІОРІТЕТ культурних і політичних мотивів не тільки над Економікою, але навіть над чистою Математикою!

The Most Depressing Discovery About the Brain, Ever
16/09/2013 http://www.alternet.org/media/most-depressing-discovery-about-brain-ever

22.09.2013
Марти Каплан (Marty Kaplan)
Самая обидная новость о мозге, которую я когда-либо слышал

Попрощайтесь с мечтами о том, что образование, журналистика, свидетельства науки или доводы разума могут обеспечить людей инструментами, помогающими принимать хорошие решения

Новая статья профессора юридического факультета Йельского университета Дэна Кэхэна (Dan Kahan) называется «Мотивированный счет и просвещенное самоуправление» («Motivated Numeracy and Enlightened Self-Government»), но мне больше нравится заголовок, которым Крис Муни (Chris Mooney) снабдил публикацию о его открытии на сайте Grist: «Наука подтвердила: политика вредит умению считать» («Science Confirms: Politics Wrecks Your Ability to Do Math»).

Кэхэн провел ряд остроумных экспериментов, направленных на то, чтобы выяснить, как политические страсти влияют на способность ясно мыслить. Его выводы, говоря словами Муни, заключаются в том, что партийные симпатии «способны подрывать даже базовые мыслительные способности…. Обладатели хороших математических навыков не справляются с задачами, которые, скорее всего, легко могли бы решить, просто потому, что правильный ответ противоречил бы их политическим убеждениям».

Другими словами, можно попрощаться с мечтой о том, что образование, журналистика, свидетельства науки, медиа-грамотность или доводы разума могут обеспечить людей инструментами и информацией, помогающими принимать хорошие решения. Судя по всему, когда речь заходит об общественных вопросах, настоящая проблема заключается не в недостатке информации, а в том, как работает наш мозг, какими бы мы умными себя ни считали. Нам нравится считать себя рационально мыслящими, но на деле мы просто постфактум рационализируем то, во что нас подталкивают верить наши эмоции.

Годами моим главным источником наводящих грусть сведений о том, как устройство наших голов делает безнадежными перспективы демократии, служил доцент кафедры управления Дартмутского колледжа Брендан Найен (Brendan Nyhan).

Он и его коллеги проводят эксперименты, пытаясь ответить на пугающий вопрос: имеют ли значение факты для американского избирателя?

Ответ: фактически, нет. Если дезинформированным людям дать факты, позволяющие скорректировать их неверные представления, они начинают
еще отчаяннее
цепляться за свои убеждения.


Вот некоторые выводы Найена:

• Люди, считавшие, что в Ираке было найдено оружие массового уничтожения, начинали верить в это еще сильнее, когда им показывали статью, которая это опровергала.

• Люди, считавшие, что Джордж Буш-младший запретил все исследования в области стволовых клеток, продолжали так думать, даже прочитав статью о том, что закрыты были лишь некоторые программы, финансировавшиеся из федеральных средств.

• Людям, утверждавшим, что для них важнее всего экономика, и недовольным достижениями Обамы в этой области, показывали график роста занятости вне сельского хозяйства за последние годы, который демонстрировал прибавку примерно миллиона рабочих мест. Затем их спрашивали, выросло количество людей, имеющих работу, уменьшилось или осталось прежним. Многие, глядя прямо на график, говорили, что оно уменьшилось.

• Однако если перед тем, как показать им график, их просили написать несколько предложений о моментах в жизни, которыми они гордятся, многие из них начинали иначе воспринимать экономическую проблематику. Несколько минут укрепления самооценки повышают вероятность того, что человек заметит рост числа рабочих мест.

--пропущено 2 абзаци в яких не було нічого принципово-іншого--

Возможно, «отрицание изменения климата» — неподходящий термин, так как он указывает на психологическое расстройство. Между тем, в сущности, отрицание – обычное дело для нашего мозга. Рост количества и качества известных фактов не превращает плохо информированных избирателей в хорошо осведомленных граждан. Он только укрепляет их в их заблуждениях. За всю историю мироздания никакие зрители Fox News ни разу не изменили свою позицию под влиянием новых данных. Когда наши убеждения вступают в конфликт с фактами, побеждают убеждения. Преобладание эмоций над разумом – это не сбой, это особенность того, как работает наша операционная система.
http://inosmi.ru/world/20130922/213196366.html

Отже маємо не що інше як СМЕРТЬ не тільки ДЕМОКРАТІЇ, але й смерть головних ПІДСТАВ ДЛЯ ДЕМОКРАТІЇ.

Хоча тут немає нічого нового, бо про ті самі пріорітети ІРРАЦІОНАЛЬНИХ мотивів над мотивами економічними, вже років 20 тому докладно написав Френсіс Фукуяма:

http://www.liberal.ru/article.asp?Num=45&print=1
15.12.2001 Фрэнсис Фукуяма Конец истории?

II
Для Гегеля противоречия, движущие историей, существуют прежде всего в сфере человеческого сознания, т. е. на уровне идей5, – не в смысле тривиальных предвыборных обещаний американских политиков, но как широких объединяющих картин мира; лучше всего назвать их идеологией. Последняя, в этом смысле, не сводится к политическим доктринам, которые мы с ней привычно ассоциируем, но включает также лежащие в основе любого общества религию, культуру и нравственные ценности.

Для Гегеля все человеческое поведение в материальном мире и, следовательно, вся человеческая история укоренены в предшествующем состоянии сознания, – похожую идею позже высказывал и Джон Мейнард Кейнс, считавший, что взгляды деловых людей обыкновенно представляют собой смесь из идей усопших экономистов и академических бумагомарак предыдущих поколений. Это сознание порой недостаточно продуманно, в отличие от новейших политических учений; оно может принимать форму религии или простых культурных или моральных обычаев. Но в конце концов эта сфера сознания с необходимостью воплощается в материальном мире, даже – творит этот материальный мир по своему образу и подобию. Сознание – причина, а не следствие, и оно не может развиваться независимо от материального мира; поэтому реальной подоплекой окружающей нас событийной путаницы служит идеология.

Современный мир обнажает всю нищету материалистических теорий экономического развития. Школа материалистического детерминизма журнала “Уолл стрит джорнэл” любит приводить в качестве свидетельства жизнеспособности свободной рыночной экономики ошеломляющий экономический успех Азии в последние несколько десятилетий; делается вывод, что и другие общества достигли бы подобных успехов, позволь они своему населению свободно следовать материальным интересам. Конечно, свободные рынки и стабильные политические системы – непременное условие экономического роста. Но столь же несомненно и то, что культурное наследие дальневосточных обществ, этика труда, семейной жизни, бережливость, религия, которая, в отличие от ислама, не накладывает ограничений на формы экономического поведения, и другие прочно сидящие в людях моральные качества никак не менее значимы при объяснения их экономической деятельности8.

Непонимание того, что экономическое поведение обусловлено сознанием и культурой, приводит к распространенной ошибке: объяснять даже идеальные по природе явления материальными причинами.

Дело не в том, чтобы отрицать роль материальных факторов как таковых. С точки зрения идеалиста, человеческое общество может быть построено на любых произвольно выбранных принципах, независимо от того, согласуются ли эти принципы с материальным миром. И на самом деле люди доказали, что способны переносить любые материальные невзгоды во имя идей, существующих исключительно в сфере духа, идет ли речь о священных коровах или о Святой Троице11.

Согласно материалистическому детерминизму, либеральная экономика неизбежно порождает и либеральную политику. Я же, наоборот, считаю, что и экономика и политика предполагают автономное предшествующее им состояние сознания, благодаря которому они только и возможны.

(більш повну версію вибірки з найзнаменитішої статті Френсіса Фукуями можна прочитати тут:
Ретроспектива-1989. Френсіс Фукуяма. Свідомість чи Корито? Остаточне вирішення головного філософського питання
https://maxi-ta.livejournal.com/40904.html

Таким чином маємо фактично доведену відповідь на "головне питання філософії".

Таки СВІДОМІСТЬ визначає буття!
А зовсім не навпаки.

Комуністи і їх духовні попередники - ліберасти, які вважали що саме КОРИТО визначає поведінку людей, таки НЕ МАЮТЬ РАЦІЇ!
І Ліберасти і Комуняки ХОТІЛИ Б перетворити всіх людей на Коритне Бидло, але ні тим ні другим це зробити так і НЕ ВДАЛОСЯ.

Коритниками є ТІЛЬКИ ТІ двоногі, які ПОВІРИЛИ в те, що саме їхнє Корито є їхньою НАЙГОЛОВНІШОЮ ЖИТТЄВОЮ ЦІННІСТЮ.
Тобто їхня ВІРА визначає їхню поведінку!

А остаточно смерть "людини економічної" означає одночасно і СМЕРТЬ ДЕМОКРАТІЇ, яка грунтується на тій ХИБНІЙ ідеї, що всі люди є РІВНИМИ.
Насправді ж не менше як 99 відсотків двоногих поводяться як ТВАРИНИ.
І рано чи пізно навіть швейцарські науковці це помітять.

докладніше про це написано у темах:

Підстави для поділу людства на ХомоСапієнс і ХомоЕректус.
http://maxi-ta.livejournal.com/19711.html

Поділ людей на Сорти. Які критерії?
повтор цитат Чехова, Бернарда Шоу, додана цитата Олександра Маслоу.
http://maxi-ta.livejournal.com/28632.html

Що ж властиво відбувається у світі ліберастії?
З якої б то рації ліберасти пиляють ідеологічний сук, на якому сидять?

Адже ліквідація міфу про "хомо економікс" означає смерть всієї економіки у її сучасному вигляді.

Адже вся суч-економіка була побудована на МІФІ про те що людина є ТВАРИНОЮ РОЗУМНОЮ, яка хоче якнайбільше споживати і при цьому якнайменше працювати.

Першу складову "людина є твариною" ліберальний ринковий екстремізм цілком підтвердив.
А натомість РОЗУМНІСТЬ більшості людей тим самим ліберальним науковим бомондом цілком СПРОСТОВАНА.

При тому спростована не у результаті теоретичних дискусій, а в результаті цілком Практичних Експериментів на живих людях.

Людина РОЗУМНА насправді є ВИНЯТКОМ, а аж ніяк не правилом.

Ретроспектива-1989. Френсіс Фукуяма. Свідомість чи Корито?

Подаю такий вступ, щоб читачі не дивувались з того що Фукуяма розповідає про СРСР як про щось таке, що ще існує.

«Конец истории и последний человек» (англ. The End of History and the Last Man) — первая книга американского философа и политолога Фрэнсиса Фукуямы. Была выпущена в 1992 году издательством Free Press. Публикации книги предшествовало появление в журнале The National Interest эссе «Конец истории?» (1989), которое получило широкий резонанс в прессе и научной печати.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Конец_истории_и_последний_человек


Текст ессе Френсіса Фукуями я беру у версії 2001 року:
http://www.liberal.ru/article.asp?Num=45&print=1
15.12.2001 Фрэнсис Фукуяма. Конец истории?

Можливо цей текст за цим лінком вже недоступний.
Я цього не перевіряв.
Бажаючі знайдуть відповідний текст де-завгодно у новіших інет-публікаціях.

Практично вся сучасна економіка побудована на певних Уявленнях про людину.
З одного боку це є людина Розумна і до мозку кісток раціональна.
З другого боку вона є Егоцентричною та Ненаситною до крайньої межі.
Людина-модель є також Лінивою, відповідно вона має прагнути до максимальної економічної ЕФЕКТИВНОСТІ - працювати якнайменше, а одержувати - якнайбільше.

Отакий от ходячий ненаситний Шлунок ))

Під цей критерій економічної ефективності однозначно підпадає будь-яке ЗЛОДІЙСТВО і БАНДИТИЗМ ))
Адже гасло "не вкради" це є сфера Моралі, сфера Ірраціональна, яка (згідно з поглядами ліберастів) не має впливати на економічну діяльность.
І саме під таку "людину" заточена вся сучасна економіка.
Саме таку "людину" беруть за основу представники школи "економічного детермінізму" з Уол-Стріт, про яких зокрема згадує Фукуяма у своїй статті:

I
Представление о конце истории нельзя признать оригинальным. Наиболее известный его пропагандист – это Карл Маркс, полагавший, что историческое развитие, определяемое взаимодействием материальных сил, имеет целенаправленный характер и закончится, лишь достигнув коммунистической утопии, которая и разрешит все противоречия.

Гегель первым из философов стал говорить на языке современной социальной науки, для него человек – продукт конкретной исторической и социальной среды, а не совокупность тех или иных “естественных” атрибутов, как это было для теоретиков “естественного права”. И это именно гегелевская идея, а не собственно марксистская – овладеть естественной средой и преобразовать ее с помощью науки и техники.

К несчастью для Гегеля, его знают ныне как предтечу Маркса и смотрят на него сквозь призму марксизма; лишь немногие из нас потрудились ознакомиться с его работами напрямую.

II

Для Гегеля противоречия, движущие историей, существуют прежде всего в сфере человеческого сознания, т. е. на уровне идей [5], – не в смысле тривиальных предвыборных обещаний американских политиков, но как широких объединяющих картин мира; лучше всего назвать их идеологией. Последняя, в этом смысле, не сводится к политическим доктринам, которые мы с ней привычно ассоциируем, но включает также лежащие в основе любого общества религию, культуру и нравственные ценности.

Для будь-якої нормальної людини, релігійні і культурні цінності мають першочергове значення, але Лідери Громадської Думки, простимульовані грошовими мішками з ТрансНац-Корпорацій агітують нас за цілком протилежне.
Саме тому ми і маємо те що маємо:
Безперервний ПРОГРЕС, який однак чомусь не приводить нас до Щастя (див. додатки-коментарі 1 і 2 вкінці теми)

Для Гегеля все человеческое поведение в материальном мире и, следовательно, вся человеческая история укоренены в предшествующем состоянии сознания, – похожую идею позже высказывал и Джон Мейнард Кейнс, считавший, что взгляды деловых людей обыкновенно представляют собой смесь из идей усопших экономистов и академических бумагомарак предыдущих поколений. Это сознание порой недостаточно продуманно, в отличие от новейших политических учений; оно может принимать форму религии или простых культурных или моральных обычаев. Но в конце концов эта сфера сознания с необходимостью воплощается в материальном мире, даже – творит этот материальный мир по своему образу и подобию. Сознание – причина, а не следствие, и оно не может развиваться независимо от материального мира; поэтому реальной подоплекой окружающей нас событийной путаницы служит идеология.

У позднейших мыслителей гегелевский идеализм стал влачить убогое существование. Маркс перевернул отношение между реальным и идеальным, отписав целую сферу сознания – религию, искусство и самую философию – в пользу “надстройки”, которая полностью детерминирована у него преобладающим материальным способом производства.

Хто найчастіше піарить Маркса можна прочитати тут:

Ретроспектива-2005. ЛГ. Американський список Шкідливих книжок.
https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/79653-karl-marks-najvidatnishij-filosof-v-istorii-lyudstva.htm
https://maxi-ta.livejournal.com/25106.html

Там доречі і про самого Кейнса незлими-тихим словом теж згадують ))

Материалистический уклон современного мышления характерен не только для левых, симпатизирующих марксизму людей, но и для многих страстных антимарксистов. Так, скажем, на правом крыле находится школа материалистического детерминизма журнала “Уолл стрит джорнэл”, не признающая значения идеологии и культуры и рассматривающая
человека как,
в сущности,
разумного,
стремящегося к максимальной прибыли индивида.
Именно человека
такого типа
вместе с движущими им материальными стимулами берут за основу экономической жизни и учебники по экономике [7].


Власне такий типаж - наглий і ненаситний, про який я написав у преамбулі, взятий ліберастами за ЗРАЗОК поведінки для всього людства.
І саме під нього заточені всі економічні теорії які впарюють студентам у вишах.
І саме ці, впарені у вишах теорії, студенти потім і намагаються ВТІЛИТИ В ЖИТТЯ.

Чому ж Фукуяма дивується що ПРАВІ говорять так само як ЛІВІ?
Та тому що існує засаднича ПЛУТАНИНА стосовно того кого вважати правими а кого - лівими.
Я вважаю що ЛІВИМИ ВАРТО ВВАЖАТИ ВСІХ, і Комуністів і Нацистів і Ліберастів, ВСІХ ТИХ ХТО ВВАЖАЄ ЩО ВСІ ЛЮДИ СТВОРЕНІ РІВНИМИ.
Всі прихильники загального РІВНОГО таємного виборчого права насправді є ЛІВИМИ.

І діячі з Уол-стріт тут не є жодним винятком.

Заперечення хибної тези про "рівність" є в Біблії, у "притчі про таланти". Вона буде подана вкінці теми.

Проиллюстрируем сомнительность этих материалистических взглядов на примере.

Макс Вебер начинает свою знаменитую книгу “Протестантская этика и дух капитализма” указанием на различия в экономической деятельности протестантов и католиков. Эти различия подытожены в пословице: “Протестанты славно вкушают, католики мирно почивают”. Вебер отмечает, что в соответствии с любой экономической теорией, по которой человек есть
разумное существо, стремящееся к максимальной прибыли, повышение расценок должно вести к повышению производительности труда.
Однако во многих традиционных крестьянских общинах это дает обратный эффект – снижения производительности труда: при более высоких расценках крестьянин, привыкший зарабатывать две с половиной марки в день, обнаруживает, что может заработать ту же сумму, работая меньше, и так и поступает. Выбор в пользу досуга, а не дохода, в пользу, далее, военизированного образа жизни спартанского гоплита, а не благополучного жития-бытия афинского торговца, или даже в пользу аскетичной жизни предпринимателя периода раннего капитализма, а не традиционного времяпрепровождения аристократа, – никак нельзя объяснить безликим действием материальных сил; выбор происходит преимущественно в сфере сознания, в идеологии. Центральная тема работы Вебера – доказать вопреки Марксу, что материальный способ производства – не “базис”, а, наоборот, “надстройка”, имеющая корни в религии и культуре.

Современный мир обнажает всю нищету материалистических теорий экономического развития. Школа материалистического детерминизма журнала “Уолл стрит джорнэл” любит приводить в качестве свидетельства жизнеспособности свободной рыночной экономики ошеломляющий экономический успех Азии в последние несколько десятилетий; делается вывод, что и другие общества достигли бы подобных успехов, позволь они своему населению свободно следовать материальным интересам. Конечно, свободные рынки и стабильные политические системы – непременное условие экономического роста. Но столь же несомненно и то, что культурное наследие дальневосточных обществ, этика труда, семейной жизни, бережливость, религия, которая, в отличие от ислама, не накладывает ограничений на формы экономического поведения, и другие прочно сидящие в людях моральные качества никак не менее значимы при объяснения их экономической деятельности [8].

И все же интеллектуальное влияние материализма таково, что ни одна из серьезных современных теорий экономического развития не принимает сознание и культуру всерьез, не видит, что это, в сущности, материнское лоно экономики.

Так є тому, що це ніякі не "теорії" а ІДЕОЛОГІЇ, які намагаються ПЕРЕТВОРИТИ живих людей на Егоїстичних Меркантильних Бездушних біо-роботів.
І сучасна економіка служить тільки ІНСТРУМЕНТОМ для цього перетворення.


Що таке матеріалізм - звідки він взявся і яким способом він був змішаний з Християнством, можна прочитати тут:
Енциклопедія Міллера. Аристотель (384–322 рр. до н. е.)
http://maxi-ta.livejournal.com/39398.html

Енциклопедія Міллера. Августин Гіппонський (354-430)
http://maxi-ta.livejournal.com/39510.html

Занепадницьке Відродження. Від Хоми Аквінського до Макіавеллі.
http://maxi-ta.livejournal.com/38674.html


Непонимание того, что экономическое поведение обусловлено сознанием и культурой, приводит к распространенной ошибке: объяснять даже идеальные по природе явления материальными причинами.
Китайская реформа, например, а в последнее время и реформа в Советском Союзе обычно трактуются как победа материального над идеальным, – как признание того, что идеологические стимулы не смогли заменить материальных и для целей преуспеяния следует апеллировать к низшим формам личной выгоды. Однако глубокие изъяны социалистической экономики были всем очевидны уже тридцать или сорок лет назад. Почему же соцстраны стали отходить от централизованного планирования только в 80-х? Ответ следует искать в сознании элиты и ее лидеров, решивших сделать выбор в пользу “протестантского” благополучия и риска и отказаться от “католической” бедности и безопасного существования [9]. И это ни в коем случае не было неизбежным следствием материальных условий, в которых эти страны находились накануне реформы. Напротив, изменение произошло в результате того, что одна идея победила другую [10].


Мушу додати ще деякі сучасні приклади стосовно цього явища:
объяснять даже идеальные по природе явления материальными причинами.


Trend zu mehr Kindern bei wachsendem Einkommen
mpg.de, 16.05.2018
https://www.mpg.de/12041447/steigende-geburtenraten-mit-hoeheren-einkommen

Європа: що більше грошей, то більше дітей
Впродовж тривалого часу демографи вважали, що в заможному суспільстві жінки народжують усе менше дітей. Проте в Європі це вже не відповідає статистиці. Тут регіони з високим доходом демонструють вищий рівень народжуваності, з’ясували вчені з Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка в Ростоку та з Вільного університету Берліна.
https://zbruc.eu/node/80140

Всі, хто подивиться на статистичні графіки, які там приводяться, зрозуміють, що висновок цими "науковцями" ВІДВЕРТО ПРИТЯГНУТИЙ ЗА ВУХА ))

Мета цих псевдонауковців є цілком зрозуміла - зробити гонку за баблом ще більш жорстокою, і тим самим опустити народжуваність в Німеччині ЩЕ НИЖЧЕ.
Докладніше про те кому і навіщо це потрібно, написано тут:
Чому жінкам не цікава Історія? Мурашник-ТНК. Спогади про Майбутнє.
http://maxi-ta.livejournal.com/40689.html

І ще один прояв спроб "науковця" пояснити будь-які якнайблагородніші вчинки людей чисто-ШКУРНИМИ ІНТЕРЕСАМИ:

29.05.2018
Die Logik der Bescheidenheit
Institute Of Science And Technology Austria, 28.05.2018
Moshe Hoffman, Christian Hilbe & Martin A. Nowak
The signal-burying game can explain why we obscure positive traits and good deeds
Nature Human Behaviour, 28.05.2018
https://www.nature.com/articles/s41562-018-0354-z

Логіка скромності
Чому деякі люди роблять анонімні пожертви, та чому громадськість цьому дивується? Чому люди применшують свій інтерес до потенційного партнера, навіть ризикуючи ніколи не налагодити з ним стосунків? Команда вчених, що складалася з Крістіана Гільбе (Christian Hilbe) з Інституту науки та технологій (ІНТ, Австрія) та двоє вчених із Гарварду – Моше Гоффман (Moshe Hoffman) і Мартін Новак (Martin Nowak) розвинули нову в теорії ігор модель, що охоплює ці відносини та дає змогу їх дослідити. Їхня модель містить ідею, що приховані сигнали надають додаткову інформацію. З допомогою цієї ідеї можна пояснити, за яких умов варто приховувати власні переваги.
https://zbruc.eu/node/80197


Але повернемось до цитат з Френсіса Фукуями:

Дело не в том, чтобы отрицать роль материальных факторов как таковых. С точки зрения идеалиста, человеческое общество может быть построено на любых произвольно выбранных принципах, независимо от того, согласуются ли эти принципы с материальным миром. И на самом деле люди доказали, что способны переносить любые материальные невзгоды во имя идей, существующих исключительно в сфере духа, идет ли речь о священных коровах или о Святой Троице [11].

Согласно материалистическому детерминизму, либеральная экономика неизбежно порождает и либеральную политику. Я же, наоборот, считаю, что и экономика и политика предполагают автономное предшествующее им состояние сознания, благодаря которому они только и возможны.

З додатків-коментарів у статті Фукуями:

[11] Внутренняя политика Византийской империи при Юстиниане вращалась вокруг конфликта между монофизитами и монофелитами, расходившимися по вопросу о единстве Святой Троицы. Этот конфликт, напоминающий столкновение между болельщиками на византийском ипподроме, привел к значительному политическому насилию. Современные историки склонны усматривать причины подобных конфликтов в антагонизме между общественными классами или прибегая к другим экономическим категориям; они никак не хотят понять, что люди способны убивать друг друга, всего лишь разойдясь в вопросе о природе Троицы.

Докладніше про епоху Юстиніана написано тут:
Енциклопедія Міллера. ЮСТИНІАН І (482–565), Римське право, Афінська академія.
http://maxi-ta.livejournal.com/39719.html

Насправді головне філософське питання про Ідеалізм та Матеріалізм, про роль Церкви та Світської влади, про співвідношення Ідеального-Небесного-Божого та матеріального-земного-людського ще 2000 років тому вирішив Ісус Христос.
Одна тільки Його фраза: "віддайте кесарю кесареве, а Богу - БОЖЕ" закриває всі ідеологічні дискусії довкола Ідеалізму та Матеріалізму раз і назавжди.

Так само і питання про "рівність" людей легко закривається всього-лиш однією притчею про Таланти:

Біблія. Новий Заповіт. Євангеліє від Матвія
25. Притча про таланти.
15 Одному дав він п'ять талантів, а другому два, а тому один, - кожному за спроможністю його.
...
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, - забереться від нього й те, що він має.


А якщо ж люди ВІД НАРОДЖЕННЯ є нерівними, то які є підстави для Всезагального РІВНОГО таємного голосування, і для Демократії загалом?

Чому жінкам не цікава Історія? Мурашник-ТНК. Спогади про Майбутнє.

Дехто з читачів цього тексту подумки або і вголос може звинуватити мене в жінконенависництві ))
Але насправді цей текст не про жінок а про ТрансНацКорпорації ))
Для яких жінки є всього-лиш ЗАСОБОМ-ІНСТРУМЕНТОМ для досягнення їхніх глобальних цілей.

Існує така доволі популярна фраза, яка пояснює засадничу різницю між чоловіками і жінками:
« Для того щоб зрозуміти ким є жінка, потрібно заглянути в її минуле, а для того щоб зрозуміти ким є чоловік, потрібно заглянути в його майбутнє. »

Жіноче бажання "заглядати в майбутнє" є чи не найголовнішою жіночою рисою.
Звідси - шалена кількість жінок-гадалок (відьом - від слова "відати"-знати) і їх клієнток - теж на 90 відс - жінок.
Впродовж деякого часу Церква намагалась боротися з цими відьмами і їх гаданнями-ворожіннями-маніпуляціями, однак жіноча цікавість таки перемогла і Церковні правила фактично зійшли з історичної арени на маргінес. У всякому випадку в межах так-званого цивілізованого світу.

При тому я залишу за дужками питання: "чи можна вважати цивілізованим такий світ, в якому існують відьми-гадалки" ))

Чи є такий підхід жінок до життя причиною, чи наслідком якихось ще більш глибинних процесів (наприклад непереможне прагнення до ІНДИВІДУАЛЬНОГО щастя ЗА ВСЯКУ ЦІНУ) - зясовувати не буду.
Але факт залишається фактом:
серед Істориків маємо всього двох відомих жінок: Наталя Полонська-Василенко в минулому і Наталя Яковенко (професор НаУКМА) в теперішньому часі.

Натомість чоловічий підхід до Історії є цілком класичним: "Історія - вчителька життя".
Цей підхід відбитий також у Чоловічій літературі, зокрема у Федора Достоєвського:

В заключение напомню известный афоризм Козьмы Пруткова:
« Настоящее есть следствие прошедшего, а потому непрестанно обращай свой взор на зады, чем сбережёшь себя от знатных ошибок. »

источник:
http://ihoraksjuta.livejournal.com/6190521.html
первоисточник:
http://maxpark.com/community/13/content/3164280

Засадниче несприйняття Історії як науки робить з жінок дуже добрих Тактиків але надзвичайно поганих Стратегів. І фактично унеможливлює таке явище як Жінка-Публічний-Політик.
При тому що жінка як політик НЕпублічний (наприклад Климентина Хозьє - дружина Черчіля) є варіантом майже завжди ідеальним.


Для доказу своєї тези можу назвати Роксолану (Настю Лісовську), яка в умовах Мусульманської країни (де алкоголь фактично заборонений!) умудрилась виховати сина-алкоголіка, який почав розвал Османської Імперії:
Руйнівна сила Матріархату. Ненаситна Роксолана, Пишний Султан і їх син-алкоголік-гедоніст.
http://maxi-ta.livejournal.com/38655.html

Так само можна назвати і Юлю Володимирівну Тимошенко, яка відома в укр-політиці саме своїми розгромними політичними ПРОГРАШАМИ.
Зокрема - її дурнуватий газовий контракт з Путіним фактично став першопричиною всього революційного процесу в Україні, який закономірно закінчився у 2014 році втратою Криму, десятками тисяч трупів на Донбасі, мільйоном біженців і падінням ВВП України вдвічі.

Маючи чоловічу аудиторію, я би з великим задоволенням писав про Війну та про Історію:

Ретроспектива-2002. Ігор Каганець. Класифікація війн. Яких війн треба боятися? Явних чи прихованих?
http://maxi-ta.livejournal.com/22527.html

Ретроспектива-2008. Ігор Каганець. Володимир Дмитренко. Давній Рим. Розвідка. Класика Колоналізму. Колонія-Метрополія-тільки просити. Персія, Тарквіній Гордий. АгентиВпливу-хабарі. Методологія "Конрад Валенрод".
http://maxi-ta.livejournal.com/34112.html

История России для некоторых Истинно-Русских - для чатланін.
http://maxi-ta.livejournal.com/23215.html

Цитатник Виктора Суворова. Аквариум и 105 шпионов. Лондонские съезды РСДРП. о Зверях.
http://maxi-ta.livejournal.com/37724.html

Суворов. Голованов. Стратегия-концентрация. СОЛОМИНКА и верблюд
http://maxi-ta.livejournal.com/38128.html

Занепадницьке Відродження. Від Хоми Аквінського до Макіавеллі.
http://maxi-ta.livejournal.com/38674.html

Енциклопедія Міллера. Аристотель (384–322 рр. до н. е.)
http://maxi-ta.livejournal.com/39398.html

Енциклопедія Міллера. Августин Гіппонський (354-430)
http://maxi-ta.livejournal.com/39510.html

Енциклопедія Міллера. ЮСТИНІАН І (482–565), Римське право, Афінська академія.
http://maxi-ta.livejournal.com/39719.html

Енциклопедія Міллера. Римське Право. Проблема необмеженого саморозширення.
http://maxi-ta.livejournal.com/40112.html

Енциклопедія Міллера. Політична думка Середньовіччя.
http://maxi-ta.livejournal.com/40388.html

Однак специфіка інтернету полягає якраз в тому що (за винятком деяких спеціалізованих форумів, сайтів знайомств і порно-сайтів) інтернет є парафією ЧИСТО-ЖІНОЧОЮ.
Так само як і інформаційна сфера-вцілому.


Для того щоб це довести, достатньо заглянути в будь-яку газету і порахувати кількість журналістІВ та журналістОК. Пропорція зазвичай буде 10:1

Тобто світ вже зараз бачить себе у дзеркалі ЗМІ майже-винятково ЖІНОЧИМИ очима. І це ще тільки початок процесу.
Хто керує інформацією, той керує світом.

А оскільки Історія жінок зазвичай не цікавить,
тому мені, хоч-не-хоч але доведеться Пророкувати Майбутнє замість того щоб писати про Минуле.

При тому до власних прогнозів я ставлюсь доволі специфічно.
Мені дуже хочеться щоб мої прогнози НЕ збулись.
Властиво саме для того я їх і озвучую в інтернетах.


Наше майбутнє в межах до 50 років, будуть визначати декілька процесів, які ми вже бачимо доволі наочно.

1) Перемога ТрансНацКорпорацій у війні з державами. У результаті цієї перемоги великі Держави остаточно фрагментуються а їх уламки перетворяться на "нічних сторожів" для ТНК.
Тобто спочатку громадяни (а надалі - тільки громадянки) і надалі будуть платити податки Державі. Держава як і раніше буде на ці гроші винаймати Поліцію і можливо навіть Армію.
Однак.
ВСІ КАДРОВІ ПИТАННЯ ВСІХ ДЕРЖАВ будуть вирішуватися НЕПУБЛІЧНО в офісах ТНК.

2) ТНК будуть мати і свої власні "сили швидкого реагування" за зразком теперішніх ЧВК (рос- частная воинская кампания), але це тільки для особливих випадків.
Побутові функції безпеки ТНК будуть покладені на Поліцію, яка буде фінансуватися з бюджету тих же Держав. Тобто робітники будуть охороняти своїх працедавців ЗА СВІЙ РАХУНОК.

Тому що ТНК у бюджети держав ніяких податків платити не будуть. Всі гроші ТНК будуть тримати винятково в оффшорних банках.

початок цього процесу вже був зображений у фільмі РобоКоп:

РОБОКОП (1994)
> 85:58
https://www.youtube.com/watch?v=YeKp-x_O5lg

3) Виборчий процес у максимально фрагментованих, редукованих, деградованих державах ніхто відміняти не буде, але він остаточно перетвориться в елемент шоу-бізнесу типу реалті-шоу. Початки цього процесу ми вже бачимо, як мінімум від Рональда Рейгана (екс-актора, президента США У 1980-х)
А в теперішньому часі процес перетворення політики в Цирковий Балаган вже представлений зокрема "піратською партією" в Ісландії, партією "5 зірок" в Італії, та клоунами в укр-політиці, зокрема Зеленським, Вакарчуком та партіями типу "демОрда".

Політики типу Орбана в Угорщині, Качинського-Дуди-Кукіза в Польщі та Трампа у США теж недалеко втекли від клоунського стандарту.

4) еліта майбутнього суспільства буде складатися з теперішніх:
- власників офшорних зон
- власників ТНК (реальних власників, а не тих підставних клоунів, списки яких публікує "Форбс")
- власників банків та засобів масової дезінформації.
- на підхваті у вище-згаданих будуть різного роду Психологи, Соціологи, Письменники, Науковці, Піарщики та Журналісти, завданням яких буде пояснювати решті народу чого він Хоче ))
Ця категорія "інтелігентів" буде чимось на зразок "привідного ременя Партії", такою собі своєрідною амортизуючою прокладкою.

5) головними процесами у сфері демографії будуть наступні:
--продовження зростання чисельності населення у державах "третього світу" та
--повна ліквідація власної народжуваності в державах Першого світу (Європа і США)
Все населення (окрім Еліти) країн першого світу буде ТИМЧАСОВИМ.

І народжуватись і помирати воно буде "вдома" у третьому світі щоб не засирати горизонти цвинтарями у світі Першому.
У першому світі ці люди будуть проводити тільки НАЙПРОДУКТИВНІШИЙ період свого життя. В ході якого вони будуть тільки ПРАЦЮВАТИ і РОЗВАЖАТИСЯ.
Так, як це і спрогнозував у 1953 році геніальний Рей Бредбері:

Ретроспектива-1953. 451 по Фарингейту. Рей Бредбері.
http://maxi-ta.livejournal.com/17073.html

6) Головним процесом у сфері освіти буде розповсюдження безсистемних, фрагментарних знань, тобто продовження Дебілізації цього постійно-зростаючого населення. Дебілізоване до краю населення стане прекрасним знаряддям для САМО-ліквідації у внутрішніх конфліктах, якщо б раптом виникла така потреба.
Заробітки на постачанні зброї з країн першого світу у третій світ будуть одним з найприбутковіших бізнесів.

Країни третього світу також будуть ПОЛІГОНОМ для випробування нових видів зброї. Так як це вже відбувається у нас на Донбасі та у Сирії.

7) задля регулювання чисельності населення у країнах третього світу ймовірно буде запроваджено Каннібалізм.
Первинні спроби такого запровадження у вигляді запуску "пробних шарів" проглядаються вже тепер:
http://interesnyefakty.org/okno-overtona/
Вікно Овертона: технологія знищення, або Як легалізувати що завгодно
https://www.ar25.org/article/vikno-overtona-tehnologiya-znyshchennya-abo-yak-legalizuvaty-shcho-zavgodno.html

8) у сфері виробництва головним напрямком буде лавиноподібно наростаюча роботизація.
Робочі місця поділяться на над-високооплачувані (програмування роботів) та МІЗЕРНО-оплачувані - всі ті РУЧНІ заняття, які роботизації не піддаються.
На мізерно-оплачувані роботи будуть залучатися в ТИМЧАСОВОМУ режимі люди з країн "третього світу".
Конкуренція за одне робоче місце в ПЕРШОМУ СВІТІ буде доходити до рівня "сто тисяч кандидатів на одне робоче місце".
Хабарництво у цій сфері буде жахливе!

Там же, у третьому світі будуть вербувати супер-ультра-розумних супер-талантів-САМОРОДКІВ, на посади програмування роботів.
Первинна освіта таких самородків буде відбуватись у колоніях і за рахунок колоній, і тільки остаточна до-освіта (типу магістерки) - в Метрополії.

Про процеси глобальної над-конкуренції рабсили вже згадано у творах білоруського економіста Олександра Зайцева:
Ретроспектива-2004. Економіка. Глобалізація як Освоєння-через-Руйнування. Кочівництво.
http://maxi-ta.livejournal.com/32676.html

9) разом з роботизацією виробницта, а також разом із запровадженням БОЙОВИХ РОБОТІВ, роль СИЛИ у світі буде різко знижуватися. Що своєю чергою приведе до НЕПОТРІБНОСТІ ГРУБОЇ ЧОЛОВІЧОЇ СИЛИ. А отже і МУЖЧИН, як її носіїв.

10) Ідеалом і Зразком-для-наслідування для суспільства, до якого буде прагнути майбутня Еліта будуть:
--Бджолиний вулик
--Мурашник

В обох випадках маємо середовища, які складаються винятково з Жіночих особин, у яких атрофована функція дітонародження.
Сучасний Феминізм буде Повільно але невідворотньо нарощувати оберти і за принципами "вікна Овертона" повністю витіснить чоловіків на маргінес спочатку виробничого життя і сфери управління, а потім і життя суспільного.
Зі сфери журналістики мужчини вже майже витіснені.
А це надважлива сфера, це ДЗЕРКАЛО, в якому суспільство бачить самого себе.

Якщо це дзеркало є КРИВИМ, наслідки обовязково будуть КРИВАВИМИ.

Принцип, який тут застосовується до мужчин, можна описати простою польською приказкою:
"пОсунься, пОсунься, УСТУПСЯ".

Зрештою в такому ж дусі принцип "вікна Овертона" працює всюди і завжди.

11) Процес ПОВІЛЬНОГО витіснення мужчин, який почався раптом 120 років тому з руху Суфражисток, і був дуже підсилений двома світовими війнами (під час яких жінки МУСІЛИ заміщати своїх чоловіків, які пішли на фронт) має якось логічно завершитись.
І завершиться він саме ПОВНОЮ ЛІКВІДАЦІЄЮ мужчин "як класу".
Мужчини мають залишитися тільки в мізерних кількостях "на розплід"
(аналогічно як Трутні у бджолиному вулику), та й то тільки до того часу, допоки технології Клонування не вийдуть на якісно-новий рівень.

12) Процес витіснення мужчин розумні народи помітили вже давно. Ще років 40 тому.
І навіть намагались цьому процесу опиратися, зокрема у фільмі Юліуша Махульського (в головній ролі Єжи Штур) "Секс-місія", який у середині 1980-х в СРСР у скороченому вигляді показували в кінотеатрах під назвою "Нові Амазонки".
https://www.youtube.com/watch?v=c8INlYzcFtI

Натомість справжні амазонки жили саме на теренах сучасної України - в Північному причорноморї та приазовї:
Ретроспектива-2007. ЛГ від 7 грудня. Амазонки. першоджерела сучу-укр-Матріархату
http://maxi-ta.livejournal.com/18039.html

У часи, коли СИЛА була ключовим фактором виживання, у настільки феминізованих суспільств не було шансів на виживання, однак в теперішній час, коли СИЛА (завдяки роботизації) буде чим далі тим більше відсуватися на маргінес, суспільства Амазонок мають всі шанси не тільки на життя але й на Перемогу у конкурентній боротьбі проти традиційних суспільств.
Ще раз мушу нагадати:
В ІНФОРМ-СУСПІЛЬСТВІ ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ ТОЙ ХТО ВМІЄ КРАЩЕ БРЕХАТИ.

13) Базовим зсувом "вікна овертона" у бік повної ліквідації мужчин можна вважати секс-революцію 1968 року та перенесення Секс-активності зі сфери ІНТИМУ у сферу РОЗВАГ.
Надважливим було також відділення сфери сексу від сфери Народжуваності завдяки вдосконаленню презервативів та інших анти-бебі технологій.


Як правильно рекламувати секс-наркотики-рок-н-ролл? Кіно. Голівуд. Вовк з уолл-стріт. ДіКапріо- 506 фак
«Филин и кошечка»(1970) БарбраСтрейзанд
http://maxi-ta.livejournal.com/20947.html

Соцмережі як джерело секс-пропаганди.
http://maxi-ta.livejournal.com/21714.html

Результати прогулянки по людському зоопарку.2014 рік. апвульгар. секс 18+
http://maxi-ta.livejournal.com/20637.html

Британська всесвітня політика алкоголізації, наркотизації та сексуалізації.
https://maxi-ta.livejournal.com/26175.html

Львів - Культурна столиця чи столиця Сутенерів і Проституток?
матеріал Електронної версії журналу Новое Время,
https://magazine.nv.ua/ukr/journal/3141-journal-no-19/pyatdesyat-vidtinkiv-lvova.html

Найпростіший спосіб відвадити людей від якогось процесу - це ввести їх у стан ПЕРЕ-насичення цим процесом.
Для того щоб людина НЕ хотіла їсти яблук, її треба ПЕРЕГОДУВАТИ яблуками аж до оскомини, аж до поносу ))

14) Стосовно України (зокрема Львова) і Туреччини (які згадані у п. 13 в публікації "Нового Времени"), то тут головне завдання: ліквідація ТРАДИЦІЙНИХ поглядів на сімю та шлюб як в Україні так і в Туреччині.

В певному сенсі можна вважати українських проституток МОЛОТОМ, яким ТНК розбивають традиційну мусульманску культуру в Туреччині.
Зустрічно і сексуально-стурбовані турки ДО-руйновують традиційну Християнську культуру в Україні.

15) Отже маршрут, яким нас провадять Сусаніни з ТНК, дуже простий:
Спочатку ТНК переносять Секс зі сфери Інтиму у сферу Розваг (і добряче заробляють на Готельному та ресторанному бізнесі), а потім через перенасичення і конкуренцію з іншими розвагами, зводять секс-сферу до МІНІМУМУ.
Паралельно за рахунок засобів запобігання вагітності, секс ВІДДІЛЯЄТЬСЯ від дітонародження.
Зокрема за рахунок технологій Клонування та екстракорпорального запліднення.

Таким чином мужчини будуть витіснені з АБСОЛЮТНО всіх сфер життя.

16) Закономірним наслідком перенесення сексу у сферу розваг є ДЕВАЛЬВАЦІЯ сексу-як-Розваги-для-БІДНИХ і заміщення його ІНШИМИ видами розваг:

Почему секс НЕ нужен нынешней молодёжи_ andeadd 2018-05-10
http://maxi-ta.livejournal.com/39096.html

А це вже прямий шлях до "мурашино-бджолиного" безстатевого суспільства, про яке мріють ТНК.

Попри те що деяка частина ДУРНИХ жінок дуже тішиться з того що вони тепер можуть водити автомобіль, воювати на фронті, працювати в шахтах та грати у футбол ))

Однак виглядає на те, що така радість буде не надто довгою ))
Бо все що потрібно від жінок у кінцевому результаті - щоб вони ПАХАЛИ ЗА ДВОХ і НЕ ВИМАХУВАЛИСЯ ))

При тому якщо чоловіки у випадку незадовільних умов праці зазвичай оголошували Страйк або й повстання, то специфіка жіночого характеру полягає якраз в тому щоб ТЕРПІТИ всі незручності.

Про подібну річ вже писали інші автори, але не розшифровуючи кому і для чого це потрібно:

Воспитание девочек и мальчиков по общим стандартам. Это делается не столько для того, чтобы привить женщинам мужественность, сколько для того, чтобы ОТНЯТЬ её у мужчин;
http://uduba.com/318561/O-tehnologii-ubiystva-dushi-ili-kak-cheloveka-prevratit-v-vyirodka

http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=1914&start=30

для ТНК потрібні ПОСЛУШНІ РАБИ, які ніколи і ні за яких обставин не будуть піднімати повстання.
Саме для того ТНК "звільняють" жінок від впливу з боку мужчин і зокрема від "сімейного рабства" ))
Аналогічно як Більшовики звільнили селян від гніту поміщиків )))


17) У публікації від andeadd , зацитованій у п.16 сучасна "ідеальна сімя" виглядає як "жінка+дитина", натомість мужчин така "пара" тільки ТИМЧАСОВО ПІДПУСКАЄ до себе, наприклад на час поки потрібно збудувати хату або зробити в ній ремонт ))

При тому автор (andeadd ) завершує свій опус гнівними словами саме у бік мужчин:

Прежнюю ячейку (М + Ж + ребёнок) в подавляющем большинстве случаев дестабилизировал и поганил именно МУЖЧИНА, поэтому непосредственно мужикам нужно сказать саркастическое "спасибо" за всё происходящее сегодня.
https://andeadd.livejournal.com/1514183.html

Прошу звернути увагу, в публікації andeadd завжди згадується тільки ОДНА дитина.
Жінка+Дитина а не ЖІНКА+ДІТИ.
І порядок написання складу таких псевдо-сімей, теж дуже символічний (М+Ж+д):
Дитина знаходиться не МІЖ чоловіком і жінкою а ЗБОКУ, приаттачена тільки до жінки.

Якими будуть Хлопці, виховані в таких псевдо-сімях?
Вони будуть гарантовано блядовитими і будуть МАМЕНЬКИНИМИ СИНКАМИ.
Тобто за-означенням НЕ МУЖЧИНАМИ.

Що власне і вимагається.
Коли мужчини повністю перестануть бути МУЖЧИНАМИ, питання про їх ліквідацію (або само-ліквідацію) вже стане тільки питанням часу.
Бо хто ж буде тримати в домі собаку, яка ніколи не гавкає?

подальшу цитату взято звідси:
http://theoryandpractice.ru/posts/13648-man-disconnected

19 мая 2016
Парни вырождаются: как технологии изменили понятие мужского

В марте 2011 года профессор психологии, автор знаменитого Стэнфордского эксперимента Филип Зимбардо выступил на конференции TED с речью о трудностях с учебой, самоидентификацией и общением, которые испытывают современные молодые мужчины. Продолжением исследования темы стала книга «Парни вырождаются» («The Demise of Guys»), написанная Зимбардо в соавторстве с его ассистенткой Никитой Куломб в 2012 году. T&P публикуют перевод отрывка их новой работы «Man (Dis)connected»,
https://www.alpinabook.ru/catalog/PopularPsychologyPersonalEffectiveness/80687/
о последствиях роста уровня застенчивости мужчин и их зависимости от мужских сообществ.

Мы живем в непривычном мире, в котором сдвигаются экономические, социальные и технологические пласты. Мужчины хуже справляются с этими переменами. Женское движение существует, а мужское нет, хотя именно оно могло бы скорректировать роль мужчины в современном обществе. Это злободневная и насущная задача, которой никто не хочет заниматься. В результате в нашем социуме уже сейчас существует рекордное количество молодых людей, которые не стремятся учиться новому, не умеют общаться с противоположным полом и терпят неудачи в сексе.

Можно спросить их, что с ними не так и почему их ничего не интересует, ведь молодежь предыдущих поколений была гораздо более мотивированна. Этот вопрос — первая ошибка, потому что на самом деле у нынешних молодых людей есть мотивация, только она не такая, какой от них ожидают. Западное общество хочет, чтобы мужчина крепко стоял на ногах, был активным гражданином, способным брать на себя ответственность; чтобы, работая плечом к плечу с остальными, он улучшал жизнь своего коллектива и всей страны в целом. Но ирония состоит в том, что само общество не предлагает ни поддержки, ни ориентиров, ни материальных средств, ни места, где все эти молодые люди могли бы встретиться и разобраться со своими мотивациями.
В вырождении мужчины участвует целая цепочка институтов, начиная с государства с его соответствующей политикой и средствами массовой информации и заканчивая учебными заведениями и семьей. В молодых людях изначально убивается любой интеллектуальный, творческий или социальный порыв. Все это тем более нелепо, что ключевую роль в обществе играют именно
мужчины,
взрослые представители которых сегодня активно оттесняют младших, не давая им возможности развиваться.


Застенчивость и правила общения
Застенчивость играет ключевую роль в сложном причинно-следственном поведенческом цикле, когда молодые люди замыкаются в себе, постоянно играя в компьютерные игры или зависая на порносайтах. Обычно под застенчивостью понимали страх оказаться отверженным определенными социальными группами или людьми — опасение произвести плохое впечатление на начальника или предмет симпатии. В 1970-х и 1980-х годах я начал изучать феномен застенчивости среди подростков и взрослых. Оказалось, что около 40% американцев считают себя застенчивыми или, по крайней мере, склонными к этой черте характера. Примерно столько же респондентов признались, что проходили через такой опыт, но преодолели его негативные последствия. 15% сказали, что застенчивы только в определенных случаях, например перед свиданием вслепую или публичным выступлением. И только 5% оказались совершенно не знакомы с этим ощущением.

За последние 30 лет эти цифры претерпели изменения в худшую сторону. В 2007 году Институт изучения застенчивости при Юго-Восточном отделении университета Индианы провел опрос учащихся и студентов. Оказалось, что 84% респондентов были застенчивы хотя бы раз в жизни, 43% застенчивы по определению и только 1% не имели никаких комплексов на этот счет. В значительной степени застенчивость связана с развитием цифровых технологий, которые минимизируют прямые человеческие контакты, когда, например, хочется просто с кем-то поболтать, найти нужную тебе информацию, сходить в магазин, банк, взять в библиотеке интересную книгу и так далее. Интернет все делает за людей: быстро, без ошибок и необходимости социализации. Стоит признать, что онлайн-общение в какой-то мере помогает самым стеснительным наладить контакт в нашем суматошном бестолковом мире. Но мы, авторы данной книги, считаем, что потом этим людям будет еще труднее социализироваться. Как заметил Бернардо Кардуччи, один из исследователей этой темы:

…постоянно развивающиеся цифровые технологии затрагивают сферу человеческого общения, делая его более структурированным и механистическим. Уходит из жизни непосредственность и теплота, позволяющие развивать и практиковать навыки обычного общения, такие как умение вести переговоры, поддерживать беседу, считывать язык тела и мимику собеседника. А ведь это очень важно. Именно так мы находим новых друзей, именно из этого вырастает настоящая близость.

Таким образом, мы имеем дело с зарождением совсем иного типа застенчивости. Не той, которая возникает, когда человеку нужен человек, но ему мешает страх поражения или боязнь произвести плохое впечатление. Нет, эта — другая — застенчивость предполагает нежелание идти на контакт по мере отмирания социальных навыков. Чем больше такой человек отдаляется от внешнего мира, тем меньше у него шансов приобрести эти навыки.

Единственным средством общения для таких людей, как правило, является обмен эсэмэсками. Им это кажется удобным, не требующим особых усилий, да и переписываться можно по собственным правилам. Появляются все новые и новые приложения — как, например, BroApp, — позволяющее послать шаблонное сообщение другу или подруге. А это даже хуже, чем СМС.

Синдром социальной напряженности наблюдается по всему миру. Например, у молодых японцев растет апатия к сексу. Даже супружеские пары все реже занимаются любовью. Согласно данным японской Федерации планирования семьи, каждый третий юноша в возрасте от 16 до 19 лет не интересуется сексом (с 2008 года эта цифра выросла в два раза) и на каждые десять супружеских пар приходятся четыре пары, которые не занимались сексом месяц или более. В Японии это уже настолько распространенный феномен, что таких асексуальных мужчин называют «сошоку данши» — то есть «травоядные», в отличие от «плотоядных», которым секс все еще интересен.

Отаку диявольську ціну довелось заплатити загалом Мудрій Японії за свою "вестернізацію".

Повсюдна "боротьба з насильством" а в першу чергу "боротьба з насильством в сімях" є тільки ПРИКРИТТЯМ, димовою завісою, для процесу, кінцевим пунктом якого має бути ВСЕСВІТНІЙ ЖІНОЧИЙ ВИРОБНИЧИЙ МУРАШНИК.

Але чи будуть ЖІНКАМИ ті істоти, які народяться внаслідок клонування, які будуть займатися сексом тільки з секс-роботами і які не будуть мати права на природнє розмноження?

Про це варто запитати у сучасних жінок.
Зокрема у тих, які підтримують Феминізм у всіх його проявах.
Чи хочуть вони для своїх внучок саме такого "майбутнього" яке я тут напророчив?

Енциклопедія Міллера. Політична думка Середньовіччя.

СЕРЕДНЬОВІЧНА ПОЛІТИЧНА ДУМКА - основний розділ інтелектуальної історії католицького Заходу, що стосується людини та її соціальної організації з часів застою і занепаду Римської імперії аж до Реформації XVI століття. Це історія спроб роздробленого після падіння Риму суспільства, охопленого економічною, політичною і структурною кризою, узгодити ставлення до людини давньої язичницької філософії з конкуруючою, а незрідка й протилежною їй християнською доктриною.
Годі сподіватися на розуміння політичних текстів цього тривалого періоду (чимало з них є історичними і богословськими за жанром) без усвідомлення економічних і матеріальних умов, які в поєднанні з тогочасними віруваннями та ідейними традиціями складали повсякденне життя Західної Європи V–XVI століть.
Раннє Середньовіччя
Політична думка періоду 500–1000 років піклувалася насамперед про збереження філософських та інституціональних набутків дохристиянської античності, особливо загального римського права, поєднуючи їх із філософськими та богословськими творами таких отців церкви, як Августин та Ієронім, та узгоджуючи цю традицію із специфічними місцевими, завжди нефіксованими, звичаями окремих варварських племен.
Варварські племена, що осідали на Заході поруч із римським населенням, часто вважали імперське право, створене для управління імперією, до складу якої входили різні народи, за невідповідне потребам аграрного суспільства з його нагальним прагненням до виживання.
Регулювання землеволодіння та відповідні закони судочинства й адміністрування, колишнє осердя централізованої римської системи, за умов сільськогосподарської економіки перейшли під оруду децентралізованих осередків влади, керованих вождями-воїнами, котрі вели війни задля захисту своїх родів. Відсутність писемності й додержання звичаїв, а також неуніверсальність народного закону підточили римське право, проте не знищили його остаточно. Візантія на Сході дотримувалась традицій і практики старої імперії, маючи імператора за главу церкви (цезаропапізм); однак на політично роздробленому Заході єдиною майже універсальною організацією була церква, що в дійсності керувала Римом і забезпечувала єдність усієї Європи, з її поділом на приходи із римською єпархією в центрі та закликом не стільки до єдиного політичного обов’язку, скільки до спільності духовної.
Політична думка раннього Середньовіччя зосереджується на трьох головних чинниках формування суспільства і становлення його ідеалів: в інституціональному плані це ієрархічна церква та її глава, єпископ римський, папа; слабнучий вплив імперського Риму, його інституцій і права; вплив варварів-германців, які самостійно розвинули поняття про божественність особи вождя, мали своє уявлення про військове та особисте лідерство і були віддані радше особи вождя, аніж відповідній посаді. Рим уособлював вірність і відданість ідеї; варварська Європа уособлювала вірність і відданість роду та особі вождя. Папство, яке спиралося на доводи богословів, наприклад Августина, закликало до вірності і відданості самому Богові, а не людям чи світським установам.
У ті часи, коли римська держава щойно стала християнською офіційно, Августин виступив проти традиційного язичницького поняття Цицеронової республіки, висунувши натомість ідею істинної, справедливої держави загального добробуту як єдино угодної Богові. Невдовзі по тому цю ідею було знедуховлено й облудно витлумачено як схему розділення повноважень і dominium’у (володіння) між двома діючими установами – церквою і державою, що дозволить організувати християнський світ відповідно до гадано взаємоузгоджених сфер впливу на духовні і сьогосвітні аспекти життя християн. У V столітті папа Геласій писав візантійському імператорові, що є дві сили, які керують світом, – священний авторитет духовенства і королівська влада. Відповідальність священиків є вагомішою, бо вони відповідатимуть за царів людських на Страшному Суді. Геласій запевняв, що сам сан імператора даровано божественною милістю, тож священики коряться законам імперії лише зважаючи на громадський порядок, але імператор підкоряється священикам, уповноваженим владою святих таїнств. Оцій Геласієвій теорії, про яку чимало було сказано, – теорії двох мечів, котрі управляють світом, з яких духовний зрештою має вищу владу за сьогосвітній, – судилося започаткувати тривалу традицію суперечок про церкву і державу, sacerdotium і regnum, себто сфери владних повноважень в окремому суспільстві.
Із цим поглядом конкурувала германська ідея божественності короля, якого в VII–VIII століттях почала контролювати церква за допомогою здійснення кліром церемонії коронації. Королівську владу було християнізовано, і германських королів стали сприймати у світлі Старого Заповіту. У 800 році папа римський коронував наймогутнішого із західних володарів – короля франків Карла Великого, і це відродило західну ідею Римської імперії, оскільки Карлові відводилася роль не лише короля франків, але й імператора Заходу. Церква надалі твердила, що помазання імператора було її даром.
Окрім творів Августина та духовних постанов церковних соборів, доповнених богословськими й інституціональними установленнями отців церкви, раннє Середньовіччя не зродило власної інтелектуальної традиції; звісно, можна стверджувати, що практична діяльність за часів Каролінгів зумовила розквіт виправдної полеміки, у ході якої вдавалися до імперської і богословської мови. Двір Карла Великого в Аахені, який став центром урядування та зосередження європейських (переважно ірландських та англійських) інтелектуальних проводирів, сприяв формуванню християнської імперії з єдиною системою освіти, права й однаковими ритуалами церковної служби. Однак йому судилося недовге життя. Після розподілу імперії Карла Великого між його синами кінець IX і X століття виявились і справді «Темними віками»: навали угро-фінів та вікінгів цілковито знищили всі ті незначні цивілізовані суспільні структури, що їх створили церква і германське королівство. Саме протягом доби руїни і після неї було відновлено традицію імперського верховенства над духовенством і відроджено світські аспекти життя суспільства (наприкінці десятого століття при Оттоні ІІІ), тож церква кинулась у контрнаступ, підробивши деякі документи, зокрема й сумнозвісну дарчу Костянтина.

Упродовж X–XI століть королівська влада повсюдно в Європі перетворювалася на феодалізм, васальні герцогства і графства ставали невеличкими місцевими осередками управління й забезпечення безпеки, і все суспільство огорнула теорія Дару – теорія керованої церквою християнської спільноти. Королі мали себе за сюзеренів – верхівку піраміди особистої залежності. Місцеві володарі привласнили собі право на особу та майно своїх підданих – право чинити суд, карати, збирати податки, отримувати ренту і послуги.
Оце дрібне панство вважало навколишні церкви й монастирі, розташовані на їхній території, частиною власного маєтку і призначало на місця єпископів та абатів своїх людей – людей, які незрідка не дбали про свої духовні обов’язки і служіння. Справді, по всій Європі королі обирали єпископів, обдаровували їх землями і наділяли символами духовного сану – перснем і патерицею. Процесу феодальної деградації централізованого політичного й адміністративного управління та занепаду духовної ролі церкви протистояв монастирський рух за реформування – спершу чернечого духовного життя, а далі й відносин між монастирями і місцевими феодалами. У 910 році ченці монастиря в Клюні, що в Бургундії, склали хартію, котра утверджувала їх право самостійно обирати власного абата і не підлягати жодній зовнішній владі окрім папської – такий собі автономний острів у феодальному суспільстві. Услід за цим почалося відродження самого папства – завдяки руху за внутрішнє реформування, що мав на меті очистити власні інституції та звільнити папство від втручання імператора і феодалів.

XI та XII століття

Починаючи з XІ століття середньовічна політична думка і практична діяльність багато чим завдячували могутнім хвилям очищувальних реформаційних рухів у самій церкві, що намагалися втілити в життя ідеали церкви і держави. Володіння полеміка з приводу спричинилася до безпрецедентного вибуху політичних суперечок, що стали новим етапом у середньовічній традиції політичної думки. Та уставлена віра в надприродні владні повноваження королів виявилася вельми поширеною, що й зумовило остаточну поразку крайніх політичних домагань папства. Суперечка ж точилася довкола питання про те, чи існує чітко визначений розподіл владних повноважень між владарями духовними і сьогосвітніми.
Грегоріанська реформа XI століття спричинилася до появи того, що з часом стане Граціановим систематичним зводом канонічного права, до складу якого ввійдуть закони, відібрані з постанов багатьох церковних соборів, теологічних тверджень отців церкви та папських декретів, що їх видавало папство в намаганні здобути централізований контроль над адміністративним механізмом церкви. Водночас германські імператори, особливо Фридрих I (Барбаросса), заохочували всебічне відродження римського імперського права – його переробку шляхом створення глос та коментарів до Кодексу Юстиніана (див. Римське право), що стало (поряд із віднайденням праць Аристотеля з етики і політики) засобом, за допомогою якого було здійснено докорінний перегляд теорій і запроваджено новації, узгоджені з економічними змінами в суспільстві, що мало змінити політичну думку й практичну діяльність Середньовіччя.
Отож починаючи від XІ століття римське і канонічне право слугували теоретичними підвалинами, на яких були вибудовані різновекторні політичні теорії природи системи правління і керованої людини. Августинова модель гріховної, залежної, ірраціональної людини була заміщена моделлю більш раціональної і природної людини, чий розум не було остаточно потьмарено гріхопадінням.
Наприкінці ХІ століття головним чинником розкладу феодалізму стало зростання міст та супутній цьому процесу розвиток міжнародної комерції й торгівлі. Водночас із спробами кодифікувати і стандартизувати узвичаєну феодальну практику на всіх теренах усталювався корпоративний погляд на суспільство – його практичною основою став розвиток ремісничих цехів, а теоретичною – узаконення римським правом самоврядних автономних громад. Церковні школи поступилися нововиниклим університетам, що готували не лише церковників, але й управлінців для світської держави та фахівців. В університетах, що, подібно Паризькому та Оксфордському, були корпораціями майстрів-наставників, кожен член яких отримував дозвіл на викладання від церкви, зростало світське духовенство, котре мало монополію на писемність і систематизовану освіту. До них приєднувалися представники жебрацьких орденів, таких як ордени францисканців і домініканців. Чимало цих кліриків, які займали найнижчу сходинку під час навчання в університеті, поповнювали зростаючу армію королівських чиновників. Подібно до Джона Солсбері, вони складали «свічада для державців», намагаючись прищепити монархам вчені, «шкільні» погляди на політичне суспільство як на організм, засновані на перетлумачених працях Цицерона та переглянутому римському праві. Саме на основі цієї правової традиції (римської і канонічної) розвивались у ХІІ столітті концепції природного права, правових засад, lex regia (права управляти) та права справедливості і розгорялися суперечки щодо ролі короля відносно місцевого права.

Надалі зустрічаються цілком зрілі доводи стосовно того, що владу монархові чи імператорові даровано народом. Та чи передбачає цей народний суверенітет остаточне й цілковите відчуження влади від народу на користь монарха? (Див. Джон Солсбері та Генрі де Бректон.) Врешті було віднайдено компроміс між феодальним правом і римською теорією. Так само і розвиток канонічного права залежав од термінології права цивільного, що, як і римське право, передбачало загальну рівність. Певні інституції, як-от рабство і власність, розглядали як наслідки гріхопадіння. Верховні владні повноваження, передані володареві чи відчужені на його користь, вважали за обов’язкові і для церкви, і для держави як неуникний вислід людської гріховності. Згодом на зміну цьому погляду прийде поняття про закон, який слугує узвичаєнню того, що в людині від природи є доброчесного. Коментатори канонічного права (декреталісти) вважали, що папа наділений владою накладати на людей обов’язки і звільняти від них, – первинно цією владою Христос наділив церкву в особі Св. Петра. Дискусія стосовно змісту поняття «церкви» – це папа та єпископи чи вся сукупність чесних віруючих людей? – виявила цілковиту розбіжність між давнішим феодально-ієрархічним розумінням порядку і щойно відродженою римською корпоративною теорією, яка розглядала тіло церкви як містичну єдність.

Якщо мислителі ХІІ століття викладали міркування стосовно проблеми обмеження світської влади та природи тиранії (вищий король за місцеве право чи ж підлягає йому?), то в канонічних колах піднімали питання про те, чи обмежується влада папи Писанням, найвищими церковними соборами, настановами отців церкви і чи можна змістити папу-єретика. Більшість декреталістів доводили, що собор вищий за папу у визначенні питань віри, оскільки корпоративний собор уособлює загальну згоду, а його рішення затверджуються лише за присутності папи, глави корпорації.
Так само й у монархіях, де зростала адміністративна і бюрократична централізація (як-от за часів правління Генриха ІІ в Англії), стали виникати зародкові представницькі інституції – особливо відколи вимоги оборонної політики унеможливили для короля справне врядування без додаткового оподаткування своїх підданих. До складу цих парламентів спершу входили король та його радники, а згодом і заможні та впливові представники різних місцевостей, що перебували на службі в короля; їх обов’язком було, повернувшись додому, повідомляти місцевій спільноті про постанови королівської ради. Поступово наприкінці ХІІІ, а ще виразніше – протягом ХІV століття короля почали розглядати не лише як охоронця звичаїв держави, де він був останньою інстанцією в національній загальній системі судочинства; його стали вважати особою, яка править спільно (більшою чи меншою мірою) зі своїми найбагатшими шляхетними і нешляхетними підданцями, згода чи незгода котрих із королівською політикою була життєво важливим чинником, – адже саме вони здебільшого сплачували рахунки через систему оподаткування. В Англії XIV століття це проявляється в зростанні вагомості Палати громад у парламенті. Середньовічна теорія і практика представництва та інститут корпорацій спонукали істориків з’ясовувати, наскільки глибоко проросли в Середньовіччя корені сучасної європейської демократії.

ХІІІ століття

Протягом ХІІІ століття могутні королі, котрі прагнули централізувати судочинство й урядування на об’єднаних територіально процвітаючих обширах, протистояли шерегові могутніх і юридично освічених пап, таких як Іннокентій ІІІ, Григорій ІХ та Іннокентій IV. Іннокентій ІІІ у своєму декреті «До вельмишановних» («Per venerabilem», 1202) доводив, що папство має право затверджувати призначення на посаду імператора на тій підставі, що за часів Карла Великого саме папство передало імперію від візантійських греків до германців; хай і не домагаючись прямої зверхності папи над світською владою, декрет «Novit» («Нове») утверджував відтоді його право на роль арбітра у війні між королями – оскільки церква відає справами, у яких було скоєно гріх, pro ratione peccati (з огляду на суність гріха). Це могло прокласти шлях до надання папі необмежених можливостей втручатися у світські справи.
Деякі теоретики-папісти визначали папську владу як владу de iure, а світську – як наділену de facto мечем для здійснення примусу в людському суспільстві в силу настанов церкви. Відтак церква визначала єресь, але карали за неї як за суспільний злочин володарі світські. «Два ключі» церкви тлумачили в тому смислі, що шукати найвищої справедливості належало в папи, оскільки імператор чи монарх не має світського зверхника. Лише в порівняно могутніх монархіях, як-от у Франції за часів Капетів та в Англії за доби Ангевінів, монархи спромоглися використати місцеві норми звичаєвого права і розширити повноваження короля, замістивши в «правовому порядку» васальних феодалів централізованими королівськими судами; тільки ці монархії змогли протистояти пануванню папи. Німеччині й Італії пощастило менше. Розвиток політичної думки в напрямі до створення теорії самостійної і світської держави спостерігаємо у Франції та Англії – у творах відповідних монархічно налаштованих мислителів.

Упродовж ХІІІ століття обговорювалися дві протилежні теорії походження держави і суверенності: одна з них обстоювала автономну монархію як представника Божої волі в людському суспільстві, а короля вважала призначеним Божою владою; інша мала громадянське спрямування і наголошувала на суверенності народу, яка розглядалась у рамках системи комунального, гільдійського чи міського самоврядування або делегування вихідної колективної влади довіреній особі, що уособлює рішення корпоративної більшості. Ця остання теорія, як вважають, походить од стародавнього германського звичаю, який залишав за групами індивідів право протистояти самоправству короля і згодом злився з принципами римського права. Її спородила також практика тих урбаністичних регіонів, де формувалася торгова й ремісницька буржуазія, – спершу для убезпечення торгівлі, але згодом вона розрослася до рівня самоврядування, а врешті й до колективного управління комуною, як у Франції і північній Італії. Водночас абатства, соборні збори каноніків та жебрацькі ордени й надалі проводили вибори абатів, єпископів і представників відповідних об’єднань; тут, зрозуміло, стверджували, що володіння церковною власністю є колективним, тож єпископ чи навіть папа діють лише як розпорядники майна, наданого громадам, причому папа стоїть на стражі матеріальних інтересів на благо громади. Це поняття загального блага в правах духовних і світських дістало своє остаточне теоретичне підтвердження з новим відкриттям праць Аристотеля з політики та етики.
Усі ці новації сприяли утвердженню римського принципу публічного права, згідно з яким король є громадським діячем, котрий керує задля блага спільноти. Доводили, що публічна влада в особі короля має право вимагати внесків задля зростання спільного добробуту в разі потреби чи для оборони краю – власне, заради загальної користі держави.

Лише в ХІІІ столітті з’явилося слово «статус» (щось подібне до раннього сучасного поняття держави) на позначення загального добропорядку суспільного ладу, вираженого в його загальноприйнятих законах і звичаях, територіально об’єднаного сферою правових повноважень, до якої міг звертатися кожен член спільноти незалежно від свого становища. Суверенних монархів відтепер стали вважати (і вони самі стали вважати себе) за верховного речника права в спільноті; дехто доводив, що воля короля – то закон, але його змушує дбати про добробут суспільства і встановлювати нові закони, дослухаючись до порад своїх радників, не правова норма, а власне сумління; інші наполягали на тому, що закон приймається спільнотою, а король лише вершить його в ім’я спільноти. Особиста королівська влада і васальна відданість королю поступилися місцем розумінню монарха як посадовця з певними обов’язками. Власне, Бректон доводив, що король не має права відчужувати від корони функції зі здійснення судочинства та управління. З огляду на зростаючі фінансові витрати корони на виконання своїх обов’язків король став звертатися до невельможних, простих підданців королівства, котрих, як вважали наприкінці ХІІІ століття, відповідні спільноти посилали в парламент, наділяючи plena potestas (всією повнотою влади).

Папство також вдавалося до цього поняття довірених представників у рамках ієрархії церковних корпорацій. Та попри зростання системи представницьких органів управління в церкві й державі останнє слово в ці часи здебільшого залишалося за папою та монархом. І церква, й держава рішуче просувалися по шляху, що вів од феодалізму до утвердження понять суверенності, dominium’у, законності, обов’язку, які дістали обгрунтування в ученні Аристотеля про людину як істоту політичну за своєю природою, що природно живе в громаді, вищій від таких союзів, створюваних для виживання, як родина чи поселення; людина живе в політичному об’єднанні, якому притаманні раціональні характеристики. Фомі Аквінському належить чи не найкращий теоретичний виклад ідеалів панування і доброго врядування, притаманних його власному і наступним поколінням. Та, як здається, найпоказовішим є те, що політичну теорію в її найбільш систематичній формі розробляли богослови, котрі за доби найвищого розквіту схоластики намагалися створити синтез, у якому кожен твір узгоджувався б із загальною сумою людських знань і божественною істиною – і не лише в царині політики, але й з огляду на несьогосвітню мету людства – спасіння. Саме в цій богословській традиції ми вперше зустрічаємо витлумачення політичної дійсності зі знайомими рисами сучасної світської держави. Regnum має право на існування; це схвалене Богом природне явище, необхідне для добробуту індивідів, яке існує задля блага всіх. Відданість визначається своїм об’єктом – це спільне благо, що відрізняється від суми індивідуальних благ. Починаючи з ХІІІ століття запанувала тенденція до перебудови regnum’у, який раніше вважали за функціональний аспект об’єднаної християнської спільноти, в автономний, самодостатній і самовладний корпоративний орган.

Від XIV століття і далі
Ці раціональні світські аргументи викликали якнайжорсткіший опір з боку папства, яке посилювало свої домагання на plena potestas у справах духовних і світських. Папу тепер відкрито називали намісником Христа на землі і наголошували на царственості Христа. Найясніший виклад цієї папської ієрократичної теорії правління знаходимо в публіцистичних творах каноніка-августиніанця Гілезія Римського «Про владу церкви» («De ecclesiastica potestate», 1301) та папи Боніфація VІІІ «Єдиному святому» («Unam sanctam», 1302).


Спробу відродити Августинове поняття законного правління, за якого церква затверджує право на власність і світську владу, зробив у таких само радикальних творах Іоанн Паризький, котрий наголошував на понятті первинності права індивіда на приватну власність, яке він має ще до будь-якого встановлення урядів чи якоїсь церковної громади. Цю думку довів до її логічного завершення Марсилій Падуанський, проголосивши, що призначення держави – дбати про збереження миру і матеріально забезпечене життя своїх громадян. Влада закону, створеного суверенним народом, переважає владу однієї людини – відтак колективна мудрість і досвід народу зберігають своє верховенство. Державець є всього лише виконавцем волі народу – волі, яка, будучи законно сформульованою, одна-єдина має силу примусу в суспільстві. Процес передання державцеві владних повноважень народу не є незворотним. Більше того, політика – то автономна сфера, відокремлена від релігійного, непримусового наставництва. Духовенство є складником regnum’у, оскільки церкву становить уся спільнота вірних у конгрегації, яка здійснює світський контроль за призначенням духовенства, ба навіть відлученням від церкви.
Оце перетворення regnum’у на автономну державу обумовив не лише вплив Аристотеля і корпоративної теорії римського права, але й зростання по всій Європі політичної впливовості освіченої, заможної, компетентної в справі управління буржуазії.

Починаючи з XIV століття клірики втрачають монополію в освіті, а звідси й в управлінні.
Колективна цілісність – держава, – як вважали, має право на самовиживання, тож суверенний державець заради спільного блага може вдаватися до надзвичайних заходів – і це задовго до Макіавеллі, котрий у XIV столітті зробив учення про raison d’eґtat осердям своєї «нової політики». Держава як абстракція, що стоїть над своїми керівниками й підлеглими, мета якої перевершує будь-які цілі індивідів, котрі живуть на її теренах, постала саме в цей час, особливо у творах італійських правників, таких як Бартолус. Проте й досі не з’ясовано, чи може існувати така абстрактна цілісність без фізичної присутності зібраних разом представників корпорацій.
Ідеї публічного права, вищого за приватне, прав та інтересів виникали поступово, у зв’язку із згасанням тенденцій до відособлення і зміцненням централізованої, надійної публічної влади, якій у питаннях її власної безпеки «закон був не писаний» і в якій сам король виконував роль державного діяча. По суті, італійські міста пізнього Середньовіччя були своїми власними владарями. Наприкінці XIV століття у спробах подолати Великий Розкол у церкві консиліаристи розробили корпоративну теорію (див. Консиліаризм), що відбувалося поряд із процесом секуляризації суспільства (це зовсім не означало, що люди переставали бути побожними), відділенням етики від політики, а також паралельним становленням конституційної думки в екклезіології та світській політичній теорії.

У XVII столітті основою для розгортання церковної і державної конституційних теорій стала течія, центристська відносно полярних тверджень про абсолютне право суверена владарювати і таке само абсолютне право спільноти захищати себе від свавільної влади.
Середньовічні теоретики заклали підвалини пізнішої теорії згоди; на XIV століття уже було окреслено основні принципи вчення про право спільноти на утворення органів правління незалежно від дозволу чи заборони церкви (див. Оккам) і зміну форми цього правління без розпаду самої спільноти (див. Іоанн Паризький). Протилежна доктрина ієрархії, приписуваної згори, теж утрималась аж до XVII століття. Ні мислителям Реформації (див. Реформації політична думка), ані теоретикам ранньої сучасної держави XVII століття не бракувало обізнаності з основними суперечками з приводу джерел законності та суверенності, природи обов’язків, права на опір, сфери владних повноважень, що їх простежуємо в богословських, церковних і світських текстах починаючи з ХІІ століття.

Енциклопедія Міллера. Римське Право. Проблема необмеженого саморозширення.

РИМСЬКЕ ПРАВО - передане наступним епохам головним чином завдяки так званому «Corpus іurіs» візантійського імператора Юстиніана, що правив у VІ столітті, є продуктом безперервного тисячолітнього розвитку правової системи, кульмінацією якого став «класичний період», що тривав упродовж перших двох століть нашої ери. Воно більше стосувалося приватного права, що мало справу з приватними стосунками між індивідами, ніж права публічного, яким керувалися державні органи, порівняно нерозвинені до візантійського періоду. Право ранньої Римської республіки V ст. до н. е. було набором неписаних звичаїв, які вважалися складовою римської спадщини і застосовувалися лише до громадян Риму (іus cіvіle, цивільне право, право для cіves, громадян). У випадках, коли звичай здавався сумнівним, вирішальне значення мало тлумачення казусів групою аристократів-патриціїв.


КОМЕНТАР.
Дуже важливий момент. В кінцевому підсумку все вирішували таки ЛЮДИ. Закони були тільки для простих типових випадків. Складні і нетипові (а саме такі випадки завжди є найбільш суспільно-резонансними) вирішували ЛЮДИ.


За традицією, непривілейовані плебеї домагалися запису звичаєвого права і систематизації неясних випадків у зрозумілих писаних правилах (або leges), відомих під назвою «двадцять таблиць», затверджених народними зборами в 451–450 роках до н. е.
На інших територіях республіки діяло скорочене законодавство, що охоплювало приватне право, яке значно розвинулося завдяки запровадженню юридичних механізмів. Судовий процес поділявся на два етапи. На першому з них сторони ставали перед суддею, претором, котрого обирали щороку, для встановлення в рамках закону сутності суперечки між ними, на другому – окремий громадянин, якого вибирали сторони (іudex, щось на зразок єдиного присяжного), вислуховував свідчення та докази і виносив рішення в справі. За часів пізньої республіки претор подавав справу в письмовому вигляді, цим самим закликаючи іudex засудити обвинуваченого, якщо він визнає певні твердження доведеними, або виправдати його за протилежних обставин. Ця система дозволяла претору застосовувати нові формулювання, а отже, створювати нові приписи для судового провадження, якщо він вважав це за потрібне. Вони вносилися до едикту, який оприлюднювали після того, як претор залишав свою посаду.
Вважають, що система формулювання спочатку була введена для розгляду справ за участю негромадян, іноземців, до яких іus cіvіle не застосовувалося. У таких випадках керувалися іus gentіum, міжнародним правом, норми якого вважали складовими прав усіх цивілізованих людей (поняття «право, яке регулює відносини між державами», в античності не існувало). Ці норми однаковою мірою застосовувалися і до громадян, і до іноземців. Їх пояснювали як норми, що їх диктує здоровий глузд та природна розсудливість, а тому іus gentіum часто ототожнювали з природним правом.
З точки зору методологічних особливостей системи приписів дивно те, що ні претор, ні іudex, ані захисники, які представляли сторони перед ними (останні навчались ораторському мистецтву), не були юристами. Та все ж починаючи із середини республіканського періоду постає коло правових експертів, адвокатів, які не відігравали формальної ролі в органах правосуддя, однак від функції визначення казусів перейшли до роз’яснення правових положень тим, хто потребував таких порад. Зацікавленість проблемами, які ставили перед ними претори, іndіces та сторони, спонукала їх пристосовувати право на основі прецедентів до нових умов, створених територіальною експансією Риму на все середземноморське узбережжя. Таким чином, римське право, як і англійське звичаєве право, детально розроблялося в процесі обговорення справ експертами-правниками, котрі потім систематизували й оприлюднювали свої висновки, авторитетність яких залежала від репутації їх автора.


КОМЕНТАР.
Тобто так чи сяк але в кінцевому підсумку все вирішували КОНКРЕТНІ ЛЮДИ, а не абстрактні закони.
додам сюди цитату з тої ж таки Енциклопедії Міллера:

ГРЕЦІЇ ПОЛІТИЧНА ДУМКА -
- не може бути розглянута без ранньої грецької літератури – “Іліади”, “Одиссеї” та поем Гесіода, створених наприкінці VІІІ чи на початку VІІ століття до нашої ери. Будь-які політичні ідеї, що могли постати в попередньому тисячолітті, загалом утрачені не тільки через відсутність художньої літератури, але й таких письмових текстів, як царські написи та хроніки, звичних для тогочасного Єгипту і царств Середнього Сходу. Важко перебільшити труднощі аналізу витоків грецької ідеологічної думки: первинний доплатонівський матеріал (створений у першій половині ІV століття до нашої ери) або занадто обмежений своєю фрагментарністю, або походить із маргінальних текстів, включених в історіографічні чи поетичні твори (а особливо афінську трагедію V століття), звідки його надзвичайно важко виділити, що добре видно на прикладі Аристофана чи Фукидідової “Історії Пелопоннеської війни”, або втрачений, як у випадку з роботами Протагора, або ж дуже пізній і помилково віднесений до більш ранніх часів, як у випадку з працями протагорійців, створеними за життя римських імператорів.

У наступному поколінні першими справжніми політичними теоретиками в прямому смислі цього слова були Платон та Аристотель, хоча якраз перед ними щонайменше двоє – софіст Протагор і Сократ – робили певні кроки до створення науки чи філософії політичної поведінки, яка повністю сформувалася вже за часів Платона.
У суперечці між царем Афін Тезеєм та посланцем Фів перший заявляє: “Цим містом править не одна людина. Тут править демос, почережно змінюючи один одного щороку. Тут не віддають переваги багатому, бідний має однакові з ним права”.
“ЦЕ ЗАКОН НАТОВПУ, – відповідає посланець. – Демос не може справедливо зважити всі “за” і “проти”, тож як він може правильно правити містом?”
(Еврипід, “Прохачки”, рядки 399–419).
Це твердження і заперечення, аргументи без логічного висновку. Щоб вивести останній, вимагалися цілі низки більш систематичних дискусій стосовно природи правди і справедливості, чеснот та їх меж, стосовно природи людини і можливості змінювати чи контролювати її. У цьому контексті визначальним для політичного аналізу декількох десятиліть став загальновідомий поділ на природу (physіs) і закон (nomos).
Люди, які в другій половині V століття до н. е. ініціювали ті перші більш систематичні теоретичні дискусії щодо етики і суспільства, були професійними мандрівними вчителями, відомими як софісти. У жодному сенсі вони не становили школи мислителів, навпаки, між ними часто виникали розходження, які з найбільшою очевидністю виявлялися в їх політичних уподобаннях. Усталена ілюзія, що вони були якимось робом узгодженою групою, є помилковою, вона була витворена ще Платоном і залишалася панівною до наших днів. Був іще й Платон, який, вірогідно, наклав табу на сприйняття новітніх поглядів, якими в середовищі софістів вирізнявся Сократ, хоча, за висловом Керферда, “за своєю суттю його підхід був правильним” (р. 57). Питання про те, що Сократ не брав платні зі своїх учнів, є, по суті, недоречним, хоча за традицією саме це береться за основу для визначення різниці між діяльністю Сократа і діяльністю інших софістів. Жоден з них не посів важливого, одному йому призначеного місця в історії політичної думки через ті чи інші крайнощі у своїх роздумах про політику.
Якою мірою софісти (як і інші) розходилися в поглядах на такі фундаментальні питання, як природа справедливості або відносна перевага демократії чи олігархії, такою ж мірою існувала більш чи менш одностайна згода стосовно існування нерівності людей унаслідок необхідності встановлення соціальної і політичної ієрархії в суспільстві, що функціонує успішно. Егалітаристською була не тільки утопічна думка класичного грецького періоду. Якщо йти прямо від утопії до існуючого грецького суспільства, не було б такої постаті, як софіст ПРОТАГОР з Абдер – ЕГАЛІТАРИСТ, хоча, як зауважує Керферд, він “уперше в історії підвів теоретичні підвалини під теорію демократії участі” (р. 144). Протагор вважав, що всі люди – точніше, всі вільні дорослі чоловіки, – мали право брати участь у процесі прийняття політичного рішення, проте не однаковою мірою. Звідси – потреба в учителях, у софістах, подібних йому самому, і в політичному лідерстві (останнє принаймні слід мати на увазі). Є підстава думати, що подібні погляди були широко розповсюджені в демократичних колах: мається на увазі запровадження в практику управління еліти, навіть в Афінах.

КОМЕНТАР.
Такий підхід уявнює ШКУРНІ мотиви, які мали Софісти, розпіарюючи ідеї Егалітаризму та Демократії!
Тогочасні Софісти тільки в умовах Масових забавок у політику могли бути ВЧИТЕЛЯМИ "народних політиків" і фактично грали ту саму роль що і теперішні ПОЛІТТЕХНОЛОГИ.

Зрозуміла річ що сам автор Енциклопедичної статті не міг про це сказати Прямо, але він підводить читачів до цієї думки занадто близько щоб цього не помітити ))

Ще деякий додаток зі стороннього джерела про ті часи винесено в кінець теми як КОМЕНТАР-1.
далі - продовження уривку статті "Греції Політична думка".

В останнє століття панування афінської демократії виникла парадоксальна ситуація, коли існування демократії як функціонуючої політичної інституції, вірогідно, не піддавалося сумніву, а водночас нечисленна відокремлена інтелігенція була антидемократичною і навіть такі демократичні діячі, як Демосфен, задовольнялися повторенням знайомих гасел без жодної спроби розвинути або поглибити доктрину Протагора чи будь-кого іншого.
Завдячуючи Платону, Аристотелю та іншим, усі вважали, що головною умовою існування істинного полісу, а отже, і хорошого життя, є "ПРАВЛІННЯ ЗАКОНІВ, А НЕ ЛЮДЕЙ".

Надзвичайно важливий висновок про "грецьку інтелігенцію" при всій умовності такого терміну, який очевидно виплив внаслідок особливостей перекладу філософських текстів.
Отже РОЗУМНІ люди були ПРОТИ ДЕМОКРАТІЇ навіть в часи Давньої Греції!
Як же це подібно на Теперішні часи, коли НАТОВП РУЛИТЬ а розумні люди, з повними жаху очима, тільки Спостерігають за цим процесом їзди п’яної мавпи з гранатою по слизькому гірському серпантину.

Окремо хочу наголосити ось цей абзац:
Завдячуючи Платону, Аристотелю та іншим, усі вважали, що головною умовою існування істинного полісу, а отже, і хорошого життя, є "ПРАВЛІННЯ ЗАКОНІВ, А НЕ ЛЮДЕЙ".

Ось саме таку точку зору і "ВІДРОДЖУВАЛИ" під час Епохи Відродження.
І одержали абсолютно ідентичний результат:
Уривок зі статті Енциклопедії Міллера "Відродження політична думка"

Хоча ці міста все ще перебували під владою імператора, їх тривалий опір Гогенштауфену і справжня незалежність, якої вони домоглися після смерті в 1250 році Фридриха ІІ, коли в більшості з них було встановлено правління «народу», надали їм de facto такої суверенності, яким не користувався ніхто і ніде.
Хоча в першому томі трактату Фоми Аквінського
«Про принципи правління» («De regіmіne prіncіpum», бл. 1265) ще відчувається вплив Аристотеля,
зокрема у визнанні ним трьох типів правління,
Фома Аквінський усе-таки віддавав перевагу правлінню
однієї людини
перед правлінням багатьох попри те, що захоплювався перевагами останнього. Однак уже Брунетто Латині віддав перевагу колективному правлінню як «набагато кращому» в порівнянні з монархією,
про що він говорив у своєму «Скарбі» («Treґsor»), написаному на засланні в Парижі в 1260-х роках, куди він потрапив після того, як закінчився строк його повноважень як глави першого флорентійського народного уряду.

Аргументи Бруні на захист республіканської свободи як принципу верховенства права повністю спростував один із наступних правителів Флоренції Бартоломео Скала, який у своєму діалозі 1483 року «Про закони та вироки» переконував, що гнучкі закони однієї доброї і мудрої людини кращі за панування незмінних законів і що будь-де така спеціалізація краща, ніж плюралізм та зміна функцій управління.
повна версія з коментарями є тут:
Занепадницьке Відродження. Від Хоми Аквінського до Макіавеллі.
http://maxi-ta.livejournal.com/38674.html

Тобто замість того щоб шукати СПОСІБ як виховати і привести до влади ДОБРИХ ПРАВИТЕЛІВ, людство впродовж тисячі років ВДОСКОНАЛЮЄ ПИСАНІ ЗАКОНИ, які по мірі "вдосконалення" розростаються до ТАКИХ ОБ’ЄМІВ, які абсолютно УНЕМОЖЛИВОЛЮЮТЬ їх практичне використання.
докладніше цю тему розкрито тут:
Книжники = ЮРИСТИ або з ким, крім Торговців, боровся Ісус?
eknagli » 21 травня 201
http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=3&t=3148
http://maxi-ta.livejournal.com/7021.html

Продовження цитати зі статті "Римське право":


Коли на зміну республіці прийшла імперія, практика запровадження leges як статутів, прийнятих народними зборами, скоро припинилася. За наказом імператора Аріана (117–138 рр. н. е.) преторіанський едикт був систематизований юристом Юліаном, і його текст став об’єктом коментарів правників. Імператор узяв на себе законодавчі повноваження, і джерелом права було визнано «імператорські конституції». Хоч іноді він видавав закони безпосередньо на основі едикту, значно частіше це були його письмові відповіді або відповіді юристів імператорського суду на правові запитання чи то сторін судового процесу, чи то посадових осіб. Зазвичай такі рескрипти лише роз’яснювали існуюче право і не вносили в нього істотних змін.
Головною рушійною силою розвитку права в класичний період були праці правників – попри те, перебували вони на службі в імператора чи ні, – у вигляді коментарів до едикту або звичаєвого права і зводів висновків з приводу реальних чи гіпотетичних справ. Класичні правники запровадили в римське право різноманітні термінологічні тонкощі, а до того ж зробили його занадто розгалуженим, і в середині ІІ століття юрист Гай, нікому не відомий учитель права, розробив для своїх учнів «інституціональну» систему.
За системою Гая право було поділено на три розділи, що стосувалися відповідно осіб, речей та дій. Категорія осіб пов’язувалася з нормами, які регулювали різні види відносин, розглядуваних у трьох аспектах: свободи (вільні громадяни і раби), громадянства (громадяни та іноземці) і становища в сім’ї (незалежні члени родини і ті, хто підвладен іншому). Категорія речей прийняла на себе головний удар у цій класифікації. Вона включала що завгодно, якщо воно мало вартість у грошовому виразі. Гай визнавав і матеріальні, і нематеріальні речі. До останньої категорії він зараховував, по-перше, боргові зобов’язання у вигляді майна в руках кредитора, які були наслідками або угод, або порушень закону (цивільні правопорушення), по-друге, групи речей, які переходять повністю від однієї особи до іншої, такі як спадок померлого, що потрапляє до рук спадкоємців як певна цілісність. До третьої категорії належали способи діяльності та визначені різновиди діяльності. Хоча ця схема не мала значного безпосереднього впливу, її залюбки сприйняли як структуру системи приватного права загалом, тож її вплив можна помітити й у сучасних кодексах цивільного права.
Класичний період римського права увінчався в ІІІ столітті появою величезних узагальнювальних коментарів Павла та Ульпіана, які тривалий час обіймали найвищі в імперії посади преторіанських префектів. Опісля того занепад стабільного управління унеможливив розвиток права.


КОМЕНТАР до цього розділу винесений в додатки під основним текстом. як Коментар-2


Наступні три століття – так званий посткласичний період – позначилися стрімким падінням рівня юридичної науки і розвитком так званого «простонародного права», тобто римського права, пристосованого до умов конкретних провінцій. З адміністративних міркувань імперію було розділено навпіл, однією частиною керували з Рима, іншою – з Константинополя, тож зріс і рівень бюрократизації. Процедуру формулювання замінила процедура розслідування, у рамках якої відмовилися від непрофесіоналів і всю справу слухав призначений державою суддя, який і вирішував спір згідно із законом і відповідно до фактів. Цю процедуру запозичили й церковні суди, заклавши підвалини для середньовічної римської канонічної процедури, якій притаманна наявність суддів-професіоналів, деталізованих письмових позовних заяв і письмова фіксація всіх свідчень (див. Канонічне право).
У V столітті західна частина Римської імперії розпалася напередодні вторгнення германських племен, які потім заснували власні держави-наступниці. У сфері права вони дотримувались індивідуального принципу, яким самі римляни керувалися тисячу років до того, і не намагалися застосовувати германське родове право до своїх романізованих підданих. Згодом вони уклали збірки з римського права, в основу яких було покладено спрощені посткласичні переробки класичних юридичних праць та витяги зі зводів імператорських законів, переважно з кодексу Феодосія 438 року н. е. Найважливішою з-поміж цих варварських збірок була книга «Закон римських вестготів» («Lex Romano Vіzіgothorum»), оприлюднена королем вестготів Аларихом ІІ у 506 році н. е. Ця збірка з національного права галлів залишалася для Заходу основним джерелом вивчення римського права аж до ХІ століття.
Східна частина Римської імперії, переважно грекомовна, продовжувала існувати до 1453 року.

В 527 році Юстиніан, скориставшись відродженням юридичної науки в правничих школах Константинополя і Бейрута, уповноважив свого радника Трибоніана відродити право в його сталій формі. Найвагоміша складова його кодифікації – Дігести, або Пандекти, – антологія витягів з праць юристів-класиків, хоча третину її складають витяги з Ульпіана, а шосту частину – з Павла. Витяги зібрано в розділи, кожен з яких присвячується окремій темі, і ці розділи в певному порядку вміщено в п’ятдесяти книгах. Усі разом вони десь у півтора рази більші за Біблію, хоча тут подано всього лише двадцяту частину опрацьованих уривків.

Порядок розділів такий само, як в едикті, однак у розміщенні фрагментів якоїсь очевидної послідовності не спостерігається. Упорядникам наказали позначати джерело, звідки було взято той чи інший уривок, але дозволялось і робити необхідні зміни для виключення неактуальних випадків, суперечностей, повторів. Починаючи з шістнадцятого століття обсяг так званих вставок, або emblemata Trіbonіanі, залишається предметом суперечок.
Кодекс – це звід імператорських законів, що грунтуються на кодексі Феодосія, але до нього включено і багато фрагментів з пізніших законодавств, а особливо законодавства самого Юстиніана – деякі його закони стали предметом дискусій, які не вщухають починаючи з класичного періоду. Закони, розміщені в розділах у хронологічному порядку, заповнюють дванадцять томів. Два основних зводи були доповнені чотиритомною збіркою «Інституції», укладеною на основі підручника Гая. Повна праця, що пізніше стала відомою під назвою «Corpus іurіs cіvіlіs» («Звід цивільних законів»), включала також «Нові закони», або «Novels», – законодавство, запроваджене Юстиніаном у 534 році, після завершення укладання кодексу. Своєю кодифікацією Юстиніан надав усьому праву статутної форми. Розробивши її, він зробив її загалом формою свого власного права, і всі його частини (і навіть інституції) відтоді набули однакової юридичної сили. Посилання на ранні матеріали та коментарі було заборонено. Однак у дійсності величезна праця, виконана переважно латиною, справила незначний вплив на грекомовних правників східної імперії (хоча в ІX столітті з’явився грецький її варіант, «Basіlіca»). Здається, століттям пізніше було надіслано копії і до Італії, але з огляду на їх обсяг та складність ними не користувалися до часів відродження юридичної науки в Болоньї ХІІ століття.
Болонські доктори ставилися до текстів Юстиніана з тим само благоговінням, що й до Святого Письма,
і прокоментували весь «Corpus іurіs», забезпечивши його роз’ясненнями та перехресними посиланнями, які було зібрано у «Великий глосарій Аккурсійський» (бл. 1240). Відтоді стало неможливо зрозуміти оригінальні тексти без глосарія, він вважався дуже авторитетним джерелом і завжди копіювався разом з оригіналом. Упорядники глосарія дотримувалися тієї думки, що в «Corpus іurіs» десь можна знайти відповідь на будь-яке можливе питання стосовно права чи управління. Важливо було знайти підтвердження в тексті, але його в «Corpus іurіs» можна було знайти де завгодно. Наступні покоління ставилися до «Corpus іurіs» як до джерела відомостей, де можна знайти будь-які докази, часто не беручи до уваги їх початковий контекст. Наприклад, відомий принцип quod omnes tangіt («те, що стосується всіх, має бути схвалено всіма») походить від закону Юстиніана, у якому розглядається позиція кількох опікунів одного підопічного, які повинні одностайно погодитися на певні дії від його імені (Cod., 5.59.5.2). Сила Дігестів та Кодексу – в детально аргументованому розгляді справ. Існує дуже мало текстів, що стосуються безпосередньо джерел права, і в них навряд чи висловлюються однакові погляди. В одному тексті (Dіg., 1.3.32.1) виправдовується ставлення до звичаю як до права на тій підставі, що так само, як статути, які люди визнають шляхом формального голосування, мають зобов’язальну силу, так і те, що народ схвалює своєю поведінкою, не записуючи його, також має зобов’язувати. Однак в іншому тексті (Cod., 8.52.8) говориться, що звичай має силу лише тоді, коли він не суперечить праву або здоровому глузду. Знову ж таки, у Код., 1.14.4 констатується, що імператор має проголосити, що він обмежуватиметься рамками закону, і відтоді його влада підкорятиметься правовим нормам. З іншого боку, у Діг., 1.3.31, де спочатку посилаються на імперську практику виводити окремих осіб з-під дії окремих норм, імператор зображається як Legіbus solutus («непідвладний закону»), а в Діг., 1.4.1 констатується, що імператор тішиться силою права. Коментатори XІV та XV століть на чолі з Бартолусом із Сассоферрато встановили принципи, на які в текстах посилаються імпліцитно і які не були сформульовані чітко. На основі римського права вони створили вчене «загальне право» (іus commune) для сучасної Європи, яке, якщо не брати до уваги права канонічного, було єдиним різновидом права, що аж до XVІІІ століття викладалося в університетах (включно з Оксфордом і Кембриджем) і застосовувалося там, де місцевого звичаєвого права було недостатньо.
Таке «розуміння» римського права іноді виправдовували тим, що це імперське право відродженої Священної Римської імперії, але частіше тим, що його доктрини – «письмовий аргумент» – були більш раціональними і докладними, ніж будь-яка альтернатива йому. Цей процес, спонукуваний запровадженням на континенті римської канонічної процедури, відбувався в різних країнах в різні періоди і з різним рівнем інтенсивності: поступово і спорадично у Франції, зате миттєво й повсюдно в Німеччині (бл. 1500). Англія запозичила деякі категорії римського права через трактат Бректона, написаний у ХІІІ столітті, а пізніше лорд-канцлер залучив римську теорію до створення права справедливості, однак могутність англійського неписаного права перешкоджала будь-яким загальним запозиченням, як це в XVІ–XVІІ століттях зробила Шотландія завдяки слабкості місцевого права.


КОМЕНТАР.
Властиво сила УСНОЇ ТРАДИЦІЇ та НЕписаного ЗАКОНУ і лежить в основі-основ БРИТАНСЬКОЇ МОГУТНОСТІ.
Саме НЕписане право є основою "суду присяжних" який є ПРАВЛІННЯМ ЛЮДЕЙ а не законів!

Єдиним принципом Римського права, який дотримується всюди-і-завжди є принцип ДРУЗЯМ - ВСЕ, ВОРОГУ - ЗАКОН.
Метрополії самі живуть за ПРЕЦЕДЕНТНИМ правом, а натомість Римське право використовують тільки для КОЛОНІЙ.